Ніжинець об’їздив майже 20 країн світу з порожнім гаманцем

Хтось підкорює світ талантами, хтось відкриттями, а хтось ногами. Саме так, адже не даремно популярною стала фраза: Яка різниця скільки років твоїм кедам , якщо ти гуляєш в них по Парижу? І дійсно,  сміливі завжди мають щастя. Черговий раз переконатись в цьому, можна поспілкувавшись з цікавими та неординарними особистостями – Владиславом та Максимом. Поки хтось мріє побувати в тій, чи іншій країні, збираючи гроші та дивлячись телепередачі про подорожі, хлопці вже давно мандрують автостопом.

 

фото з архіву 2016 рік

«З 15 років я почав цікавитись ідеєю подорожей. Але тоді серйозно цим не займався. Проте футбол мене вабив завжди. Улюблена команда «Динамо», за нею я їздив на матчі будь-куди. Було навіть і так: сказав батькам, що їду з друзями на дачу, а сам на футбольний матч до Харкова. Ви ж самі розумієте, скільки туди добиратись… На ранок, через день я вже був дома. Подорожі – це як наркотик. Ти стаєш залежним, і вже не хочеш сидіти вдома», – захоплено розповідає Максим.

Потім свою історію розповів Владислав: «Першу серйозну мандрівку, яка тривала 33 здійснив у 19 років. Тоді мав у кишені всього 60 доларів. Незважаючи на це побував у чотирьох країнах, подорожуючи виключно автостопом. Білорусь, Росія, Грузію та Туреччина – саме через них пролягав мій маршрут. Головним мотивом до тривалої подорожі незнайомим досі маршрутом стало непереборне бажання кинути виклик повсякденності, просякнутій рутиною і цивілізаційними зручностями. А пристрасть до пізнання світу почалась ще з дитинства. Навчаючись в школі, я збирав кошти на потяг, щоб їхати вслід за улюбленою командою. Отже перша моя поїздка була на футбольний матч Динамо Київ, вони грали в Одесі.»

Коли спитали у хлопців про курйози, що траплялись на їхньому шляху, Максим розповів доволі цікаву історію.

«Пам’ятаю, як нас хотіли вкрасти в Грузії…Там якраз проходив Суперкубок UEFA. Грали Севілія – Барселона. Звісно ми разом з друзями хотіли туди потрапити. Бюджету не було, тому бажання, так і залишилось бажанням. Сиділи ми у дворику біля стадіону, думали, що робити далі… На сусідній лавочці сиділи грузини, випивали. Говорили між собою на грузинській мові. Ми нічого не розуміли, в тому і була наша біда… Проте ми з ними познайомились, розговорились, адже вони перейшли на російську мову. Далі нас запросили в гості і ми погодились, адже навкруги було темно, хотілось десь перепочити. І тут, на наше здивування ми побачили хлопця у футболці з українською символікою. Він виявився українцем. Погукав нас до себе і  шокував…  Виявляється грузини хотіли нас вбити, а дівчинку, що була з нами скривдити. Про це вони говорили між собою на своїй мові. Не гаючи часу, ми непомітно для них зникли.»

До цього хлопці мандрували кожен по-своєму. Тепер же вони вирішили об’єднатись однією метою і здійснити мандрівку по Європі, а потім замахнутись і на навколосвітню подорож.

«Хтось знаходить щастя в новій машині або маючи айфон, для когось достатньо сходити в нічний клуб. Ось і все життя пролітає в такій площині. Багато мене і моїх друзів запитують, навіщо? Заради чого все це? Вам так подобається ночувати в придорожніх закусочних? Залишатися на ніч в наметі в горах, коли надворі мінусова температура? Збивши ноги в кров, йти вздовж нічних доріг, в надії застопити тачку і побачити нове місто, чи країну? Відповідь дуже проста – так треба. Тому що ми живемо. Життя одне… А скільки того життя? Витрачати її просто так, це не для мене. Нас чекають море країн і океани міст, ми живемо подорожами», – на емоціях розповідає Владислав.

 

Це інтерв’ю журналісти сайту НЕЖАТИН, готували в 2016 році. Тоді метою хлопців була подорож навколо земної кулі. Побувати на всіх материках, включаючи Антарктиду. Відвідати міста, такі як Париж, Нью-Йорк, Амстердам, Лос-Анджелес, Венеція. Дуже хочу побувати в Латинській Америці, в небезпечній Мексиці, в джунглях, Тайланді, в пустелях Африки. Також в їх плани входить  побачити своїми очима 7 чудес світу.

«Це наша стихія, ми фанати і майстри своєї справи. Бажаємо всім хто поневіряється світом, бути сміливим і рішучим. Любіть життя, маму і хлопчиків бродяг», – в кінці розмови, посміхаючись, закликають наші ніжинські мандрівники.

Нещодавно Влад дав інтерв’ю сайту “Йод”, де розповів про подорож у Азію, зазначивши, що важливим нюансом  є менталітет людей, що живуть у тих країнах, куди ти їдеш. Через те, що зазвичай, окрім перельоту в один бік, мені ні на що більше грошей не вистачало, часто рятувала людська доброта. Таких історії я привіз багато, особливо з Азії.
ніжинець, подорожі, без грошей, розповідь
Фудзіяма, Японія
“Наприклад, в Японії мені декілька разів допомагали місцеві. Спочатку на заправці покликали на піцу. Безкоштовно, ясна річ. Пізніше одна японка підібрала мене на вулиці, брудного і без грошей, привезла в готель, нагодувала і дала переночувати. А ще я працював моделлю для стиліста, який збирав своє портфоліо. Він тоді мені заплатив 10 баксів – я був безмежно щасливий.
У Кореї взагалі потрапив до релігійної школи. Я теж тоді був голодний і босий, і мене забрали в храм місцеві жінка та дівчинка. Мене одягнули в традиційне вбрання, після чого я приєднався до корейців і молився фруктам. Це було дуже сильно, дало мені багато енергії для того, щоби продовжувати рухатися далі”, – розповідає Владислав.

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *