На Ніжинщині вчителі врятували школу від закриття

1 вересня – день надзвичайно хвилюючий та урочистий. Для первачків сьогодні багато чого відбудеться вперше: перший дзвінок, перший урок, перша парта, перші друзі на майбутні 11 років. Для випускників – це останній навчальний рік у дружній шкільній родині. А для вчителів – поповнення дітей, в яких потрібно вкласти частинку своєї душі і спрямувати на вірний життєвий шлях. Цього дня журналістам «Нежатину» вдалося відвідати знамениту у районі Шатуринську загальноосвітню школу. 
Тут, на мальовничій ніжинській землі, також святкували День Знань. Минулий навчальний рік позначився для цієї школи сумними розмовами про можливе її закриття, адже був критичний недобір школярів.
Шатура – село невеличке, так і знай хтось збереться сім’єю та й переїде до міста. Так і сталося… Одна сільська родина, діти якої ходили в цю школу, переїхала до Ніжина. Кількість школярів опустилася до невтішної позначки – 22. Переведення декількох дітей для більшості шкіл міста непомітна втрата, а для сільського навчального закладу –  це означає опинитися «на межі виживання».
А що значить для села закриття школи? Це, фактично, втрата майбутнього населеним пунктом. Закономірно, що якщо в селі є школа, там вирує життя, молодь не виїжджає, будуються клуб, дитячий садочок, магазини. Із закриттям школи, як це не сумно, село «помирає», покидають свої домівки у пошуках перспектив дівчата та хлопці.
Зрозумівши це, винахідливий педколектив на чолі з директором Моколою Івановичем Свиреденко прийняв рішення своїми силами збільшити кількість учнів. Почали шукати багатодітну сім’ю, яка згодилася б переїхати до Шатури. Тим часом збирали кошти, по 50% від заробітної плати кожного працівника школи, для придбання будинку. Адже, знайшовши родину, їм потрібно надати оселю для проживання. Таким чином, за пів року було зібрано 35 тисяч гривень і придбано будинок у Шатурі, куди щаслива родина перебралася з сімома дітьми. Добрі вчинки повернулися сторицею: сім’я, що виїхала раніше з села, повернулася назад зі своїми діточками, чим ще збільшили кількість школярів.
Наразі, щаслива Шатуринська школа має 32 учні, з яких двоє – першокласники. Друга мама, класний керівник,керує не одним, не двома, а вже трьома початковими класами. Говорить, що зовсім не складно, адже робота подобається, та й серед вчителів завжди знайдеш допомогу. Єдиний недолік – потрібно щоранку вставати о 5-ій годині, аби встигнути на автобус, що йде від Ніжина до Шатури.
Директор з любов’ю та гордістю розповідає про рідну школу. «Заснована школа ще у далекому 1907 році. У 2007 році відзначала сторіччя, до цієї пам’ятної дати тодішній депутат Іван Куровський виділив кошти на капітальний ремонт приміщення школи та спортивного залу. Не кожна міська школа може похвалитися таким спортзалом як у нас», – хвалиться Микола Іванович.
Не дивлячись на невелику кількість школярів, першовереснева лінійка у школі пройшла гучно, зі співанням гімну та флешмобом. На шкільному подвір’ї зібралися вчителі, учні, батьки, а також майбутні маленькі школярики, котрі ще не в цьому році, а в майбутньому, підуть сюди навчатися. Дивишся на цю школу і розумієш, це село – живе…

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *