Під медову наливку, зі смаком бубликів, з ароматом шашликів, поміж вовняних ковдр та різноманітних витворів руки людської в Ніжині проходить 377-ий Покровський ярмарок. Душі є де розгулятись, а от “яблуку де впасти” – нема.
Повідомляє сайт НЕЖАТИН
Почались гуляння 10 жовтня. Сьогодні ж – 13-го, в суботу відбулось урочисте відкриття ярмарку. Творчі колективи міста, як завжди створили атмосферу справжнього свята і показали – як то в Ніжині вміють танцювати, співати, і гостей зустрічати.
А після концертної програми всі гайнули купувати, гаманці спустошувати і товари обирати. А їх цього року, яких тільки немає: різноманітні солодощі, теплі капці, ковдри, ковдри та подушки, чаї різних видів, вироби майстрів із дерева, соломи, в’язані речі, солодкі букети, постільна білизна, мед, ковбаса і багато чого іншого — на різну кишеню та смак.
Завантажується ...Гарному настрою ярмаркуючих сприяло все: і сонячна тепла погода, і різноманітні розваги і чудова вечірня програма, на яку запрошений “Оркестр гарного настрою”. Та чи всім ніжинцям до вподоби було свято?
Завантажується ...Та хто, щоб не говорив, а для ніжинців ярмаркувати — то традиція століть.
Трішки з історії:
Починаючи із середини XVII ст. ярмарки проводилися тричі на рік: взимку — Всеєдний, влітку — Троїцький, восени — Покровський. Тривали вони два-три тижні. Та ще двічі на тиждень відбувалися торги.
Всю свою пишність демонстрував Ніжин на цих ярмарках. Корчми й заїжджі двори заповнювалися приїжджим людом. Тютюн, прянощі везли з Туреччини і Болгарії, галантерею — з Німеччини, хутра — з Московії, порцеляну — з Лейпцига, оксамит, шовк, вовну, ситець — із Венеції, Кенігсберга, голландське, англійське, французьке сукно — із Гданська. Місцеві греки дивували ковбасами, ніжинські й навколишні селяни привозили вишні, сливи, кавуни, груші, гриби, тютюн. З півдня доставляли виноград, сіль і рибу везли з Астрахані. Вина переважали угорські й кримські.
Ніжин стоїть на торговому шляху з Києва до Москви, саме це й визначило значення міста на декілька сторіч як одного з основних торгових міст імперії. «Ніжин не тільки в Чернігівському намісництві. Але й у всій Малій Русі одне таке місто, яке торговим називатися може й яке багатьом великоруським містам у своєму торговому стані не поступається. У ньому не лише в ярмаркові дні, а й у будь-який час різні товари потрібні для дому. І життєві речі знайти можна». (Історик XVIII ст. А. Шафонський). Найбільше торгували ніжинці з Туреччиною, Польщею, Москвою. Як, проте, й нині.
З другої половини XIX ст., коли з’явилися нові торговельні центри України, Ніжинський ярмарок мав велике місцеве значення. «Були часи й у цьому брудному, незначному нині містечку текло життя. Залишилися одні спогади про минулу славу» (Л. Слуцький, кінець XIX ст.).
В останні роки намагаються відновити торговий статус міста. Відновили проведення осіннього Покровського ярмарку. Щоправда, триває він лише один день. Вишукані імпортні товари змінив традиційний «човниковий» ширпотреб. Зате приїжджають майстри й торговці (чи скоро назвемо їх купцями?) з Києва, Полтави, Коломиї, Миргорода.
