До дня сім’ї: Ексклюзивні поради, як її вберегти і ТОП-5 принципів щасливого подружжя

Depo.ua зібрав поради і рекомендації про те, що робити, аби човен сімейного життя не розбився о побут, від тих, хто вирішував подружні конфлікти ще до появи сімейних психологів.

Наші експерти:

Петро Балог – священик-домініканець, викладач Інституту Релігійних Наук у Києві, душпастир у Львові.

Давід Мильман – помічник головного рабина України (рух Хабад) .

Саід Ісмагілов – муфтій мусульман України, шейх .

Сімейні обов’язки

Depo.ua: Чимало чоловіків і дружин постійно конфліктують через те, хто які обов’язки має виконувати. Дружини називають чоловіків лінивими, вважаючи, що ті їм мало допомагають в хатній роботі і з дітьми, чоловіки у відповідь звинувачують жінок, що ті забагато вимагають від них. Як ви вбачаєте справедливий розподіл обов’язків між чоловіком та дружиною?

Петро Балог: Проблеми в родині з’являються тоді, коли “ми” і “наше” замінюється на “я” і “моє”. Так, особистий простір має значення, проте він не повинен домінувати над спільним простором. Це стосується і обов’язків. Усвідомлення того, що це наш спільний дім, а в ньому – наші спільні обов’язки, є запорукою вирішення спільно родинних питань і виконання обов’язків. Так, є справи, які хтось не любить або не вміє виконувати, але тоді є кілька виходів. Деяким справам можна навчитися, інші натомість – полюбити, з любові до своєї жінки чи свого чоловіка. Якщо ж ані навчитися, ані полюбити не вдається, то хоча б розподіліть їх так, щоб одна сторона не була обтяжена тими обов’язками надміру, в той час коли інша бере собі відгул від обов’язків: “бо я цього не вмію” або “це не моє”. Завжди можна знайти щось “моє”, або хоча б допомогти в тому, що “не люблю”.

Давід Мільман: Справедливість розподілу домашніх обов’язків визначається рівнем компетентності. Простіше кажучи, потрібно відповісти на основне питання “Хто головний в домі!?” В Іудаїзмі це – жінка. Все, що стосується дому, сім’ї, виключно її прерогатива. Усвідомлення цього простого факту усуває ґрунт для конфлікту і чоловік уже не сприймає прохання винести сміття, як посягання на свої права.

Саід Ісмагілов: Іслам чітко регламентує у кого які обов’язки в родині. Відповідальність за родину покладена на чоловіка, він має працювати, заробляти гроші, та захищати свою родину у разі потреби. Тому Всевишній Аллах призначає чоловіка бути головним у подружжі, й нести відповідальність за свою родину: “Чоловіки стоять над жінками, тому що Аллах дав одним людям перевагу перед іншими й тому, що чоловіки витрачають на них зі свого майна. Добропорядні жінки віддані своїм чоловікам, зберігають честь і все, що Аллах велів берегти” (Коран 4:34).

Згідно з нормами Ісламу чоловіки мають працювати і заробляти гроші, а жінки не зобов’язані ходити на роботу, сфера їх відповідальності – народжувати та виховувати дітей, доглядати за ними та за спільним родинним домом. Проте, жінка може працювати і заробляти, але не за рахунок своїх жіночих обов’язків. Так саме і чоловік може працювати на домашньому господарстві і доглядати за дітьми, але не за рахунок своїх чоловічих обов’язків. Іслам називають консервативною і навіть архаїчною релігією. Я вважаю це безпідставними звинуваченнями. Жоден чоловік не здатен народити і вигодувати груддю дитину, адже для цього створена жінка. І так само жінка не має працювати на шахті, заводі, покладанні асфальту або в окопах захищати країну від агресора.

Хочу зауважити, що в родині, в якій панує здорова родинна атмосфера, не може бути проблем через розподіл внутрішніх домашніх обов’язків. Там де є любов та повага в подружжі, абсурдними виглядають питання, хто митиме посуд, або виноситиме сміття.

Петро Балог

Рівні права в родині

Depo.ua: Чи можливе в родині рівноправ’я між чоловіком та дружиною? Як слід приймати важливі рішення: один вирішує, а другий погоджується, чи подружжя все обговорює? 

Петро Балог: Чоловік і жінка в родині мають бути рівними “за замовчуванням”. Хіба що, жінка (або інколи чоловік) хоче бути підлеглою в тому плані, що чоловік (чи жінка) бере на себе тягар обов’язків чи забезпечення родини. Проте, це скоріше виняток, і може мати місце лише за обопільною згодою. Головне, щоб при цьому всьому зберігалася взаємна любов і усвідомлення спільного дому та спільної родини. Натомість, ніколи чиясь ініціатива не повинна бути приниженням, лише служінням.

Давід Мільман: Ідея рівноправності мені не близька, образ жінки з киркою або лопатою викликає депресію. Основа гарної і довговічної сім’ї – не компроміс, в наслідок якого жодна зі сторін конфлікту не отримує того, до чого спочатку прагнула, а початковий розподіл зон відповідальності, які не перетинаються. У Вавилонському Талмуді цьому питанню присвячено майже півтора аркуша (це дуже багато). В єврейській родині ще до вступу в шлюб і чоловік і дружина знають, в яких випадках вирішує дружина, в яких – чоловік. Саме цей розподіл унеможливив би ґрунт для можливого конфлікту.

Саід Ісмагілов: Що таке рівноправ’я в родині? Це як армійський розклад – чия черга заступати на вахту та виконувати обов’язки? Мені здається, що у щасливому подружжі  все вирішується автоматично та не стає об’єктом активних родинних батальних дискусій. Якщо у вас будь-яке прибирання, миття посуду, або рішення якого кольору придбати шпалери приводить до конфліктів, то може ви не з тою людиною одружились?  Мені здається, що людство ще не вигадало ідеальну формулу рівноправ’я в родині. Засновник Ісламу – Пророк Мухаммад (мир йому!) завжди радився зі своїми дружинами і час від часу робив саме за їхніми порадами, оскільки їхня точка зору здавалася йому більш вдалою.

Стосовно керування майном, то в Ісламі не існує такого поняття як “спільне майно”. В традиційній мусульманській культурі є майно чоловіка, є майно дружини, і кожен має право власності лише над своїм майном. Хто за власні гроші придбав щось, будь то квартира або автівка, тому воно і належить. Якщо вони разом щось купували, то вони виступають як компаньйони і рішають питання як співвласники. То ж як чоловік, так і жінка можуть керувати та приймати рішення виключно над тим, що належить їм по-праву.

Давід Мільман

Спільне дозвілля при різних захопленнях

Depo.ua: Що робити подружжю, якщо з часом в них змінилися і стали зовсім різними хобі, захоплення, інтереси і вони зовсім по різному хочуть проводити вільний час? А нові захоплення одне одного їх ну зовсім не цікавлять?

Петро Балог: Захоплення чи хобі – це річ нормальна і якщо чоловік чи жінка не мають того самого захоплення чи хобі, що і їхня друга половина, або принаймні не проявляють зацікавлення до цього, тоді може настати конфлікт. Спірні питання вирішуються у діалозі, у розмовах. Не у капанні на мізки, чи не у пилянні мізків, але у щирій розмові. Саме брак щирої розмови і є головною причиною непорозумінь, а не те, що хтось любить щось, що інший не любить.

А взагалі то, якщо чоловік любить жінку і жінка чоловіка, то любитиме, або принаймні цікавитиметься його захопленнями (звичайно, якщо йдеться не про зловживання). Тобто, тут велике завдання перед родиною: відродити ту первісну любов, яка дозволяла любити чи поважати в коханому чи коханій все, чим він займався і любив. Самопожертва також тут не раз може стати в нагоді. Лише брак любові не бачить сенсу в самопожертві.

Любов натомість стає тим стимулом, який дозволяє сприймати і цікавитися, чи навіть полюбити те, чим цікавиться мій чоловік чи моя жінка.

Давід Мільман: З точки зору кабали Любов – це права сторона Світу. А значить любов – це віддавати, а не брати. Інтереси чоловіка і жінки від початку різняться і тут головне питання в тому, чи готовий кожен з подружжя докласти зусиль до того, щоб зробити свою половинку щасливою і отримати насолоду саме від цього.

Саід Ісмагілов: В Ісламі дозволено розлучення. Розлучення може відбутись і за ініціативою чоловіка, і за ініціативою жінки. Іслам як релігія милосердя, не примушує людей жити спільним життям, якщо вони вже чужі одне одному, в них немає спільних інтересів та духовної близькості. Не потрібно засмучувати одне-одного, якщо вам разом не цікаво.

Саід Ісмагілов

Як реагувати на критику і втручання його чи її батьків

Depo.ua: Чи мають право батьки втручатися в життя подружньої пари з настановами, порадами (про які їх не попросили), критикувати чоловіка чи дружину? І як в такій ситуації реагувати подружжю, щоб родичі не розсварили їх, не налаштували одне проти одного?

Петро Балог: Непрохане втручання батьків у родину їхньої дитини – це велика проблема. Бо батьки найчастіше вважають, що хочуть допомогти, а насправді – теж найчастіше – шкодять. На самому початку Святого Письма, у Книзі Буття, є гарні слова: “Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом” (Бут 2, 24).

Дотепер чоловік чи жінка, яких народили їхні батьки, були “одним тілом” з батьками, живучи в одній родині. Тепер – це нове “одне тіло”, тобто нова родина, і турбота про це “тіло” лежить на тих, до кого воно належить. Для батьків це вже як би “чуже тіло”, тобто інша родина, хоч там і їхня дитина теж. Крім того, втручання у родину дітей не дозволяє цій новій родині самій вирішувати важкі питання, що попри труднощі, призводить до зрілості і досвіду.

Натомість, коли діти, тобто молода родина, просять про допомогу, наприклад з внуками – отоді вже інша справа. Зрештою, це добре і для самих внуків: перебувати часом з дідусем і бабусею.

Давід Мільман: Батьки- носії життєвого досвіду, який є невід’ємною складовою мудрості. Саме тому дослухатися до їхніх порад необхідно. З іншого боку, кожен з подружжя має усвідомлювати що, по-перше, чужий життєвий досвід – не універсальний, по-друге – у нього тепер своя сім’я. Якщо коротко: Батьків обов’язково слухати, але не обов’язково слухатися.

Саід Ісмагілов: В Ісламі не можна втручатись в подружнє життя, якщо про це не просила жодна сторона. Звісно, що батьки можуть давати поради, але в коректній формі і так, щоб це не приводило до конфліктів у родині. Якщо в життя подружньої пари безпардонно втручається хтось зі сторони, то подружжя має захищати межі свого особистого життя

Розлучитися чи “жити без кохання”

Depo.ua: Чи доцільно подружжю розлучитися, якщо чоловік і дружина дійшли до висновку, що вони більше не кохають одне одного? Чи не краще їм тоді піти кожному своїм шляхом?

Петро Балог: Розлучення з приводу “більше не кохаю” може бути скороспілим. Брак щирої розмови може поховати подружжя ще “за життя”, коли любов ще жевріє і її можна якось ще роздмухати, приклавши певні зусилля, проте деколи не хочеться… А тому можливо, що це подружжя належить реанімувати, відродити, оживити.

Інша справа, коли в родині з’являється якась патологія, чи алкоголь, чи бійки. Тоді варто жити окремо. Принаймні, якийсь час. Особливо, щоб не наражати себе і дітей на наслідки цієї патології. Спробувати переконати або боротися з цим негативом, або, якщо треба, лікуватися. Пробувати рятувати родину. Особливо повноцінна родина важлива для дітей.

Якщо ж всі зусилля марні, тоді звичайно, краще сепарація, аніж невпинна війна у родині. Католицька Церква, хоча і не погоджується з розлученням, якщо було Таїнство Подружжя, вважаючи таке подружжя нерозривним, згідно зі словами Христа: “Що отже злучить Бог, людина хай не розлучає” (Мк 10, 9), дозволяє у певних випадках і за певних умов тимчасову або навіть сталу сепарацію, тобто коли формально повінчані чоловік і жінка продовжують вважатися подружжям, однак живуть окремо. Це, звичайно, хоча і є певним захисним кроком,  завжди є раною для родини. І якщо вдасться цю рану залікувати і привернути попереднє здоров’я родині, це без сумніву буде певною сімейною перемогою.

Давід Мільман: На жаль, люди іноді плутають любов і статтєвий потяг. За відчуттями це досить схожі почуття, але якщо любов – це права сторона Світу і її головна якість – віддавати, то потяг – ліва сторона і її головна якість – взяти. На відміну від любові, яка вічна, потяг відключається в момент отримання людиною бажаного (як голод – поїв і більше не голодний). І саме це відчуття потім називають “пройшла любов”. Якщо шлюб базується тільки і виключно на потязі, він приречений. Якщо ви хочете, щоб ваш шлюб був щасливим, докладайте до цього зусиль кожен день.

Саід Ісмагілов: Всевишній Господь у Священному Корані дозволив розлучення. Це один з вагомих плюсів Ісламу, адже він не примушує за будь-що зберігати шлюб, коли вже чоловік і дружина вирішили піти кожен своїм шляхом. Щастя – одне з ключових елементів, що має бути притаманне мусульманину. Шлюб – це не окови і не тягар. Шлюб має бути щастям, а не проблемою.

П’ЯТЬ ПРИНЦИПІВ ДЛЯ ЩАСЛИВОГО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ від Петра Балога

1. Любити, навіть після перших спільних років;

2. Поважати, навіть коли дають приводи, щоб ображати;

3. Слухати, навіть коли здається, що не цікаво;

4. Допомагати, навіть коли не хочеться;

5. Пробачати і вибачатися, не чекаючи на перший крок у цьому від другого.

П’ЯТЬ ПРИНЦИПІВ ДЛЯ ЩАСЛИВОГО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ від Давіда Мільмана

1. Не порівнюйте свого чоловіка з іншими чоловіками, а дружину – з іншими жінками (навіть подумки);

2. Пам’ятайте, дружина – половинка чоловіка і отже він – половинка дружини. Ані він ані вона не є цілісними один без одного;

3. Благополуччя (добробут) приходить в сім’ю з боку дружини, навіть якщо заробляє тільки чоловік;

4. Любов – це віддавати, а не брати. Якщо вам приносить радість саме процес віддачі, а не відповідна подяка, значить любов є;

5. Відносини – це не даність. Хочете зберегти хороші відносини, працюйте над ними щодня.

П’ЯТЬ ПРИНЦИПІВ ДЛЯ ЩАСЛИВОГО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ від Саіда Ісмагілова

1. Бути чесним, щирим та відвертим у своїх подружніх стосунках;

2. Сповідувати однакові, або близькі духовні цінності та релігійні погляди;

3. Бути відповідальним за свою родину;

4. Любити свою другу половину та дітей;

5. Вміти поступатись та знаходити компроміс.

NB

Шановні читачі, можливо, в деяких питаннях і відповідях цієї рубрики ви вбачатимете сексизм, або брак фемінізму, або навпаки – наступ на традиційні цінності.  Просимо врахувати, що розмова відбувається із священиками, а будь-яка релігія дивиться на сімейні стосунки під притаманним їй ракурсом.  Що аж ніяк не зменшує цінності наданих рекомендацій і порад.

Тож, просимо сприймати їх виключно як інформацію для роздумів.

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram