Публічність – це ефективний спосіб боротися з насильством

13% українців особисто знають когось, хто став жертвою сексуальних домагань — а це 4 мільйони дорослих. Майже половина жертв гарасменту не звертаються по допомогу чи не намагаються притягнути порушника до відповідальності. Це дані дослідження Національного демократичного інституту.http://bit.ly/2SPscqq

Флешмоб #янебоюсьсказати в українському сегменті соцмереж став важливим сигналом того, що українське суспільство готове зняти табу з тем, про які було неприйнято говорити та почати боротися з насильством. Тоді чимало жінок і чоловіків вперше публічно розповіли, як стали жертвами домагань, сексуального та фізичного насильства. http://bit.ly/2YaOEQN. Риторика “самі винні” стає менш популярною в нашому суспільстві. Адже не можна виправдати гарасмент чи зґвалтування “неправильним” виглядом жертви.

Зрештою в українському дискурсі з’явилось визначення гарасменту. Під цим терміном часто розуміють лише сексуальні домагання. Але це також й інші види психологічного тиску. Проявами гарасменту можуть бути також небажані пропозиції, натяки, жести, погляди, слова, повідомлення чи жарти, що порушують приватні межі людини і мають підтекст сексуального характеру. Більше про те, що є ознаками гарасменту тут: http://bit.ly/2OmsBSy

Домагання створюють некомфортне середовище та принижують гідність жертви. Вони також можуть мати негативний вплив на її або його здоров’я — спричиняти тривалу психологічну травму, депресію, підвищений тиск та проблеми зі сном. http://bit.ly/333J5m3

Гарасменту зазнають переважно жінки. Щонайменше кожна п’ята жінка принаймні раз була жертвою домагань. http://bit.ly/30YzKKmСексуальні домагання можуть траплятися в громадських місцях, транспорті, але також і на роботі — як зі сторони керівництва, так і зі сторони колег. На жаль, такі випадки трапляються і в медзакладах. Співробітниці однієї з київських лікарень розповіли про домагання з боку свого колеги, провідного хірурга, заступника головного лікаря. Більше про цю історію тут:http://bit.ly/2Y8RGVw.

Важливо, аби люди, що зазнали гарасменту, не мовчали про це, а кривдники несли відповідальність за свої дії. Факт сексуальних домагань можна довести в суді. Їхнє визначення є в Законі України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”. Але наразі це єдиний нормативно-правовий акт, у якому є це поняття. Поради про те, як довести в суді факт домагань — тут: http://bit.ly/2LTlT4H

 Якщо ви або ваші колеги зазнають гарасменту, спробуйте пояснити людині, яка це робить, що вам неприємна така поведінка.

 Поговоріть про це з колегами, керівництвом, рідними та друзями. Вони можуть підтримати та допомогти цьому протистояти. http://bit.ly/2ZlAQzq

 Під публічним тиском та осудом колег кривдник може припинити подібну поведінку або ж навіть добровільно звільнитися.

 Якщо такої можливості немає або ви не довіряєте співробітникам, а небажані дії стають все агресивнішими — зверніться до поліції та за соціально-психологічною допомогою:http://rozirvykolo.org/

Також важливо, аби менеджери компаній чи організацій дбали про розвиток корпоративної культури з нульовою толерантністю до гарасменту. Довіра всередині колективу також має суттєву роль — аби в разі потреби колеги могли поділитися одне з одним проблемою. Або ж співробітники, що є свідками гарасменту, не тримали мовчанку, а активно засуджували агресивну поведінку своїх колег. Адже безпечну та доброзичливу атмосферу на роботі створює кожен.

Жертвам домагань дійсно потрібно допомога та підтримка. Тому, якщо людина розповіла, що це з нею сталося — сприймате це серйозно, вислухайте та не намагайтеся применшити проблему. Часто люди, що постраждали, не повідомляють про це, бо бояться осуду, недовіри, або непорозуміння. Публічність — це ефективний спосіб боротися з насильством і виховувати в суспільстві нову культуру поведінки.

Уляна Супрун, виконувачка обов’язків міністра МОЗ

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *