Чернігівські лікарі витягли ножа з серця пацієнта

 

Завідувач відділення торакальної хірургії Чернігівської обласної лікарні, головний спеціаліст Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА за спеціальністю «торакальна хірургія», лікар вищої категорії з 25-річним досвідом Олег Миколайович Лузан нещодавно виконав чергову надскладну операцію – цього разу її було зроблено на серці.

До Городнянської ЦРЛ було доставлено 51-річного пацієнта з ножовим пораненням серця (ніж був у самому серці і дрижав у такт пульсу), яке дивом працювало, підтримуючи людське життя. Працівники райлікарні провели необхідні протишокові та інші передопераційні заходи, а в цей час спеціалісти з обласної лікарні поспішали на допомогу, прихопивши все необхідне для зовсім непростої операції (адже про транспортування хворого до обласного центру не могло бути й мови – дивом було вже те, що він ще жив).

Ось як розповів про свою відповідальну роботу сам Олег Миколайович: «Ніж у грудях – це ще не так страшно, але було неприємно бачити, як він тіпався синхронно з кожним ударом серця.

Пацієнт лежав на операційному столі й скупо відповідав на запитання. Тиск у нього був нормальний, пульс рівний. Мені асистував завідувач хірургічним відділенням Городнянської ЦРЛ Володимир Іванович Ломаковський, а поряд із нами на варті самопочуття хворого був майстер своєї справи – досвідчений анестезіолог першої категорії Володимир Володимирович Домашенко.

Коли я розкрив грудну клітку, то крові в плевральній порожнині було обмаль. Ще мав надію, що, може, ніж не поцілив у саме серце, але врешті пересвідчився, що поранення наскрізне. Після того, як вийняв ножа, кровотечі особливої не було, і вдалося вшити дві дірки, тішачись, що обійшлося малою кров’ю. Але вище, в стінці лівого шлуночка помітив ще один лінійний поріз. Це був слід від другого удару ножа (про що й говорив сам потерпілий перед операцією). Під час огляду правої бокової стінки серця помітив рваний неправильної форми отвір по боковій стінці правого шлуночка, прикритий згустком крові. Обережно, не дихаючи, наклав шов, сподіваючись герметизувати камеру серця, перш ніж зіскочить згусток. Але шов прорізався, згусток змило, і фонтаном завтовшки  з палець із серця полилася кров. Намагався вшити, проте стало гірше – кров лилася, серце могло от-от зупинитися. Буквально пальцем затиснув діру, наклав судинного затискача та ушив дефекти серця (яких було чотири).

Кровотечу зупинили! Серце працювало, тиск був 110, хворий жив, хоча й втрата крові сягала чотирьох літрів. Величезна заслуга анестезіолога Володимира Домашенка в тому, що він втримав гемодинаміку хворого – тиск тримався на рівні, зупинки серця не було. Врешті ту складну операцію завершили, а хворий досить швидко прокинувся після операції…»

Наразі стан хворого не критичний, але в обласній лікарні йому зроблять необхідну діагностику й за ним стежитиме кардіолог, адже на серце накладені шви, вони дають рубці, що можуть спричинити інфаркт міокарда.

Як зізнався Олег Миколайович Лузан, за 25 років його досвіду це було не перше ножове поранення (а ще були й кульові поранення, розриви діафрагми й стравоходу тощо), але ножа з самого серця він виймав уперше. За словами хірурга, серце – це дуже витривалий орган людського організму, тому можна завдячувати й фізіологічній міцності пацієнта, але все ж таки левова заслуга успіху полягає в професіоналізмі лікарів, які, без перебільшення, зробили подвиг, хоча він і став для них звичною буденною роботою.

Анестезіолог першої категорії Чернігівської обласної лікарні Володимир Володимирович Домашенко про цю операцію повідав ось що: – Перше, що ми зробили, – це оцінили стан пацієнта, який перебував у свідомості й спілкувався з нами. Місцеві лікарі вже провели необхідну інтенсивну терапію. Ми встановили три системи (катетери) – мали три венозні доступи до кровотоку хворого, потім почали загальне знеболення, перевели на штучну вентиляцію легенів, ввели наркоз і розпочали операцію.

На першому етапі операція проходила стабільно, але потім розпочалася сильна кровотеча й нам «довелося попотіти» – знижувався тиск, втрачалася кров, але ситуацію ми вирівняли. Для цього проводилася гемотрансфузія, інфузія плазми та еритроцитарної маси, фізрозчинів й інших медпрепаратів, які компенсували величезну крововтрату та втримали об’єм циркулюючої крові. Препарати крові ми привезли з собою з Чернігова, а все інше було в наявності в Городнянській ЦРЛ, тому можна сказати, що оснащення там досить добре.

Загалом операція пройшла успішно, хоча додам, що для хворого ще не все закінчилося і його стан потребує уваги. За мої 15 років роботи така операція в мене була вперше, хоча й доводилося бачити всякого…

Чернігівська обласна лікарня

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *