Роман Катіржний: невільник, який став ніжинським полковником

Неповторність людського життя полягає в тому, що ми не можемо бачити своє майбутнє. Ми складаємо плани на завтра, післязавтра, наступний тиждень, місяць, рік, втім, куди саме заведе нас життєва дорога відомо лише вищим силам. Історія знає багато прикладів, коли народжені в бідності ставали багатими, нікому невідомі козаки здобували посаду кошового отамана Запорізької Січі, а знатні і впливові вельможі помирали в злиднях та забутті. Саме такою карколомною, насиченою подіями і абсолютно непередбачуваною була доля українського козака Романа Катіржного.

Місце і час народження Романа назавжди залишились невідомими, обрісши сивиною століть. Невідомим є і справжнє прізвище козака. «Катіржним» його прозвали вже в зрілому віці, коли він потрапив у полон, на каторгу. Навряд чи Роман походив з бідної козацької родини. Його батьками були дрібні шляхтичі, або ж реєстрові козаки, оскільки в протилежному випадку він не мав би шансу на успішну військову кар’єру. На рахунку Романа не один переможний морський похід проти турецьких фортець у Чорному і Середземному морях впродовж 30-их рр. XVIIст. Під час одного з походів Роман потрапив до полону і декілька років провів гребцем на турецькій галері паші Маріоля (француза, який служив у турків), як собака прикутий ланцюгом до борту корабля. Саме за цих обставин Роман отримав своє прізвисько «Катіржний», що стало тавром на все життя.

У 1642 р. Роман разом з донським козаком Іваном Мошкіним, запорожцем Іваном Симоновичем та італійцем Сильвестром з міста Ліворно підняли повстання на галері. У ході виступу було вбито пашу та викинуто за борт 220 членів турецької команди. До полону повстанців потрапило 40 заможних турків і 4 єврейських купця. Як свідчить історик Юрій Мицик, у ході бунту довгоочікувану волю одержало 277 полонених гребців, серед яких було аж 207 українців!

Це була перемога, велика перемога. Не кожного дня флот могутньої Османської імперії, що тримала у страху три континенти, втрачав галеру. Більшість українських козаків, які звільнилися з полону, вирішили не повертатися на Батьківщину, а на захопленій галері попрямували до Італії. Можливо до цього маршруту українців на чолі з Р. Катіржним підбив їх товариш по бунту італієць Сильвестр. Побувавши у портах Неаполя та Риму, козаки прибули до Сицилії, де найнялися на військову службу до віце-короля Королівства Обох СицилійФердинанда ІІІ Габсбурга. Повстання галерників, в якому брав участь Р. Катіржний, згодом було увінчане в козацькій думі, а також описане в історичному оповіданні, яке вийшло в Римі італійською мовою, у друкарні ЛодовікоГріньяні. Згодом воно з’явилось у перекладі польською мовою в Кракові під назвою «Реляція або ж новини про захоплення галери Царгородської і визволення 207 християн-невільників».

На службі в Італії Р. Катіржний пробув 5 років, з 1643 по 1648 рік. Що випало на долю Романа в ці роки ми на жаль не знаємо, але маємо припустити, що він боровся проти турків у Середземному морі. Можливо, Р. Катіржний і дожив би свого віку, козакуючи в Європі. Але у 1648 р., у далекій від нього, але ж такій ріднійУкраїні, спалахнула Національно-визвольна революція українського народу проти панування Речі Посполитої під проводом гетьмана Б. Хмельницького.

Не задумуючись, Р. Катіржний приймає рішення повертатися на Батьківщину і допомогти козацтву у справі боротьби за українську державність. Твердість козацького слова, жорстокий досвід військової служби та полону стали в пригоді українському війську та гетьману Б. Хмельницькому, який швидко зробив Романа одним зі своїх соратників у питаннях флоту та зносин з іноземними державами. Перебуваючи у ролі морського радника, Р. Катіржний наполягав на виході козацтва на береги Чорного моря, створення торговельного і військового флоту та забезпечення, завдяки мирним угодам, вільного мореплавання.Будучи за кордоном, служачи у реєстровому війську Речі Посполитої, Романвивчив декілька іноземних мов, тож був талановитим дипломатом. Так, у 1651 р. він був у складі козацького посольства, що вело переговори з поляками по укладанню Білоцерківського договору.

Спочатку Р. Катіржний був записаний у джерелах як козак Корсунського полку, про що є згадка у списках Зборівського реєстру 1649 року. Втім, у 1654 р. гетьман Б. Хмельницький приймає рішення перевести Роман до територіально найбільшого і стратегічно важливого Ніжинського козацького полку. Переведення досвідченого козака було викликано нагальними потребами. Ніжин був прикордонним пунктом, якому загрожували польсько-литовські війська. Водночас, Ніжин з травня 1654 р. залишився без полковника Івана Золотаренка, який у ранзі наказного гетьмана Сіверського повів 20 тисяч козаків у Білоруський похід. Замінити талановитого у військових і господарських справах І. Золотаренка міг лише Р. Катіржний, який  восени 1654 р. був призначений наказним ніжинським полковником. До нашого часу дійшов універсал Р. Катіржного у ранзі наказного полковника, датований жовтнем 1654 року. У документі Роман намагався вирішити конфлікт між Максаківським монастирем та місцевими селянами за землю та небажання селян відбувати повинності на користь обителі. Втім, вирішити цю проблему Роману завадила хвороба, про яку він сам згадував у своєму універсалі. Можливо наказний ніжинський полковник захворів на чуму. За іншими даними полковник отримав поранення в одному з боїв.  Так чи інакше, але у грудні 1654 р. Р. Катіржний знайшов вічний спокій у козацькому Ніжині, де і був похований. На жаль, нам ніколи не дізнатися місце поховання цього козака, згадки про яке загубилися у пам’яті минулих поколінь. Р. Катіржний був справжній сином своєї матері – України, бравим і чесним козаком, який боровся за свободу свого народу. Сучасні ніжинці мають пишатися тим, що десь у ніжинській землі покояться останки козака, перед яким тремтіли могутні турки у водах Середземного моря.

 

Роман Желєзко – науковий співробітник Ніжинського краєзнавчого музею ім. І. Спаського

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *