Мотивація дитини до навчання – що це і звідки її взяти?

Багато батьків стикаються з такою проблемою в навчанні своїх дітей, як відсутність мотивації. Діти не хочуть вчити уроки, виконувати домашні завдання, не хочуть іти до школи і не розуміють, навіщо їм знання з тих чи інших предметів. Мотивація може зникнути як в першому класі, так і в усіх наступних, коли нічого, здавалося б, не віщує біди.

Що ж робити, якщо раптом дитина втратила інтерес до навчання?Як підтримувати бажання пізнавати щось нове?Як бути з відсутністю мотивації, коли дитина втратила інтерес до школи?

На сьогоднішній день, за моїми враженнями, однією з ведучих проблем педагогіки являється відсутність інтересу до процесу пізнання і небажання вчитися. Деякі діти втрачають мотивацію в середній ланці, інші – уже з першого класу. Незважаючи на те, що над цією проблемою працює багато людей, а на прилавках книгарень ви зможете знайти на цю тему безліч книг і порад, та й в кожної сім’ї є з цього приводу власна думка, питання залишається надзвичайно актуальним.

Різні батьки справляються з нею по-різному: хтось лякає перспективою двірника, хтось ставить в приклад Біла Гейтса, хтось звинувачує школу, перекладаючи відповідальність на плечі вчителів. Одні батьки карають за погані оцінки – лишають телефону, кишенькових грошей, саджають під домашній арешт, інші – платять за гарні оцінки обговорену суму грошей чи щось купляють для винагороди. Але чи можливо мотивувати дитину іншим способом? Сьогодні я пропоную розглянути саме поняття мотивації більш широко, і, можливо, у вас з’являться нові ідеї заохочення до навчального процесу.

Мотивація – що це?

З точки зору науки, мотивація походить від англійського слова «movere» – в перекладі – «рухати». Тобто, це те, що змушує людину виконувати певні дії з наполегливістю і завзятістю. Мотивована людина більш швидко та легко досягає бажаного результату.

Самою природою в нас закладено мотивацію, адже, отримуючи бажане, досягаючи довгожданої цілі, ми відчуваємо щастя, переживаючи ситуацію успіху. За це почуття відповідають спеціальні гормони, виділення яких являється нагородою за досягнений результат. І, чим довгостроковіша ціль, чим складніше задача – тим сильніше відчуття щастя.

Якщо віднести це до навчання, можна сказати, що якщо дитина менше впевнена в тому, що вона зможе справитись з завданням, тим позитивніше буде сприйматись перемога. І звичайно, саме завдяки цьому мотивація закріплюється або зростає.

Але якщо довгоочікуваної нагороди (або бажаного результату) дитина не отримує, мотивація знижується кожного наступного невдалого разу, і поступово зникає зовсім. Це стається у тих випадках, якщо перед дитиною ставлять завищені вимоги, коли результату досягти надзвичайно складно, чи навіть неможливо, або коли успіх сприймається як щось звичне, повсякденне. В таких умовах сформувати мотивацію практично нереально.

Мабуть, всі батьки помічали, як дитини радіє, коли вперше виконує щось нове – наприклад, складає пазл чи конструктор. Але за другим, третім разом радість поступово згасає і нарешті перстає відчуватись взагалі. Це і є приклад  формування мотивації до навчання з наукової точки зору – її постійно потрібно підкріплювати чимось новим, щоб вона не знижувалась.

Формування мотивації до пізнання у дитини починається не з першого класу, а від народження – в домашніх умовах. Кожна сім’я по-своєму формує у дитини бажання розвиватися і пізнавати щось нове, вибираючи різні стилі виховання і заохочення, які мають свої плюси і мінуси. Але ключовим тут являється одне – саме батьки закладають основу і формують у дитини бажання навчатися.

Кінцевий результат побудови мотиваційної лінії – шкільна успішність. Але для більшості батьків і дітей домашні завдання стають щоденним нелегким випробуванням власного терпіння. Щоб дитина сіла виконувати завдання, треба нагадати їй про це кілька десятків разів. Але навіть коли вона нарешті почула, замість  виконання уроків вона може захопитись малюванням чи спогляданням природи за вікном. Батьківське терпіння втрачається – і в результаті ми маємо скандал. Таким чином, дитина не отримує задоволення від навчання, а сприймає його як ворожий процес. Ще гірше, коли уроки використовуються в якості покарання: провинився – сідай вчити домашнє завдання чи виконуй додаткові вправи. Де ж тут з’явитися мотивації?

Успіхи і невдачі в шкільному навчанні – це не тільки показних розумових здібностей дитини. Шкільна успішність – це сума навичок, вмінь, знань і бажання вчитися. Дитина, невпевнена в собі, з небажанням вчитися і з відсутністю розуміння, навіщо це взагалі, буде мати складнощі в процесі пізнання і реалізації в практиці отриманих знань. Відсутність мотивації призводить, врешті-решт, до стійкої неуспішності та інтелектуальної пасивності, і, як наслідок, до негативних відхилень в поведінці.

Саме над створенням необхідних навичок і вмінь для навчання ми працюємо на наших тренінгах для дітей “Впевненість.Лідерство.Успіх”, які уже розпочалися і де ми розвиваємо комунікативні здібності, вміння ставити цілі і впевнено крокувати до своєї мети. ! Тому запрошуємо учасників до нової групи.

Деталі за посиланням  або на сторінці Фейсбуку FB: fb.me/PidlitokvNyzhyni.

Якщо у вас залишились питання – запис на консультацію по телефону 0680735195, Тетяна.

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *