Дев’ятьох завезли у ніжинській ліс і залишили помирати (Оновлено)

(Оновлена інформація внизу публікації)

І знову про людську жорстокість…

Багато користувачів соцмереж скаржаться на велику кількість публікацій в групах по типу “допоможіть собачкам”, прихистіть котика”, “заберіть маленьких цуценят” і тд.

Але справа кожного: звернути увагу і допомогти чи проігнорувати. Адже люди таки діляться на два типи: ті, кому байдужа доля тварин і ті, для кого це життя, за які ми люди відповідальні. Весь світ сколихнуло горе Австралії. Коли знищено сотні гектарів лісів і загинуло більше мільярда тварин. Небайдужі волонтери кинулись на допомогу, тому що — це мільярд тих, хто хоче так само жити як і ми, але так часто страждають від нашої байдужості і безвідповідальності. Мільйони людей почали постити світлини і співчуття на рахунок обгорілих коал і кенгуру. “Серце кров’ю” обливається, коли дивишся на них.

У Ніжині також є такі беззахисні тварини, та помирають не від пожеж, а від нашої бездушності. Хтось скаже: “Скільки тих собак, їх зменшувати треба, а ми переживаємо за них”. Люди звикли вирішувати, що хтось має право на життя, а хтось — ні. Та забувають, що цінність життя не залежить від зовнішності, а від внутрішніх якостей. І як можна зраджувати тих, хто ніколи б цього не зробив?

 

 

 

Готуючи репортаж про “весняний ліс” у Ніжині по вулиці Прилуцька, натрапили на милу і водночас жахливу картину: 9 цуценят приречені кимось на голодну смерть.

На вигляд їм 2-3 тижні. Дорослої собаки поруч нема, і не було як пізніше вияснилсь протягом 3-ох годин. Отже, той хто допустив тваринкам дорости до такого часу і викинув у частину лісу, де майже ніхто не ходить, а не поряд з тропами, яким ходять люди, сподівався на одне — цуценята помруть від голоду. Та не тут то було. Малі спали одне на одному, а коли почули запах людини почали плакати, скавчати, і тулитись до ніг. Довелось кидати справи і бігти по молоко, яке вони ще зовсім не вміють пити з блюдця, але намагаються, адже хочеться жити.

Постелили шубу, аби було тепліше… Одним словом  пройти повз не змогли, і мало хто зміг би…

Якщо маєте бажання допомогти: забрати цуценяпогодувати (бажано молоко), допомогти з будкою, звертайтесь за телефоном: 067 174 25 48 Надія. 

Завдячуючи небайдужим людям, зокрема Світлані Насібовій, пані Валентині та Любові цуценята отримали “дах” над головою. Навчились їсти кашу і чекають, коли їх заберуть у добрі руки (4 хлопчиків і п’ятеро дівчаток).

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *