Неймовірна історія багатодітної родини з Ніжина

Знайомство з відважною ніжинкою Наталією Борисівною Коломійченко перевертає уявлення про прийомну сім’ю. Подружжя має власних дорослих сина, доньку, трьох онучат та опікуються п’ятьма особливими дітьми. 

«Ми приходимо на світ, щоб жити для когось, ­ каже на початку нашої розмови Наталія Борисівна. Мене, коли я взяла діток з інтернату, при зустрічі знайомі не підтримували, говорили, що на пенсії хоч би відпочила. А я відповідала, що відпочивати не вмію. Звикла жити в турботах».

Наталія Борисівна з дитинства любила дітей, тому й обрала професію педагога. Закінчивши Прилуцьке педагогічне училище, пішла працювати в один з ніжинських садочків вихователем в нічну групу, згодом, у 1988,  перейшла в  Ніжинський дитячий будинок­інтернат, що по вулиці Березанській. (В дитячому закладі перебувають діти з вадами розумового та фізичного розвитку, хворі на ДЦП. Вихованцями інтернату є діти та особи з числа сиріт та позбавлених батьківського піклування).  Спочатку працювала звичайною коридорною санітаркою, а згодом – нянею на групі. Наталія Борисівна пригадує: «Коли запропонували на групу, злякалася, була у  розпачі. 30 дітей з обмеженими можливостями. Як впоратися, адже вони особливі, деякі взагалі лежачі. Але згодом звикла, полюбила кожного. Звикли до мене й діти. Деяких навчила читати, рахувати…».

Жінка прикипіла до кожного серцем, а вони її звали просто Наташа, Наташенька. Чекали вихованці свою Наташу  з нетерпінням. Вона ніколи з порожніми руками до них не йшла, завжди несла гостинчика, щось смачненьке, домашнє.

Чоловік, діти і онуки  добре ставились до того, щоїхня мама, бабуся ділить свою любов навпіл. Будинок Наталії Коломійченко знаходиться неподалік інтернату. Коли брала деяки хдіток на прогулянку, то навіть знайомила зі своїми домашніми. «Спочатку онучки, особливо старша Даринка, запитували, чом увони такі? Чому на колясці? Я їм пояснювала, що ці дітки особливі», ­ – розповідає жінка.

24 роки Наталія Борисівна пропрацювала в закладі. Настав час, коли вирішила піти на заслужений відпочинок. Та от прикипіла всім серцем до роботи та до дітей. До особливих дітей.

На сімейній раді буловирішено взяти дітей під опіку. «Родина з порозумінням поставилася до мого бажання. Пройшли процедуру. Комісії, перевірки… У нас їх п’ять. Двоє діток взагалілежачі», ­- ділиться моя співрозмовниця.

День мами Наташі розпочинається вдосвіта. Дітки особливі, тому  і турбота має бути особлива. Живутьвони в затишнійкімнаті з сучасним ремонтом, де все облаштовано, є індивідуальний санвузол, кухня.  «Тільки прокинулася, йду в кімнату до дітей. Турбуюся, як вони переночували. Далі все за режимом: піднімаю, здійснюємо особисту гігієну, сніданок, обід, вечеря. До кожного потрібно заговорити, заспокоїти, пригорнути. Готую для дітей домашню їжу, з натуральнихпродуктів. Тримаю козу, щоб молочко булосвоє, курей, город. За кожною дитиною трясуся, щоб не захворіла. Та й контролюю чіоргани часто бувають. Стараюсь все встигати. Знаєте, іноді отак «на однійнозі» наскакаєшся за день, опів ночі ляжеш і розумієш, що живеш не дарма, щоти потрібна.

Іноді я задумуюсь: навіщо вони прийшли в цейсвіт, чому вони народилися такими? Може, вчити нас чомусь, віддзеркалювати нас у собі? Хто зна. Щоб відповісти бодай на одне з цих запитань, треба відчути присутність такої дитини в своїй родині. І я це відчула!», ­- продовжує Наталія Борисівна.

Допомагають, підтримують маму донечка Олена, син Роман та невістка Вікторія: завезти продукти, відвезти дітей на комісію до області – завжди напоготові. Та й чоловік – надійне плече. «Ми з Ванею родом з Прохорів. Вчилися в одному класі, 10 років зустрічалися, згодом побралися. Дякую Богові за родину, за те, що подарував мені такий талант – любити людей. Іноді діти кажуть, що я у них героїчна жінка, а я відповідаю, що звичайна», ­ – розповідає мама Наташа.

Звичайну жінку, але з незвичайним чуйним серцем у 2016 році відзначили на міському конкурсі «Жінка року», а у 2018 ­ «Людина року» у номінації «Багатодітна прийомна родина».

P.S. За інформацією служби у справах дітей Ніжинської міської ради родина Коломійченків – єдина, яка опікуєтьсядітьми з особливими потребами. За станом на 1.04.2018 р. в Ніжині всього дітей­ сиріт, дітей, позбавлених батьківсько гопіклування – 90. У Ніжинськомубудинку­інтернаті ­16 таких дітей. Вони можуть бути влаштовані під опіку, в прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу. Якщо ви хочете огорнути любов’ю дитячі серця, звертайтеся у службу на адресу: площа Франка, 1, каб. 82, 83, тел. 2­36­21.

Тетяна Марченко

Ніжинська міська газета “Вісті” №29 (1200) від 13 липня 2018 року

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *