“Совкове” життя пленумів і бюро, де кадри вирішують все

 

Гортаючи протоколи пленумів і бюро Чернігівського РК КП(б)У 1937-41 років.

Правду кажучи, читати ці документи дуже й дуже нудно. Такою дрімучою канцелярщиною віє, що навіть «пил віків» від паперу, на якому вони видрукувані, не так ріже носа. Суцільні штампи, загальщина, слухали-постановили, зобов’язали і т. д. і т. п. в такому ж дусі. Чого варті лише теми питань, які розглядають. «Про хід виконання постанови ЦК ВКП(б) у зв’язку з випуском «Короткого курсу історії ВКП(б)», «Про стан агітації та пропаганди в районі», «Про стан підготовки до виборів у місцеві Ради депутатів трудящих», стосовно економічної діяльності колгоспів тощо. Це нецікаво читати як тоді було, так і наразі. Привертають увагу так звані «біжучі справи» – про надзвичайні ситуації, недоліки, особові справи. Ось їх ми і розглянемо.

Будівництво аеродромів у Півцях та Малійках: не забувати про лопату!

6 листопада 1940 року наказом Наркома оборони СРСР і Директивою Генштабу Робітничо-селянської Червоної армії від 16 листопада цього ж року відбувається формування військової авіаційної школи пілотів (ЧВАШП). Місце дислокації – Чернігів. 1 січня 1941 року училище повністю укомплектовано постійним складом. Залишається невирішеним питання летовища. Його наразі нема, відповідно треба будувати.

А це вже турбота місцевої влади. Якої? Обласної? Ні. Районної, адже місце визначили «наверху»: це будуть Півці, і байдуже, що доведеться перерізати важливу дорогу з Чернігова через Полуботки, Халявин і Роїще на Гомель – нову прокладемо, і Малійки – як запасний аеродром.

Сказано – зроблено. Директива спущена, за роботу! Бюро Чернігівського райкому партії на своєму засіданні 24 квітня 1941 року розглядає це питання в трьох «особливих папках». «Про забезпечення в 1941 році аеродромного будівництва №223 і №260 робітниками з підводами». Так розпорядився обком партії і облвиконком, а будувати районними силами. Наказ прийняти до неухильного керівництва до виконання. Крапка.

В «особливих папках» у постановиш частині читаємо: зобов’язати голів сільвиконко-мів і голів колгоспів в Кувечичах, Довжику, Мохнатині, Рудці, Новому Білоусі, Юр’ївці, Котах, Півцях, Полуботках, Янівці (нині – Іванів-ка), Количівці, Анисові, Боброви-ці, Лукашівці, Шестовиці, Киїнці, Сядричах поставити в розпорядження начальника будівництва робітників з підводою з 18 квітня до 1 листопада 1941 року в порядку платної працеповинності. Встановити, що на кожній підводі має бути в обов’язковому порядку лопата!

І справді, яке там будівництво. Просто потрібно розрівняти чималу територію. Злітно-посадкова смуга тоді була одна – ґрунтова. Бетоновану у Півцях збудували вже після війни – в листопаді 1953 року. Інструментарій один – лопата, транспорт – підвода.

Зрозуміло, що до кінця довести роботи не змогли, через два місяці розпочалася війна, хоча весь льотний склад щойно створеного училища встиг освоїти літак І-15біс…

Про землянки в Чернігові по вулиці Муринсона

А ось протокол №14 із засідання бюро Чернігівського міськкому КП(б)У від 14 вересня 1937 року. Четверте питання порядку денного розглянули швидко. Доповідна записка начальника обласної міліції тов. Шалигіна повідомляє, а бюро міськкому партії відмічає про неприпустимість будування землянок на території міста без відома і дозволу міськради. Запропонувати міськраді припинити таке самовільне будування, незважаючи нате, що там мешкають кустарі, і в найкоротші терміни вжити заходів про переселення цих мешканців в інші квартири.

Як здорово! Так швидко квартири в місті дадуть усій цій Нахалівці? Сумнівно. Одне діло розпорядження давати, інше – виконувати, особливо коли матеріальної частини нема. Район землянок і нині існує, живуть там люди в рівчаках за залізничним полком, це район автовокзалу №2 на Муринсона (нині це вулиця Воскресенська). Правда, вже не в землянках.

«Товариш Дев’ять, скажіть, з ким ви випивали?»

 

У газеті «Червоний прапор» під заголовком «Ліквідувати неподобства в колгоспі «8 Березня» (с. Петрушин) було вміщено статтю, в якій ішлося про стан справ у цьому господарстві під час збирання врожаю. Допущено величезні втрати, колгоспники на роботу виходять неорганізовано, а товариш Дев’ять як голова колгоспу нічого не робить, не організовує людей на трудовий подвиг. Навіть зібране зерно ячменю в кількості 300 центнерів уже в коморі зіпсувалось. Чому така ситуація в колгоспі? Бо голова постійно пиячить.

Заслухали на бюро і самого голову. Він зізнався, що цілком винен у тому, що не поставив як треба роботу в господарстві, але в той же час відмітив, що перед початком збиральної кампанії заявляв на засіданні бюро про те, що колгоспу потрібна допомога в робочих руках і сільськогосподарських машинах. Головує він уже притягти до судової відповідальності.

– Ну як так! Це правління колгоспу в цілому – парторг йому, -як голові, не допомагали, вставляли палки в колеса. Він до цього 10 років був головою сільради, з самого 1919 року працює на керівних посадах, ніколи не відпочивав і рішення виключити його з кандидатів партії буде неправильним.

Ну і що постановило бюро райкому? Після преамбули довгого переліку недоліків у роботі товариша Дев’ять і його морального обличчя, засудивши ці недоліки, в партії… залишити, винісши сувору догану з попередженням із занесенням в особисту справу. От і все покарання. Цінний кадр.

Завмаг Синиця самопостанав себе… горілкою і велосипедом

Це вже інший випадок із засідання бюро Чернігівського райкому партії від 7 травня 1939 року. Питання не дуже важливе, бо стояло 16-м у переліку. Розбирали розтрату державних грошей кандидатом партії Іваном Петровичем Синицею. Доповідала прокурора району т. Колотілова. Товариш Синиця під час своєї роботи на посаді зава (він же продавець) Янівського (нині Іванів-ка) сільмагу розтратив грошей та товару на суму 3636 карбованців. А щоб приховати скоєне, знищив фактуру на одержаний товар. Винним себе не визнає. Правда, на допиті у слідчого винним себе таки визнав. Цей товариш теж полюбляв добряче випити, пиятика носила систематичний характер. Прокурорка гнівно прохала виключити з кандидатів партії Синицю як такого, який дискредитує партію, віддати його до суду.

Синиця під час своєї роботи на посаді зава (він же продавець) Янівського (нині Іванів-ка) сільмагу розтратив грошей та товару на суму 3636 карбованців. А щоб приховати скоєне, знищив фактуру на одержаний товар. Винним себе не визнає. Правда, на допиті у слідчого винним себе таки визнав. Цей товариш теж полюбляв добряче випити, пиятика носила систематичний характер. Прокурорка гнівно прохала виключити з кандидатів партії Синицю як такого, який дискредитує партію, віддати його до суду.

Синиця виправдовувався. Звісно, він не винен. І взагалі, недостача всього 153 карбованці, яку він відразу ж і погасив. Та що з нього взяти: він на посаді всього 2 місяці! Як виникла недостача, не пам’ятає. Чому не виявилося двох фактур (накладних) зі спиртозаводу на суму 2238 крб.63 коп., бо, бачте, він на заводі горілки не отримував. А коли наступного дня пішов туди перевірити, то виявилося, що таки… отримав горілку. 3 другою фактурою на цукерки на суму 945 карбованців така ж ситуація: не пам’ятає! А велосипеда взяв собі і їздить на ньому – так це тому, що зарплатні за два місяці ще не отримував. І взагалі, таке трапилось, бо на цій роботі він некомпетентний, він же тільки-но з Червоної армії демобілізувався.

Всього два місяці на роботі, а натворив… Згадали йому і те, що він, не заплативши ні копійки, привласнив собі пальто, забрав дві теплі куфайки для братів, черевики. І це на фоні систематичної пиятики. Казали люди, що, бувало, його з магазину п’яним виносили.

Попереджали, прохали схаменутися, не пити, не самопостачатися. Але все продовжувалося.

Резюме. Виключили з партії, віддали до суду? Бюро постановило просити обком партії затвердити їхнє рішення виключити товариша Синицю з кандидатів партії. А Чернігівській прокурор-ці Колотіловій протягом 2-3 днів розглянути про нього справу.

Було б дивно, якби і тут такого «кадра» покривали. Така нахабна поведінка. Красти, але так! Хоча не факт, що він опинився зрештою потерпілим. Ще ж обком розгляне, можливо, переведуть стрілки на спиртозавод та «конфетку». Хто його знає, інформації про це у мене нема.

Цензуру, виявляється, можна покращувати

Розглядали і таке питання на одному з засідань бюро райкому партії. Від 7 серпня 1938 року. Так і сформульовано: про покращання роботи цензури. Наведено цифри. В Чернігівському районі по колбудах і школах налічується 61 бібліотека і 37 крамниць. У них є 64887 книжок. Недопрацьовує райліт (читай «цензура»), де керівником товариш Сидоренко). Недостатньо уваги він приділив бібліотекам і не вилучив шкідливу літературу. Тут є ще один нюанс: у райліта нема свого приміщення, внаслідок чого шафа з вилученою шкідливою літературою стоїть у коридорі. Бери – хто хоче.

Які висновки? Виділити окрему кімнату, ще раз перевірити всі бібліотеки та крамниці. Тобто пожвавити-поліпшити. І вилучити.




Віталій Адруг, «Деснянка» №16 (803) від 23 квітня 2020

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *