На передовій отримали подарунки від ніжинських дітлахів

Напередодні новорічних свят сайт «Нежатин» організував акцію «Різдвяні малюнки для бійців АТО». Висловлюємо щиру вдячність ніжинським середнім та дошкільним навчальним закладам за те, що відгукнулись на нашу акцію тим самим вселивши в серця бійців АТО віру в те, що їх подвиг не є марним.

Останнім часом трендовими темами для розмов стало загострення ситуації на світлодарскій дузі. Безліч версій, вигадок, пліток, навіть власних стратегічних планів наступу та розгрому ДНР-івських банд формувань можна почути на базарах, в маршрутках та кабінетах дрібних бюрократів. Про це не говорив тільки лінивий. Але нічого в самих балачках страшного немає. Люди завжди любили почесати язиками. Занепокоєння викликає те, що в тих людських розмовах все частіше лунають слова обурення на адресу бійців ЗСУ . Мовляв – то «скільки вже можна… хай повертаються до дому, нічого їм там робить, нехай краще тут, під сільськими та міськими радами блокпости ставляють, адже тут ще більші сепаратисти».

Чи «скільки їм вже можна допомагати, вже і каски і бронежилети дали. Танки та техніку нову наробили. Їздять всі на джипах, а ми в свій час на уазіках та газонах  душу витрясали. Що ще їм треба: одіті, обуті, зарплати по 10 тис. отримують. А тут за комуналку та лікарню ніяк не розрахуєшся. То вони один по одному просто стріляють, щоб бойові отримувати, як це так: випустять 70 мінометних мін і тільки один поранений? Там все домовлено, то людей тільки страхають, щоб не бунтували, і про перевибори не думали.»

Це все говорять  люди, які ще вчора фарбували в жовто-блакитні кольори паркани, з гордістю носили вишиванку, та щиро співали державний гімн. І їх можна зрозуміти, вони втомилися й не можуть розібратися у безкінечному потоці інформації та відділити правду від чужого вимислу.

Щоб хоч трохи прояснити ситуацію, ми звернулися до волонтерів, серед яких був ніжинець – Олександр Максмець, які нещодавно повернулися зі «світлодарської дуги».

 – Тож попросили розказати, яка там зараз ситуація, як хлопці, як настрої у населення?

«За всіх сказати ми не можемо, адже були лише в батальйоні Київська Русь, який безпосередньо тримає оборону переднього краю «дуги».

У хлопців ситуація, м’яко кажучи, складна. Зима цього року далеко не балує, а загартовує холодком:  в -10 при вітрі 20 метрів в секунду – видме тепло з будь-якого бліндажу, а тим паче, з людини. Роботою не погрієшся, бо снайпери з тієї сторони здають заліки зі стрільби по рухомих мішенях. А святкові салюти для кращого ефекту радують око в темну пору доби. Та це війна…І те, що там відбувається тільки підбадьорює хлопців, викликаючи спортивний азарт. Та не все так добре , як в жартівливий формі розповідають бійці. Вони вже за 3 роки війни розучилися жалітися та впадати у відчай. У них завжди все добре. Правду розповідають здебільшого мовчазні свідки – це свіжо-перев’язані рани бійців. Техніка посічена осколками. Перелякані безпритульні пси, які з острахом перебігають від однієї будівлі до іншої, перебувають у постійному очікуванні чергового обстрілу.  Вирви від мін, які ще не встигли після ночі припасти снігом… Про власні нужди та потреби говорять не охоче, розуміючи, що прості люди, які весь 2014 рік на собі тягнули армію, зараз самі чекають допомоги. Та і у підприємців середнього та малого бізнесу справи далекі від успішних, а ті, у кого є кошти, зараз перебувають на олімпі  і роблять вигляд, що покращують життя вже сьогодні. І їм не до нашої форми та запчастин.

Але щиро дякують за домашні смаколики,  ліки, нову форму та маскувальні засоби. А от що бійців розчулює до сліз, так це дитячі листівки з привітанням до Різдва та Нового року.

Спочатку до подарунків ніжинських малюків хлопці ставилися з недовірою  бо думали, що це чергова акція, яку начальники освіти, районів, міст, і сіл вимагають від директорів шкіл, а ті в свою чергу від вчителів та дітей. А коли вони побачили, що кожна листівка є витвором дитячого мистецтва, і в ній стільки тепла та ніжності, то хлопці їх ставили біля ікон. Комбат батальйону забрав пакунки з бази, де перевантажували бус. Він одразу відвіз їх на передову, бо цієї Різдвяної  ночі вони замінять бійцям тепло домашнього вогнища.

З непідробною радістю військовий психолог батальйону Київска Русь прийняла подарунки від дітей Ніжина діткам Донбасу. Жінка  розповіла, що подібні акції маленькі українці організовують  набагато частіше, ніж відділи місцевої культури. Бо діти завжди порозуміються, і знайдуть спільні інтереси, які не будуть пов’язані з політикою. Багато різного можна розповісти, але трохи пізніше, тому що на даний момент військова операція в активній фазі і я не знаю, як мої слова розцінить СБУ . Жартую…Можу додати ще слова, які бійці передали, як вони кажуть, на «велику землю»:

Якщо вони пройдуть далі до Бахмута, то знайте- нас вже немає…

От  як хочете, то так і трактуйте ці слова.  Але ними сказано дуже багато. Повірте, дуже…», – розповів волонтер.

Підготувала Марина Волинець

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *