Нові платіжки за газ: чому облгази підвищили тарифи і як платити менше

 

Встановлені норми значно перевищують побутове використання.

Міністр соціальної політики Андрій Рева минулого тижня закликав не платити за новими платіжками за газ.

Бо ці платіжки для майже трьох із половиною мільйонів споживачів підскочили аж утричі.

 

Пенсіонерці тьоті Маші все зазвичай покривала субсидія, а тут якісь доплати. А ось у Миколи взагалі прописані четверо, і там замість однієї сотні гривень доводиться платити аж 3. То що це за хитра математика?

І не просто хитра. Ці дивні цифри у платіжках можна вважати нахабним грабунком постачальників газу.  І готові це довести.

Якщо у вас немає лічильника в квартирі – спожитий газ рахують за нормою. Ще в листопадових платіжках була одна цифра, а в грудні – вже втричі більша.

Це потроєння норми  пояснюється рішенням Верховного суду. Він не рахував жодних ваших витрат, не слухав експертів, не шукав справедливості.  Суд найвищої в Україні інстанції скасував урядову постанову із банальних процедурних недоліків. І повернув українців до далекого 1996 року. Коли в кухнях взагалі не було ані мікрохвильовок, ані електрочайників. Воду підігрівали не бойлерами, а каструлями. Споживання газу було майже ненормованим, бо коштував він копійки.

 

Цей стрибок на двадцять років назад відбувся з подачі облгазів. Їхня вигода не просто очевидна, бо на рівному місці отримають утричі більше грошей, а й має ще й суперприз. Та чи могли вони самі провернути таку аферу. Відповідь однозначна: без чиновника найвищої ланки – ні!

“Певні люди з Кабінету міністрів, які оформлювали цю постанову, я не знаю свідомо чи несвідомо, але вони її порушили, і дали таким чином обласним газорозподільчим компаніям пана Фірташа звернутись і її опротестувати. Що ті і зробили”, – розповідає директор Центру дослідження енергетики Олександр Харченко.

І ось тепер три мільйони родин без лічильників отримали в платіжках потрійну ціну. Абсурдність старих норм споживання легко нівелюється у звичайній квартирі.

 

На кухні киянки Марини ми організовуємо комунальний експеримент. Вона готує сніданок чоловіку. Я слідкую за лічильником, аби вирахувати, скільки ж газу піде на смаження однієї яєчні.

Лічильник в її квартирі ставили ще батьки за власний кошт сім років тому. І не прогадали.

“Тоді вже було зрозуміло, що колись це буде дуже актуально і необхідно. Дуже дорого стало з такими нормами. Норми є не зовсім правдивими, бо кожна людина не може використати стільки газу у місяць”, – розповідає вона.

Так це чи ні – і справді може дати відповідь лише лічильник. І якщо раніше, за норми 3,3 кубометри газу на людину, платіжка за газ видавалася дрібницею . Помножена  на три у цьому місяці – вже такою нікому не здається.

 

Тому в сервісні центри газових контор помітним потічком потяглися стривожені люди. Любомир Пилипович перший в черзі. Сподівається отримати лічильник безкоштовно. Держава переконує , що саме так його і мають поставити. Але не все так просто.

“Списки ці затверджені “Київгазом”. Весь Київ не може бути в один рік поставлений. Уряд каже приблизно так, що я за цей лічильник вже заплатив. В тариф була внесена ціна установки лічильника”, – зазначає пенсіонер.

І він має рацію. Адже за законом, всі хто користується газовою плитою і колонкою, мають право на встановлення безкоштовного лічильника. Але чомусь газові контори не  поспішають з їх встановленням. В “Київгазі” все пояснюють замалим тарифом.

“Ми встановлюємо ті лічильники тільки в рамках тих коштів, які закладені у тариф”, – розповідають у відомстві.

 

 

Мовляв, з кожних 8,5 гривні на лічильники йде лише дві копійки. А тому у великих містах так повільно триває операція “лічильникозація” і може розтягнутися на роки.  Цього року покриють лише 18,5 тисячі квартир. А треба  – майже 300 тисяч.

“Термін встановлення газових лічильників подовжено до 2021 року, ми проводимо встановлення лічильників згідно графіку обстеження будинків. Всім на завтра терміново лічильники – це просто нереально”, – пояснює директор департаменту роботи з абонентами “Київгазу” Людмила Гребещук.

Тому Любомир Пилипович і розмірковує – ставити лічильник за власний кошт або чекати і далі, оплачуючи абсурдну газову норму за п’ятьох прописаних.

То скільки ж використовує звичайна квартира? На кухні Марини ми закінчуємо наш комунальний експеримент. Разом ми рахуємо, скільки одна господиня має стояти біля плити, аби спалити усі кубометри зазначені в платіжці за нормою 1996 року.

 

Вийшла дика цифра. Бо за нею ми маємо з’їдати 3 тисячі омлетів на місяць. Мінімум сотню раз на день заново розбивати яйця і смажити, смажити, смажити.

Зі швидкістю одна пательня кожні 15 хвилин без перерви на сон. Або треба варити дві такі каструлі борщу двічі на добу.

І це не на родину, а на одну людину така норма. І не важливо, чи ти дорослий чи дитина.

Марина як не намагається догодити чоловіку кулінарними витівками, все одно більше 5 кубів на місяць не спалює.

“Ми живемо вдвох і цього достатньо. Я не економлю газ, ніде себе не обмежую”, – зазначає вона.

 

Уряд теж ніби розуміє абсурдність ситуації Але чому  дозволив їй статися і не виправляє негайно – ми спитали в Міністерстві енергетики. Ось їхня відповідь: “У проекті постанови були запропоновані норми, які дифіренційовані по сезонах, усереднені по всій Україні та відповідно враховані статистичні дані, що були надані Громадською спілкою “Асоціація газового ринку України” на підставі фактичних даних за показниками загальнобудинкових лічильників”.

Не дуже зрозуміло і без конкретних цифр. Тому  ми звернулися до тієї самої Асоціації, що й досліджувала реальне споживання газу. Вона об’єднує кілька облгазів по країні, а це її директор Денис Сенектутов.

“У нас є дані по 512 тисячах абонентів, вони охоплені загальнобудинковими лічильниками газу. Якщо порівнювати по місяцях, ось тут є порівняння тому як діяла норма. Якщо взяти середнє значення, то виходить плюс 76% від встановленої норми споживання 3,3”, – зазначає він.

А в перекладі на звичайну мову це означає – так, ми трохи переборщили. Загальнобудинковий лічильник виглядає ось так. До нього мають доступ лише газовики і раз на місяць знімають показання. А потім розкидують на усіх прописаних в будинку.

 

І ось такі пристрої, розкидані по країні показали, що в середньому одна людина споживає сім кубометрів газу. Не десять, як зараз. Але і не 5, які споживають Марина разом з чоловіком. Може тому міністр соцполітики Рева взагалі агітує не платити за рахунками.

Та це не вся глибина облгазівської афери, каже директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко. Тут захований і той суперприз про який ми згадували на самому початку. Постачальники газу не просто залізли у ваші кишені і витягли втричі більше. Вони отримали ще одне джерело доходів – зайвий газ.

“Вони зараз в судах відбили норму 9,8 кубометри. Це потрійне щастя. Вона немає під собою нічого, окрім бажання отримати зайвий газ. За різними оцінками, він складає від 100 до 300 мільйонів доларів на рік. Вони заробляють просто з повітря”, – пояснює Харченко.

 

Насправді не з повітря. Це той газ який ви купили, але не використали . Бо це просто нереально його стільки використати дома. В межах однієї квартири це можуть бути від 5 до 15 кубів залишків, в масштабах країни мільйони.

Єдиний спосіб не платити в чужу кишеню зайві гроші – встановити лічильник. А потім вимагати за нього компенсацію. Якщо уряд все ж таки пропише процедуру повернення грошей. Бо і її досі немає.

Ірина Прокоф’єва для ТСН

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *