фото з архіву 2016 рік
«З 15 років я почав цікавитись ідеєю подорожей. Але тоді серйозно цим не займався. Проте футбол мене вабив завжди. Улюблена команда «Динамо», за нею я їздив на матчі будь-куди. Було навіть і так: сказав батькам, що їду з друзями на дачу, а сам на футбольний матч до Харкова. Ви ж самі розумієте, скільки туди добиратись… На ранок, через день я вже був дома. Подорожі – це як наркотик. Ти стаєш залежним, і вже не хочеш сидіти вдома», – захоплено розповідає Максим.
Потім свою історію розповів Владислав: «Першу серйозну мандрівку, яка тривала 33 здійснив у 19 років. Тоді мав у кишені всього 60 доларів. Незважаючи на це побував у чотирьох країнах, подорожуючи виключно автостопом. Білорусь, Росія, Грузію та Туреччина – саме через них пролягав мій маршрут. Головним мотивом до тривалої подорожі незнайомим досі маршрутом стало непереборне бажання кинути виклик повсякденності, просякнутій рутиною і цивілізаційними зручностями. А пристрасть до пізнання світу почалась ще з дитинства. Навчаючись в школі, я збирав кошти на потяг, щоб їхати вслід за улюбленою командою. Отже перша моя поїздка була на футбольний матч Динамо Київ, вони грали в Одесі.»
Коли спитали у хлопців про курйози, що траплялись на їхньому шляху, Максим розповів доволі цікаву історію.
«Пам’ятаю, як нас хотіли вкрасти в Грузії…Там якраз проходив Суперкубок UEFA. Грали Севілія – Барселона. Звісно ми разом з друзями хотіли туди потрапити. Бюджету не було, тому бажання, так і залишилось бажанням. Сиділи ми у дворику біля стадіону, думали, що робити далі… На сусідній лавочці сиділи грузини, випивали. Говорили між собою на грузинській мові. Ми нічого не розуміли, в тому і була наша біда… Проте ми з ними познайомились, розговорились, адже вони перейшли на російську мову. Далі нас запросили в гості і ми погодились, адже навкруги було темно, хотілось десь перепочити. І тут, на наше здивування ми побачили хлопця у футболці з українською символікою. Він виявився українцем. Погукав нас до себе і шокував… Виявляється грузини хотіли нас вбити, а дівчинку, що була з нами скривдити. Про це вони говорили між собою на своїй мові. Не гаючи часу, ми непомітно для них зникли.»
До цього хлопці мандрували кожен по-своєму. Тепер же вони вирішили об’єднатись однією метою і здійснити мандрівку по Європі, а потім замахнутись і на навколосвітню подорож.
«Хтось знаходить щастя в новій машині або маючи айфон, для когось достатньо сходити в нічний клуб. Ось і все життя пролітає в такій площині. Багато мене і моїх друзів запитують, навіщо? Заради чого все це? Вам так подобається ночувати в придорожніх закусочних? Залишатися на ніч в наметі в горах, коли надворі мінусова температура? Збивши ноги в кров, йти вздовж нічних доріг, в надії застопити тачку і побачити нове місто, чи країну? Відповідь дуже проста – так треба. Тому що ми живемо. Життя одне… А скільки того життя? Витрачати її просто так, це не для мене. Нас чекають море країн і океани міст, ми живемо подорожами», – на емоціях розповідає Владислав.
Це інтерв’ю журналісти сайту НЕЖАТИН, готували в 2016 році. Тоді метою хлопців була подорож навколо земної кулі. Побувати на всіх материках, включаючи Антарктиду. Відвідати міста, такі як Париж, Нью-Йорк, Амстердам, Лос-Анджелес, Венеція. Дуже хочу побувати в Латинській Америці, в небезпечній Мексиці, в джунглях, Тайланді, в пустелях Африки. Також в їх плани входить побачити своїми очима 7 чудес світу.
«Це наша стихія, ми фанати і майстри своєї справи. Бажаємо всім хто поневіряється світом, бути сміливим і рішучим. Любіть життя, маму і хлопчиків бродяг», – в кінці розмови, посміхаючись, закликають наші ніжинські мандрівники.
Фудзіяма, Японія
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.
