Як починалася Революція Гідності в Ніжині…

 

 

 

 

Згадками про початок Революції Гідності в Ніжині на своїй сторінці у Фейсбук поділився депутат обласної ради Сергій Охонько:

“Сьогодні ми відзначаємо День Гідності та Свободи!
Це свято встановлено «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору», – саме так написано в українській Вікіпедії.
Але кожен його відчуває по своєму, і це відчуття базується на подіях, в яких він сам безпосередньо брав участь, на його почуттях та спогадах про ті часи…
Згадуючи 2011-2014 роки, наштовхуємося на думку, що начебто багато чого написано було щодо тих буремних подій, але те, що відбувалося на місцях детально так ніхто і не описав. Спробую нагадати події тих часів, які проходили в Ніжині, і тим самим спробую освіжити пам`ять «новоспеченим» активістам та політикам, які тоді або тихенько мовчали, або взагалі були на стороні регіоналів.
Революція, як потім її назвали – Гідності розпочалася за довго до масового виходу людей на київський Майдан Незалежності. Вона створювалася по всій Україні, по містам, районним центрам та селам. Саме там, де люди вже не могли терпіти утиски та насилля тодішньої влади регіоналів. І, на мою думку, завдяки саме таким людям, які не здалися і не продалися в період з 2011 по 2013 роки, революція, в більшості, й розпочалася.
Що ж відбувалося у нас в Ніжині в ті часи, і що стало передумовами підтримки революції? Місто Ніжин, як і більшість міст в період 2011-2013 мало своїх ставлеників, так званих «смотрящих», які координували роботу міста, розподіл бюджетних коштів та інші процеси. За два роки вплив на політику міста з області прийняв вигляд тоталітаризму, сформувавши більшість в міській раді. Хоча депутатів з Партії Регіонів було всього 4 з 50, і вони планово нав’язували свою політику… Наприкінці 2012 року надійшло завдання з області передати будь-яким чином всю комуналку під контроль «своїх людей».
На ті часи опір владі чинили тільки дві політичні сили: ВО «Батьківщина» (6 депутатів) та «Удар» (4 депутати).
Так, як всі вважали, що Янукович і його партія «на довго», всі інші займали лояльну позицію до влади. У виконкомі проводилися щотижня наради обласними депутатами від Партії Регіонів, які інколи переходили на образи, коли їх завдання місцева влада не виконувала… Повільно, з боями, але владна машина з кожним днем робила свою справу: тиском, шантажем – «ламалися люди», забиралися під контроль підприємства, створювалась потужна як фінансова так і політична системи.
Але збільшувалося й обурення людей, як тих, хто були в опонентах, так і тих, хто в середині самої більшості. Ми, зі свого боку, намагалися пояснити всім, що «лугансько-донецькі» відберуть не тільки комунальне, а й власне майно кожного. Люди слухали, погоджувалися, але боялися і знову на сесії рішення проходили на користь регіоналів.
«Каменем спотикання» стало питання передачі комунального ринку в довгострокову оренду ставленикам регіоналів. Всі розуміли, що це практично приватизація ринку.  Підприємці, які працювали там, були категорично проти цього.
Це питання виносилося на виконком і повинно було набрати неохідну кількість голосів без особливих проблем, адже більшість була працівниками виконкому і робітниками бюджетних установ. Тому ми, як депутати, вирішили, не чекаючи цього ганебного рішення, зізвати позачергову сесію міськради й винести на порядок денний питання щодо передачі права прийняття рішення виконкомом по даним питанням на відповідальність депутатів міської ради. Розробивши проект, ми прийшли на сесію. У залі було багато підприємців, які зараз є активістами, і багато тих, хто потім пройшов АТО. Усі вони морально нас підтримували. І хоча голосів для прийняття рішення у нас явно не вистачило  (11 з потрібних 26), я (будучи депутатом від ВО «Батьківщина») все ж таки звернувся до всіх депутатів з проханням зняти відповідальність з членів виконкому на яких здійснювався шалений тиск, і передати дане питання на депутатів. Ніхто не очікував, але нам вдалося – 26 депутатів підтримали і ми заблокували «дерибан комунального ринку».
Але цього не очікувало і керівництво регіоналів, адже вже ввечері більшість депутатів мали погрози та натяки на фізичні розправи.
Особисто в мене того вечора згоріла будівля на підприємстві, і хоча на камерах відеоспостереження факт підпалу був установлений, міліція заяву про підпал не прийняла.
Але цей тиск з боку регіоналів дав можливість багатьом зрозуміти, що треба повставати, інакшого шляху нема. Ми провели багато зустрічей, в результаті яких сформували групу з 22 депутатів «За Ніжин» і потім вже разом протистояли утискам регіоналів. Ми одні з перших в Україні провели через сесію міської влади звернення до Президента щодо «бандитського режиму».
І з кожним днем тиск регіоналів збільшувався: декого зняли з посад, почалися перевірки на підприємствах, був тиск на рідних та близьких. Не знаю, чим би це завершилося, якби не розпочався другий Майдан.
Багато ніжинців потім підтримали й прийняли участь у подіях на Майдані, а потім добровольцями пішли захищати Україну на Схід від російської агресії! Честь їм і хвала!!! Багато хто на місцях підтримував і робив свій вклад у розвиток України!
Сьогодні велике свято, свято кожного українця, який підтримав рух нашого народу до Незалежності, і який не підкорився тодішньому режиму.
Дивлячись на попередні мітинги, я бачив багато людей, які в ті часи були по іншу сторону, а зараз, стоячи перед людьми, розповідають, як захищали ідею Майдану. Вони знову при владі і знову більшість людей очікуваного результату від революції так і не відчули… На жаль, але  знову ті ж «граблі»…
Але ми не зупинимося – Україна та її народ буде заможнім, незалежним та щасливим!”

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь