Ніжинка про досвід роботи і життя за кордоном

Чимало українців розкидано по світу. Більшості з них довелося звикати до іноземних традицій і, врешті, освоювати ази зовсім іншого життя. Ніжинка Любов Костик поділилася з читачами Ніжин.Сіту, як їй живеться в Німеччині.

Що спонукало взяти квиток до далекої країни

Про те, щоб виїхати за кордон і заробити гроші, я міркувала давно, але були причини, через які цей момент віддалявся. То дочка була замала,то грошей бракувало на документи, то інші обставини.

Коли я зірвала спину і потрапила до лікарні, там познайомилась з жінкою, набагато старшою від мене, яка розповіла, що їздить на заробітки до Німеччини.

Вона так захоплююче ділилась враженнями, що і я вирішила спробувати.

Чому б і ні? — подумала. Вона може, то і я зможу. Перший раз поїхала через приватну особу в місто Нойвид, що в Німеччині, доглядати дідуся в російськомовну родину.

Перші відчуття, коли ступила на чужу землю

Перші 2-3 тижні я ходила по місту (за населенням таке, як наш Ніжин) і була дуже вражена всім — чистотою, якістю доріг і тротуарів, рівно підрізаними кущами та деревами, стриманими, але непонурими будівлями, квітами, які ростуть майже на камінні. Подобалось все!

 Мені дуже пощастило з новою родиною — прийняли, як рідну. Всі вихідні і свята я була з ними і не відчувала себе служницею, вони сприймали мене за члена сім’ї.

Коли я поїхала додому у відпустку, щоб поновити візу, вони чекали на мене. Але через деякий час в їхній сім’ї почалися фінансові труднощі, і мене попросили взяти відпустку на 2-3 місяці. Я погодилась, але не могла бути без роботи і звернулась до агентства в Польщі. І вже через три тижні працювала в німецькій родині в місті Марієнберг.

Як прилаштовувалася до мови, звичаїв, побуту нової країни

Родина не вимагала знання німецької мови, але я хотіла сама щось розуміти і говорити. В більшості ми спілкувались через перекладача в телефоні, але я все записувала і намагалася вчити нові слова. У вільний час брала онлайн-уроки німецької. У Німеччині я вже багато де побувала, побачити нові міста, зокрема Шенау, Дормаген, Крефельд, Оснабрюк.

Люблю Україну і захоплююсь Німеччиною

Я люблю свою Україну! Хоча тут я ще не все побачила і не всюди побувала. Німеччина теж мене захоплює.

​ ​ Ці дві країни порівняти неможливо

Дома все рідне, все знайоме, і хочеться, щоб українці жили щасливо і безтурботно. Мене дивує, що в Німеччині люди, яким по 80-90 років, переважно ще дуже активні, вони майже не відчувають свій вік. У нас, на жаль, так виглядають 60-70-річні.

Коли приїжджаєш додому, то і хліб смачніший, і борщ запашніший

У Німеччині харчуються не так, як у нас — не приділяють багато уваги приготуванню їжі, віддають перевагу бутербродам.

 

 

Але в тих сім’ях, в яких я працювала, залюбки їли і наш український борщ, і не звичні для них салати, супи. Полюбляють картопляні деруни або оладки з цукіні.

Я вже звикла до смаку їхніх продуктів, але картопля не така і сало в них зовсім не таке!

Коли приїжджаєш додому, то справді і хліб смачніший, і борщ запашніший. З одного боку це добре, що не потрібно думати щодня, що приготувати, але ми ж звикли до різноманітного меню.

У Німеччині мені подобаються їхні ковбаски, розмаїття та доступність овочів та фруктів з усього світу. Але не всі німці все те пробували, в більшості вони консервативні і роками можуть дотримуватись режиму дня і їжі та не бажати пробувати щось нове.

Німці від українців відрізняються

Німецька молодь зараз більш розкута і може не дотримуватись тих правил, по яких живе старше покоління. Стосунки між чоловіками та жінками зовсім не такі, як у нас. Коли це родина, там свої правила, хто як домовиться. А ось коли чоловік або жінка вільні, то вони дуже незалежні один від одного.

Ми трохи не так виховані, ми чекаємо від чоловіка уваги, дій, подарунків. У Німеччині, коли пара починає зустрічатись, то ніяких подарунків. Навіть в кафе чи кіно кожний платить за себе, а все інше приходить з часом. Але бувають і виключення. Всі люди різні і по-різному живуть.

Різний менталітет

Німці прагматичні і практичні, вони вміють цінувати і берегти не тільки свої зароблені гроші, а й середовище, в якому живуть. Це моє спостереження.

А щодо німецької жадібності, я б сказала, що це міф!

Вони законослухняні і не будуть свідомо порушувати закон хоч за кермом, хоч в приватному житті.

До слова, тут неділю називають днем тиші. Ти навіть в своєму домі чи на подвір’ї не маєш права працювати, якщо це заважає сусідові. Німці без сумління совісті можуть розповісти поліції, що побачили щось підозріле у сусідів чи на вулиці — і поліція приїде. У Німеччині захищені законом всі, навіть дикі тварини. І що зовсім здивувало- тут не має бездомних тварин.

Я хочу, щоб в Україні жилося краще, щоб країна розвивалась і йшла вперед

Я не хочу порівнювати, де мені краще живеться. Зараз всюди інтернет, зв’язок, тому великої ностальгії за домом не відчуваю. Часто телефоную до рідних. Але я хочу, щоб в Україні жилося легше, щоб країна розвивалась і йшла вперед. Багато чого залежить від нас самих. Ми повинні дбати про свої садиби, городи, подвір’я, щоб було все чисто, акуратно, сміття повинно сортуватися, перероблятись тощо. Мені шкода, але в Ніжині я не бачу за останній час якогось значного покращання. Дороги не в найкращому стані, а головне хотілося в спілкуванні між людьми культури, взаємоповаги.

Я відчуваю себе щасливою людиною

І ще ні разу не пошкодувала, що поїхала до іншої країни. Я щаслива, тому що можу бачити інші країни, міста. Маю можливість подорожувати, вчитися новому, спілкуватися з цікавими людьми.

Спілкувалась Тетяна Марченко

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *