НІЖИНСЬКА АРХЕОЛОГІЯ: ЇЇ «КОЛЬОРИ» ТА «ВІДТІНКИ»

Змінюються часи, а з ними і цінності. Якщо у СРСР все було «достоянием государства» і історичним знахідкам знаходилось місце лише у музеях, то зараз з’явилася чимала кількість  приватних колекціонерів, а тому зріс також інтерес до старовинних речей. А так як аукціонів подібних до тих, які проводяться у розвинених капіталістичних країнах у нас ще немає, то всі охочі придбати той чи інший предмет звертаються до інтернету та так званих «чорних археологів».  Останні стали досить популярними у наш час.  Взагалі, є дві категорії нелегальної археології: “сіра” і “чорна”. “Сірі” археологи, за їх словами, шукають історичні пам’ятки задля культурного збагачення. Знахідки, як правило, залишають собі або ж віддають до музеїв. Таких «копачів» більше цікавить історія місцевості, де проводять розкопки та сам процес. Для них знайдені речі – це просто сміття, а цінність має інформація, яку вони несуть.

Саме «сірим» вважає себе гість нашої редакції Олександр (ім’я змінено на прохання співрозмовника). Який так прокоментував свою діяльність: «Якщо знаходиш якусь річ на певному культурному пласті, вона, перш за все, дає можливість побачити як жили тоді люди, уявити їхній побут, технології. Інколи диву даєшся, як за допомогою самих примітивних знарядь робили дуже складні предмети. «Копач» та «шукач скарбів» я вже п’ять років. З тих пір як придбав голддіггер так званий «золотошукач». Я завжди був романтиком. Пригоди манили. Найцінніше що знайшов, так це декілька царських монет. Спеціальної історичної освіти не маю. Тому чи є цінні серед знайдених мною «черепків» достеменно сказати не можу. Що ж до «чорних археологів» то вони копають тільки задля наживи, вивчають карти, історію місцевості, але риють тільки там, де можна знайти щось цінне. Як правило, це організовані групи з висококласним обладнанням і охороною. Вони копають все підряд, не дивлячись на могили, людей чи культурну цінність. Продають свої знахідки на “чорному” ринку». На питання редакції про те, де можна зустріти «торговців минулим» Олександр відповів: «Найбільшою платформою для живого спілкування покупців і продавців антикваріату в Україні є щомісячний з’їзд колекціонерів в МВЦ на метро «Лівобережна». Відбувається він, як правило, кожної останньої суботи місяця і  взяти участь у ньому можуть всі бажаючі – головне заплатити сорок гривень за вхід. Колишній президент України Віктор Ющенко, там частий гість. Я сам його бачив». Також наш співрозмовник повідомив, що Чернігівщина та Ніжинщина зокрема досить цікаві для «копачів». За його словами тут «шукати» можна скрізь, головне не віддалятися від тих місць, де раніше жили люди. Як правило ці місця розташовані недалеко від річок та інших водойм.

Є в Ніжині і офіційні археологи. Вони вже протягом декількох років ведуть розкопки аби довести справжню дату заснування міста. Всі ми звикли вважати, що Ніжин  старший за тисячоліття. Такий вік міста встановили опираючись на згадку про нього у «Повісті минулих літ» за Іпатіївським списком (1078 р). Зараз група археологів під керівництвом  Івана Кедуна, намагається встановити більш точну дату. Так, протягом декількох років на території міста проводились спеціальні археологічні дослідження. Поки жодних зрушень стосовно встановлення «справжнього» віку Ніжина нема. А от досить значне фінансування археологи з бюджету отримували.  Тут одразу виникає питання що ж отримало місто від таких от пошуків? Пройшло не так багато місяців від своєрідних «розкопок», що проводились біля  Ніжинського Всіхсвятського собору. Багатьох цікавить що було знайдено та як це вплине на подальшу долю міста.

 

Аби знайти відповіді на всі ці питання ми поспілкувалися з працівниками краєзнавчого музею ім. М. Спаського та керівником групи археологів Іваном Кедуном.

Як і на скільки за роки розкопок збагатилася колекція краєзнавчого музею Ніжина  нашим журналістам розповіла науковий співробітник музею Тетяна Діденко.  Підвівши нашого кореспондента до спеціального стенду вона повідомила, що експонати надано керівником археологічних експедицій Іваном Кедуном.

 

Так у 2014 році було передано  фрагмент виробу з пірофіліту (точильний брусок для голок), денце з отворами, що можливо було сирницею, прясельце. Усі знахідки  після монгольської доби XIV-XV ст. Цього ж року було передано і найцінніші знахідки — це керамічний кубок та кремінь доби бронзи, кінець III тис.  до н.е. У 2015 році також було надано ряд знахідок, які поповнили експонати музею. Всі вони датовані приблизно 1-ю половиною XI ст. Це перстень з кольорового металу, кільце, хрестик з білого металу, залізний фрагмент кресала, ліроподібна пряжка, ножиці, прясельця, ножі, наконечник списа та бронебійних стріл, денце керамічної амфори, фрагмент такого ж горщика та жорно.

Спілкуючись з Іваном Кедуном  ми не тільки дізналися про різницю між «білою» та «чорною» археологією, але й почули про досягнення та майбутні плани ніжинських  шукачів минулого.

«Справжній археолог має дозвіл і «відкритий лист». Усі знахідки знайдені під час тих чи інших розкопок ми зобов’язані надати до музею вказаному у «відкритому листі». Також усі знахідки вносяться у науковий обіг. Я працюю на території Ніжина та Ніжинщини з 2003 року. Також керую експедиціями у Новгород Сіверську. За часи моєї роботи проведено ряд розкопок та археологічних досліджень. Що до «чорних археологів» то з ними зустрічався неодноразово. Як правило вони з’являються у місцях запланованих офіційних розкопок першими, про те де беруть інформацію про проведення робіт у тому чи іншому місці мені невідомо.  Також їх можна зустріти і після проведення офіційних робіт. Як правило «копачі» офіційної історичної освіти не мають, проте володіють більш цінною на їх думку інформацією, а саме можливі скарби у тому чи іншому регіоні. Копачів зустрічав різних. І так званих «любителів» з простими металошукачами ціною близько двох тисяч гривень.  І  організовані професійні групи з оснащенням у десятки тисяч доларів. Що ж до нас, професійних та офіційних археологів, то наші «пошуки» фінансуються Ніжинським міським бюджетом. Частину коштів ми отримуємо від благодійних спонсорів. Що ж до досягнень то одним із них можна вважати створення на базі НДУ археологічної лабораторії. Це своєрідний центр експериментальної археології. Головний напрямок, яким ми займаємося на базі лабораторії – це відновлення на практиці технологій минулого. Так звана візуалізація археології. Роботу центру можна було спостерігати під час показових виступів на Покровському ярмарку. 2016 рік був досить цікавим. Знахідки знайдені нами будуть передані до музею після нового року тоді як буде проведено повний аудит. Що ж до археологічного дослідження підземель біля Всіхсвятського собору то скоріш за все це рештки міського магістрату. Якихось цінних знахідок там нами не було знайдено. Але і мети такої на той час не стояло. Що ж до подальших робіт у цьому напрямку то, можливо вони ще продовжаться. Взимку буде проведено конференцію з цього приводу. Роботи ж почнуться тоді, коли буде знайдено кошти на їх фінансування», — коментує керівник археологічних досліджень.

Спілкуючись з дослідниками та шукачами минулого, які стоять з різних боків закону ми зробили для себе певні висновки. Зміна суспільного устрою змінила і погляд більшості з нас на минуле. Воно перестало бути казкою, здебільшого шукачів усіх видів цікавлять цінності, які вони можуть знайти, і немає значення, де їх потому зберігатимуть  на стелажі у музеї чи на полиці у приватній колекції. Неабиякої популяризації археологія здобула у Ніжині саме через можливий статус історико архітектурного заповідника.  Та часто, під час розкопок, поряд з офіційними археологами можна зустріти справжні угруповання «чорних копачів», які, вправно замаскувавшись, під образом громадських активістів ось вже декілька років упевнено збагачуються за кошти міської громади та на її історії. Деякі політичні сили можливість створення такого заповідника використовують задля свого піару, готуючи та  подаючи на розгляд ради проекти з гучними назвами, проте без жодних суттєвих змін для життя Ніжина.

Всі вони стануть героями наших наступних публікацій на цю тематику.  Та і взагалі  тема пошуків старовини та «чорної археології» досить цікава, причому не тільки для ніжинців. Вичерпає себе вона ще не скоро.

Світлана Охріменко

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *