Студент Ніжинського Університету про плани на майбутнє

У цьому житті не важливо, як ти падаєш.

Важливо, як ти підіймаєшся.

Неодноразово ми писали матеріали про творчих, цілеспрямованих студентів Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, розповідаючи широкому колу читачів про те, що студентське життя в університеті цікаве, пізнавальне і вже в цих стінах молоді люди можуть реалізувати свій потенціал.

Проте, легко жити, коли все «як шовком стелиться»… Скажу відверто: мене завжди цікавили люди, які пережили негаразди або ж трагічні моменти у своєму житті, і змогли  знайти сили та енергію для того, аби впевнено йти вперед, незважаючи ні на що. Що довелося пройти багатьом успішним людям, скільки у них було втрат і перемог, можна дізнатися, поцікавившись їх біографією. Повірте, у них є чому повчитися.

Приміром, відомого телеведучого Ігоря Пелиха, про якого всі згадують, як про втрату телезірки всеукраїнського масштабу, у рідному місті звільнили з радіостанції. “Пелиха обізвали вискочкою, тому що на подив креативний хлопець  явно не вписався у формат заскорузлого на той час, провінційного телерадіо». – пише газета “Україна молода”.

«Бувають моменти найвищого злету. Але чим вище літаєш, тим глибше падати… І ти або ламаєшся, або гартуєшся. І те, що було всім, стає нічим, а ніщо перетворюється у дещо. Абсолют один: таким як вчора, ти вже ніколи не будеш, ти змінюєшся, стаєш іншим…» – Гурт «Вирій», опис треку з альбому “Грані сновидінь”.

До вашої уваги –

цікава особистість, завжди ввічливий, креативний та творчий –  магістрант Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, кандидат на посаду голови первинної профспілкової організації студентів, заступник голови громадської організації “Кузня талантів”, вокаліст рок-гурту “Вирій”, один із ініціаторів створення “Молодіжної ради” у нашому місті – Дмитро Горнов.

Хлопець із п’яти років на сцені. У період 1999-2005 – лауреат та дипломант різних конкурсів із вокалу. Також учасник хору “Сяйво” під керівництвом Сергія Голуба.

У 2005 році переживає смерть бабусі й лишає навчання у музичній школі.

Навчаючись у Ніжинському міському ліцеї бере активну участь у громадському житті, згодом вступає до Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

В університеті Дмитро стає учасником танцювального колективу “Бурлеск”, під керівництвом Тетяни Сватенкової. За словами Дмитра, танці для нього стали великим відкриттям. Доказом тому є Гран-прі як у масових так і в парних танцях («Міжнародний фестиваль: NEPROSTO TANCI», фестиваль танцю «ART-BOMB»,  відкритий Всеукраїнський конкурс колективів сучасного й естрадного танцю «Різдвяний бал», тощо).

У травні 2013 року не стало матері Дмитра. Хлопець важко переживає втрату близької людини: змінює оточення, йде працювати офіціантом в одну з місцевих кав’ярень, залишивши навчання в університеті. Зрештою, розуміє: отримати вищу освіту необхідно – бо це так зване підґрунтя, на якому буде базуватися все подальше життя.

Доброго дня! Розкажіть, будь ласка, на якому факультеті Ви навчаєтесь у НДУ? Який курс?

Вітаю! Навчаюсь на природничо-географічному факультеті, магістрант другого курсу, спеціальність «Середня освіта. (Біологія)».

Крім навчання в університеті Ви активно займаєтесь творчістю, громадським життям. Розкажіть, детальніше які у Вас зараз творчі плани, проекти, ідеї?

По-перше, хочеться офіційно затвердити «Молодіжну раду», як дорадчий орган при міськвиконкомі. По-друге, продовжувати збирати навколо себе людей, яким не байдуже щодо їх культурного розвитку, і це полягає не лише в заходах. Пояснюю: громадська організація «Кузня талантів» створювалась задля просвітницьких ідей,  реалізацї культурного потягу та прихованого потенціалу кожного з тих, хто до нас приходив. І по-третє, продовжувати ріст і розвиток (як по біологічному сказано – усміхається – авт.) організму під назвою «Вирій», його поширення в маси шляхом активної концертної діяльності.

На сьогоднішній день, Ви – заступник голови громадської організації “Кузня талантів”, вокаліст рок-гурту “Вирій”, і цей перелік можна продовжувати…до Вас, як до будь-якої активної людини прикуто багато уваги, але ж Ви могли б спокійно закінчити університет та викладати в школі. Навіщо Вам все це потрібно?

Можна довго розповідати про гуманістичні нахили, і це факт, але є ще й мій внутрішній стан, який кожного дня мені ставить одне запитання: «А чи все ти робиш правильно?», а от відповідь можна побачити лише по закінченню кожної з моїх справ. Знаєте, все що я робив, приносило майже завжди, позитивний досвід та повагу людей. На додаток до всього, шлях найменшого спротиву зовсім не цікавий, і іноді, приносить зовсім не те на що розраховуєш, у гарному сенсі.

У кожної людини свій життєвих шлях: хтось може бути улюбленцем долі, а для когось вона підготувала складні ситуації, і не факт, що переживаючи негаразди або трагічні моменти в житті, нас розуміє та підтримує оточуючий світ. Де знайти сили та енергію для того, аби впевнено йти вперед? Яка вона у Вас –  філософія перемог?

Знаєте, дуже круто бачити повагу, а іноді навіть страх у очах людей, які ще вчора в мене не вірили…і як то кажуть, приємно досягти поставлених цілей, і потім усміхаючись дивитися на тих, хто в тебе не вірив.

Я впевнено йду вперед і роблю все, аби, в першу чергу довести собі, що я можу досягти тих цілей, які перед собою поставив, працювати над собою в усіх напрямках (фізичне і духовне здоров’я, освіта та саморозвиток і т.д.). Я беру собі за правило завжди з повагою ставитися до людей, ніколи не здаватися, особливо на півдорозі, не втрачати мотивацію щодо реалізації життєвих планів та віри в майбутнє.

З приводу втрат або перемог у моєму житті, можу сказати що і ті й інші загартовують,  дають мотивацію іти вперед, щось проаналізувати, переосмислити. Адже потрібно вміти не тільки перемагати, а й програвати, і не опускати рук, а з набутим досвідом рухатися вперед – це життя! “Rome ne fut pas faite toute en un jour.

Якось у мережі Фейсбук я прочитав і зробив перепост про еффект Даннінга-Крюгера, який зацікавив мене своєю неординарністю мислення.

Там йдеться про те, чи ви коли-небудь дивувалися, чому один, не маючи особливих талантів і здібностей досягає успіху, а інший, володар світлої голови і цінних ідей, так і сидить на лаві запасних?

Є такий феномен як ефект Даннінга-Крюгера. Він полягає в тому, що люди які мають менше досвіду і кваліфікації в якійсь сфері, не оцінюють і не бачать своїх помилок. Це надає їм помилкову впевненість у власних силах і професіоналізмі. У той же час, кваліфікований фахівець уже критично ставиться до своїх помилок і неточностей. У результаті його оцінка власних можливостей може бути в рази менша, ніж у самовпевненого новачка. Це зовсім не означає, що невігластво – найкоротший шлях до успіху. Це означає, що якщо ми сумніваємося – значить ми, швидше за все, насправді щось можемо.

Твердження про те, що дурням везе – це ж якраз про це. Що є у малокваліфікованих кадрів? Впевненість, зухвалість, напористість. Чого у них немає? Самокритики.

І от у цьому матеріалі психологи радять практику “включити дурня”: уявити, ніби ваших сумнівів у своїй кваліфікації і здібностях немає і ніколи не було. Що б Ви тоді зробили прямо завтра? .. Уявили? А тепер згадайте про ефект Даннінга-Крюгера. Саме він відокремлює вас від тих дій, які ви тільки що візуалізували. Звідси походить комплекс вічного студента: коли людина не практикується роками через сумніви у своїй підготовленості. Але тільки досвід зробить з новачка кваліфікованого спеціаліста, а з кваліфікованого фахівця –  експерта. Дій зараз!

У багатьох людей можна запитати: «у вас у житті були ситуації, коли ви недооцінювали свої здібності? Або може Ви сумніваєтеся в них прямо зараз?»

Так ось, ці слова я говорю для широкого загалу, і можливо не тільки мене ефект Даннінга-Крюгера  підштовхне в потрібне русло? Хто знає, хто знає?..

Спілкуючись із Вами, я розумію, що Ви самодостатня людина, яка рано стала дорослою, і можебагато чого досягти в житті. Чи не буває Вам, скажімо так, «тісно» в маленькому містечку?

Я скажу так: немає різниці де ти знаходишся, головне розуміти, що саме тобі потрібно і які ресурси для цього необхідні, а поняття «тісно» мені не знайоме, і невідомо як би все склалось у моєму житті, якби я був жителем мегаполісу. Адже можна бути самотнім і незадоволеним у Нью-Йорку, а можна прекрасно себе почувати десь у селі. Все залежить від того, що саме потрібно для комфортного життя, також наявність факторів, які ускладнюють умови діяльності, змушують  вмикати мізки для їх вирішення. Це також підігріває інтерес до життя у нашому містечку.

Які у вас плани після закінчення університету?

Це запитання для мене складне, але в ідеалі, хочеться стати відомим діячем сучасної української культури, адже вся моя теперішня діяльність спрямована лише на це.

Що б Ви побажали підростаючому поколінню?

Менше думати як би було в ідеалі, і більше при цьому діяти, адже ніколи не знаєш як буде, доки не спробуєш щось змінити.

 

 

Валентина Ващенко ndu.edu.ua

Фото з архіву

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *