Житель Чернігівщини розповів про власний досвід рабства за кордоном

В інтернеті можна знайти безліч історій про те, що доводиться пережити нашим співгромадянам, працевлаштовуючись за кордоном. Обіцянки легкої роботи з величезними зарплатами часто обертаються справжнісіньким кошмаром.

«ФАКТАМ» вдалося поспілкуватися з кількома українцями, які погодилися анонімно розповісти про свій сумний досвід. Наприклад, житель одного з сіл Чернігівської області Костянтин упевнений, що тільки дивом залишився живий, поїхавши на будівництво до Росії.

– Це було ще до війни. До нашого села приїхав автобус, у якому вже сиділи кілька хлопців із району. Жвава жінка, яка супроводжувала хлопців, підходила до перехожих і пропонувала підзаробити в Росії на будівництві. Обіцяли досить пристойні гроші та хороші умови. Житло надавали, харчування безкоштовне. За кілька місяців міг отримати дві тисячі доларів. І це без преміальних! У нас безробіття жахливе. Я вже кілька місяців перебивався випадковими заробітками, а тому, порадившись із дружиною, погодився поїхати до Підмосков’я.

На збори дали кілька годин. Треба було взяти особисті речі та документи, попрощатися з рідними. Дорогою наш автобус заїхав ще до кількох сіл. Тож до Росії нас вирушило 12 будівельників. У Москві були приблизно через добу.

Потім нас розділили по різних дільницях. Мене і ще одного хлопця з сусіднього села повезли кудись у ліс на УАЗику. Їхали, певно, кілька годин, коли нарешті дісталися до будівництва. Перше, що мене неприємно здивувало, – споруджуваний будинок був огороджений колючим дротом, а по периметру ходили озброєні люди і бігали вівчарки. Я, пам’ятаю, ще спробував пожартувати: «Нас що, до концтабору привезли?» Ніхто з супроводжуючих мені не відповів. Старший забрав у нас паспорти. Щойно ми заїхали на територію, наші особисті речі відкинули убік і змусили тягати мішки з цементом.

Страшенно хотілося їсти, та й втомилися ми в дорозі, але це нікого не цікавило. Працювати довелося до пізнього вечора. Потім нас відправили до барака з нарами, на яких не було жодних матраців, і повідомили, що зараз принесуть поїсти.

У бараку, крім нас із хлопцем із сусіднього села, було ще п’ятеро будівельників. Троє з них працювали тут уже третій місяць. Я розговорився з ними. Один хлопець пошепки сказав, що грошей їм ніхто ще не платив. Усі обіцяють, коли закінчаться роботи. А роботам кінця-краю не видно. А ще я дізнався, що один наш земляк недавно намагався втекти. Його шукали лісом із собаками. Про його долю так нічого і не відомо.

Протягом наступних трьох місяців була тільки пекельна праця. За людей нас там не вважали. Піднімали вдосвіта та змушували працювати до пізнього вечора. На обід виділяли півгодини. У нас забрали телефони, а тому зв’язку з рідними не було.

Несподівано мене врятували російські поліцейські, які навідалися на будівництво. Вони розмовляли з господарем і перевіряли якісь документи. Розуміючи, що в мене один шанс зі ста, щоб покинути це страшне місце, я підбіг до одного з правоохоронців і сказав, що я нелегальний мігрант, у мене немає навіть паспорта. Мене тут же посадили в поліцейську машину та повідомили господареві, що заберуть до з’ясування обставин.

Усе закінчилося більш-менш благополучно. У поліції мені повірили і несподівано поставилися добре. Зателефонували до українського посольства, з’ясували, що я дійсно той, ким себе називаю, і депортували додому. Відтоді я за кордон ні ногою. Ще одну моторошну історію вдалося знайти в інтернеті. Мешканка Харкова на ім’я Софія поїхала працювати до Китаю офіціанткою, а опинилася в справжнісінькому борделі.

– У Харкові я познайомилася з китайцем, з яким дуже швидко, як мені здалося, в нас почалася любов. Він кликав мене до себе на батьківщину, обіцяв одразу ж одружитися. А спершу, розказував китаєць, можна буде трохи попрацювати офіціанткою в ресторані, розповідав про захмарні зарплати. І я поїхала. Мій «наречений» виявився шахраєм. Виявилося, він продав мене до борделю.

Софії дивом вдалося повернутися до України. Дівчина розповіла одному з клієнтів свою історію і віддала йому всі гроші, які на той час встигла заробити. Китаєць додав свої кошти та викупив українку у її господарів. Мало не кожне закордонне працевлаштування закінчується таким кошмаром. Якщо ви потрапляєте на шахраїв, то найчастіше вас просто залишають без грошей, розповідає директор із розвитку одного з популярних сайтів із працевлаштування за кордоном Сергій Тарасенко.

– Вас зваблюватимуть високими зарплатами, будуть, як кажуть, забалакувати, щоб ви не встигли відмовитися. Повірте, вони все це вміють. Розповім одну історію, як якесь агентство наймало українців на роботу гідами до Туреччини. Мені про це розповідала дівчина, яка там побувала. Так ось, їй обіцяли зарплату в 500 доларів.

Розмовляючи з цією дівчиною, я, пам’ятаю, здивувався – адже такі гроші можна заробити і в Україні. Але претендентці на вакансію повідомили, що вона житиме на узбережжі в шикарному готелі. Тобто роботу поєднає з відпочинком. Крім того, 500 доларів – це мінімальна зарплата. Попрацює місяць – і, якщо все буде вдаватися, зможе отримувати 850 доларів. Коли дівчина приїхала до готелю, в якому повинна була працювати, її тут же приголомшили звісткою інші дівчата, що зарплату їм не платять вже по два місяці, хоча всю роботу вони виконують якісно. Але моя співрозмовниця вирішила, що це лише тимчасові труднощі. Дуже вже хотілося їй казкового життя.

Почалося все з навчання, за яке довелося заплатити 300 доларів. Через тиждень дівчина вже водила містом групу туристів. А коли після закінчення місяця заїкнулася про зарплату, її просто відправили назад, до України. Добре, що вона мала гроші на зворотний квиток. Дівчину просто підставили, вибравши момент, коли її можна в чомусь звинуватити. Виявляється, вона пішла приймати душ у робочий час. А це – серйозне порушення. Дуже популярні вакансії доглядальниць. Найчастіше наші їздять до Італії. З однією жінкою з Дніпра трапилася така історія. Вона поїхала за кордон доглядати за хворою жінкою, взявши з собою своїх маленьких дітей, яких не мала на кого залишити. А замість роботи з догляду за хворою жінкою її змусили разом із малюками просити милостиню на площі. Найпопулярніший «розвод» – коли за працевлаштування та навчання з вас беруть гроші, але ви в результаті нікуди не їдете. Якась Клавдія з Сум віддала за можливість стати нянею – вдумайтеся! – 45 тисяч гривень. Гроші брали малими порціями: то за навчання, то за форму, то за консультацію. В результаті Клавдія так нікуди і не поїхала, а агентство з працевлаштування несподівано закрилося.

Кілька простих правил, як не потрапити на гачок шахраїв

Їхати можна туди, де хтось із ваших знайомих уже працював і його не обдурили. От є у вас, скажімо, друг, який їздив до Польщі до пана Вацлава і дійсно заробив грошей. Тоді можна їхати, якщо цьому пану ще потрібні працівники.

Жодне пристойне агентство з працевлаштування ніколи не візьме з вас гроші вперед. Здебільшого за роботу агентства отримують необхідну суму або з першої зарплати клієнта, або ці гроші їм платить той, хто шукає працівників.

 

Обов’язково перевіряйте ліцензію агентства. Якщо не хочуть показувати документ, вас це має насторожити. Без ліцензії така діяльність заборонена. Якщо вам відома назва фірми з працевлаштування, то наявність у неї ліцензії можна перевірити на сайті Мінсоцполітики. Якщо ліцензія видана на працевлаштування в Польщі, то відправити вас на роботу можуть тільки до Польщі.

Якщо ви виїжджаєте на легальну роботу за кордон, у вас повинна бути трудова віза, а не туристична. За туристичними візами працюють нелегально, і вас у будь-яку мить можуть депортувати з країни.

Візу ви повинні оформляти самі. Якщо агентство пропонує оформити її замість вас, це теж повинно насторожити. Оригінали документів нікому віддавати не можна. У кращому випадку – тільки копії.

Якщо на будь-яку роботу, що потребує спеціальної підготовки, вас відправляють без будь-якого досвіду, швидше за все, ви нарвалися на шахраїв. Крім того, треба уточнити в інтернеті середню зарплату для галузі в тій країні, куди ви збираєтеся на заробітки. Якщо сума, яку вам пропонують, вища, варто задуматися: з якого дива іноземцям платитимуть більше, ніж місцевим? Такого не буває.

Уважно читайте договір, який повинен бути наданий виключно рідною для вас мовою! А будь-яке солідне агентство з працевлаштування обов’язково повинно мати свій сайт в інтернеті.

– Ще до від’їзду на роботу можна поставити ваші запитання в Центрі консультування мігрантів Міжнародної організації міграції. Консультація в центрі безкоштовна.

Всеукраїнська профспілка працівників-мігрантів в Україні, якщо ви до них звернетеся, протягом усього часу вашого перебування за кордоном триматиме вас на обліку, відстежуючи відносини з роботодавцем. Насамперед цікавтеся, де в країні, до якої ви приїхали, розташоване консульство України. Їхні телефони та адреси повинні бути у вас завжди з собою. І ще. Якщо ви приїхали працювати на легальних підставах за трудовою візою, але вас все ж таки обдурили, не соромтеся звертатися до місцевої поліції. Якщо ви не нелегал, закон буде на вашому боці.

Джерело: «Факти»

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *