Актори Ніжинського драмтеатру відверто про професію

З 8 березня 2002 року почалося нове театральне життя Ніжина – в місті було побудовано приміщення Ніжинського академічного українського драматичного театру ім. М. Коцюбинського. Щорічно колектив театру представляє глядачам до 10 нових вистав і всі вони являють собою неперевершену гру талановитих акторів, цікаві сюжетні лінії і реалістичність кожної події, яка розігрується на сцені.

Тому 27 березня, коли весь світ відзначає День театру, ніжинці відмічають дійсно загальноміське свято – свято емоцій, краси, почуттів і акторського таланту!

Вже традиційно актори Ніжинського драматичного театру готують для глядачів багато подарунків, серед яких театралізований концерт «Нехай всім світом править лиш любов!» та нову комедію «Дитина б все змінила» (прем’єра якої відбудеться 31 березня) Актори люб’язно запрошують всіх поціновувачів свого мистецтва і обіцяють задовольнити найвибагливішого глядача.

На честь  свята – Міжнародного Дня театру, журналісти «Нежатин» вирішили поспілкуватися з декількома видатними театральними діячами Ніжина.

Тож напередодні  свята ми завітали до театральної «святині» нашого міста – Ніжинського академічного українського драматичного театру ім. М. Коцюбинського, де людські емоції переплітаються з вигадкою і перетворюються на неймовірну, бурхливу феєрію.

Потрапивши до зали, ми побачили репетицію майбутньої вистави, а керувала творчим процесом режисер-постановник, Народна артистка України Алла Соколенко.

Дочекавшись кінця репетиції, ми запросили артистів до відвертої розмови та задали їм декілька питань, що цікавлять наших читачів.

Алла Соколенко – народна артистка України, заступник генерального директора-художнього керівника з творчих питань: «Я більше тридцяти років з театром. Починала з театру ім Т. Шевченка, що на Чернігівщині.

 “Як зараз пам’ятаю свого першого режисера Володимира Грипича, який дав мені путівку в подальше творче життя. Вже потім були майже десять років у Національному театрі ім. Марії Заньковецької, у Львові, з виставами якого я побувала у гастрольних турах по містах  Великобританії, Польщі, Іспанії, Словакії, Чехії, тощо. Вже працюючи у Ніжині, до цього списку додалися ще Росія та Білорусь.”

Яка ваша улюблена роль або вистава?

Найулюбленіша моя вистава – це «Марія Заньковецька» І. Рябокляча та Л. Новоградського, у якій я грала безпосередньо Марію Костянтинівну. Коли я готувала цю роль, я відчувала невидимий поклик долі, який неначе багато років поспіль вів мене саме до Ніжинського театру і саме для виконання  цієї знакової ролі. Готуючись до вистави, ми всім творчим колективом поїхали в село Заньки і біля погруддя Марії Заньковецької попросили у неї благословення на наступну роботу. Нас почули – вистава пройшла дуже добре. І в подальшому завжди, коли  я грала цю роль то постійно відчувала  неймовірну внутрішню силу, яку наче б то давала мені сама Велика Марія.

Ну і звичайно ж роль Єви, у виставі «Амор. Кохано-італьяно», А. Ніколаї, за виконання якої  я отримала  «Диплом Гран-прі міжнародного театрального фестивалю – за кращу жіночу роль на фестивалі» (м. Брянськ, Росія, 2008 р.)

Людмила Савич, артистка театру: «Все життя була маленькою, ставала на стільчик і казала «Я буду АКРИСОЮ (пунктуацію прямої мови збережено- ред.)! І так воно здійснилося».

Що вам подобається більше грати?

«Більш за все мене приваблює трагедія. Вона найбільше перекликається зі мною. Але коли вдягаєш костюм та нанизуєш, як намистини, образ, то тоді  повністю перетворюєшся на іншу особистість і не важливо, чи то комедія, чи драма. Все в театрі надихає.»

Андрій Буняєв артист театру: «Взагалі  ніколи не думав, що моє життя буде пов’язане з театром. Я був спортсменом, але  один випадок все розставив по своїх місцях. Потрапив до театру практично з вулиці і в мене повірили. Пішов вже 18 рік, як я живу театром».

Яке найвагоміше ваше акторське досягнення?

«Хоча це було давно, але добре пам’ятаю те нестерпне занепокоєння перед роллю Ісуса Христа. Тоді за плечами не було достатнього акторського досвіду, але я мав виконати ту роль. Також  пишаюся тим, що зіграв визначного та талановитого Тараса Шевченка. Можливо він вийшов не зовсім таким, яким його сприймають українці, але це мій Шевченко – це моє бачення цієї видатної постаті.»

Валентина Мухінська артистка театру: «30 років учительського стажу, паралельно займалася в аматорському театрі. Доленосною була одна з вистав, в складі журі якої були Юрій Муквич і Алла Соколенко… Ось так я потрапила до театру».

Що для вас значить театр?

«Це моя сім’я. Не можна пройти метра, щоб тебе не зупинили та не спитали, як справи. В театрі тебе завжди зрозуміють та підтримають. Як то кажуть; «У здоров’ї та у скруті. Театр – це моя заповітна мрія. Я завжди казала своїм вихованцям – Мрійте, мрії збуваються.»

Юлія Пархоменко артистка балету: «Театру я присвятила 11 років свого життя. Від початку моїм наміром була лише хореографія. Перша моя роль «Снігуронька» далася мені невимовним зусиллям. Тоді говорила я ледь чутно, але сьогодні я впевнено можу заявити, моя мрія – бути справжньою актрисою!

Чи важко поєднувати дві професії – хореографічне і театральне мистецтво?

“Я з задоволенням долаю всі складнощі, які виникають при поєднані двох улюблених мною видів мистецтва. Підтримка, яку я відчуваю постійно  дає мені наснаги долати нові вершини знову й знову. Та ще у цьому мені допомагають і заняття у новоствореній драматичній студії театру, де я дізнаюсь багато нового, що допомагає мені у створенні нових ролей та образів у виставах.”

Маленьких ролей в театрі не буває. Кожну артисти  переживають по особливому. Багатогранні та яскраві вони передають кожному  персонажу невичерпну енергію свого серця. Спостерігати за їх життям на сцені – суцільне задоволення! «Сцена має надзвичайні властивості, кожен хто приходить до театру зцілюється від своїх недуг», – зізнаються театральні діячі.

Лілія Журко для сайту “НЕЖАТИН”

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *