Ситуація з короновірусом дуже відобразилася на нашому житті, – мама Нікіти Постнікова

Нікіта Постніков разом з мамою Юлією перебувають у госпіталі Італії на лікуванні. У соцмережі Фейсбук Юлія розповіла про стан здоров’я Нікіти, за життя якого переживає весь Ніжин:

Цей тиждень був дуже тяжким. Не чекаючи аналізів біопсії, ми почали другий блок хіміотерапії. Слава Богу прокапали нормально. Але хімія знову сильно дала по ногах. У нікіти страшні болі і спазми. Днями ставили новий порт, так як з минулим вийшов казус. Аналізи після блоку поки тримаються на стабільному рівні, сподіваюся що сильного обвалу не буде. Дуже важко і дорого постійно перебувати в госпіталі. Шов після операції заживає нормально, хоч і великий, але рівний і аккуратний. Медперсоналу у відділенні дуже мало, а ті, хто чергують, працюють на знос. Кажуть: “Головне – пережити епідемію”.
Від штучного харчування нас відключили перед блоком, почав потроху їсти сам. Реабілітологи принесли тренажори і потроху займаємося ногами. Настрій у Нікіти постійно з перепадами. Він дуже втомився від болю і від лікарень. Дуже сумує за домівкою, за друзями, і дуже сильно – за школою. Каже, що краще вчитися і спілкуватися з друзями, ніж перебувати під замком з інфузією і препаратами. Днями згадалася пісня “МІСТЕЧКО”, дуже хочеться хоч на один день повернутися на рідну вулицю, пройтися по рідному лісі, дуже сильно сумуємо. Нічого, скоро буде все добре… Як казав мій батько: після дощу завжди виходить сонечко і з’являється веселка, так і у нас – неодмінно буде перемога.
Ситуація з короновірусом дуже відобразилася на нашому житті і на перебування в госпіталі. Дезенфекторов і масок в відділенні немає. Ситуація дуже напружена. Люди пошили маски і принесли у відділення. Видали по декілька штук, і дуже вдячна і за це. На вулицю виходити заборонено, тільки з дозволу і за екстреною необхідністю. Дуже сподіваюся, що скоро епідемія закінчиться і ми зможемо трохи вдихнути повітря. Коли Микита у великій зоні ризику, і кожен день йде боротьба за життя – цей вірус вибиває з колії. Навіть найсильніша людина не витримує і може зламатися.
Знаю що зараз непростий час! Але разом ми сила і тільки разом можна подолати біду. Рак не йде на карантин, рак – не вирок. Дуже потребуємо вашої молитви, вашої підтримки. Бути далеко від будинку дуже важко, але щоденне перебування в клініці обходиться нам не безкоштовно. Дякую кожному, хто не залишає нас в тяжкі для нас часи, але збір стоїть на місці, кожен репост і кожен коментар дає можливість для допомоги, прошу вас не дайте історії закінчиться…”