Люди: виходець із Чернігівщини, який «поставив на вуха» археологів України

Гріандр Тарновски – це, мабуть, один із найбільш відомих борців за збереження таких пам’яток історії, як кургани. В цій боротьбі йому довелося протиставити себе навіть… Спілці археологів України. Насправді Гріандр Тарновски, як, мабуть, багато хто вже зрозумів, це псевдонім, за яким стоїть виходець із Чернігівщини, а нині киянин Олександр Кликавка

Ось як він розповідає про своє дитинство і перше знайомство з курганами. «Мої батьки родом із Чернігівської області, тому моє дитинство почалося в селі Ступаківка Ічнянського району. Шкільні канікули я проводив у бабусі, досліджуючи навколишні яри та ліси. І моє перше знайомство з курганами в Безводівці відбулося тоді, коли ми їхали підводою шляхом від села Ступаківка до міста Ічня. Обабіч дороги далеко в полях було добре видно давні могили, а зовсім поруч із дорогою височів курган Осичиха. Бабуся розповідала, що це могила козацького полковника, а насипали її козаки шапками. Як виявилося згодом, ця версія була лише спробою місцевих жителів пояснити походження великого земляного насипу. Оскільки народна пам’ять обмежена кількома сотнями років, все, що було раніше, оповито легендами. Найближчі в часі до нас народні герої – козаки, тому їм і приписали авторство величних могил, хоча на табличці, яку я знайшов на верхівці, було написано: «Курган ІІ тис. до н.е.», – пояснює Олександр.

Наступна «зустріч» із курганами стала для Олександра Кликавки початком того, як хобі перетворювалось на щось більше. Адже зараз охорона курганів, історична діяльність є для нього визначальною.

«Друге моє знайомство з курганами Безводівки відбулося через двадцять років. Я закінчив Національний аграрний університет і маю дві освіти: агрономічну та економічну. Проте вивченню історії я завжди приділяв багато уваги. Якось досліджуючи історію рідного краю, натрапив на мапу середини XIX сторіччя, на якій були позначені відомі мені з дитинства кургани. Мене вразили дві речі: позначок на мапі було значно більше, ніж курганів зараз у полях, а ще позначки були розміщені так, що складалося враження наявності логіки або архітектурного проєкту, який поєднує їх у єдиний комплекс. Щоб зрозуміти логіку цього археологічного комплексу, мені довелося згадати університетський курс ГІС-технологій та геодезії і додатково вивчити археоастрономію та давню оптику за роботами британських вчених Нормана Лок’єра та Джеральда Гокінса, а також опанувати набір програмного забезпечення. Результатом тривалих досліджень став висновок: кургани поодинці є давніми похованнями, а у своїй сукупності вони є прадавнім астрономічним комплексом. У відстанях між курганами та їх розміщенні відносно центра комплексу закладено математичні пропорції та астрономічні величини, які за своїм значенням і складністю прирівнюються до знань прадавнього Єгипту та Вавилону. Комплекс дає змогу визначати астрономічні події рівнодення, сонцестояння та 19-річний цикл Місяця. Всі свої дослідження я опублікував у статтях у закордонних інтернет-виданнях, на своєму сайті, на YouTube-каналі та видав книгу про Безводівку «Шлях до Сонця», – розповідає дослідник.

За словами Олександра Кликавки, курганам у Безводівці понад 4000 років, отже, вони є «однолітками» пірамід Єгипту, зикуратів Вавилону, обсерваторії Стоунхендж у Британії та кургану Ньюгрейндж в Ірландії.

Кургани – це не просто давні могили, це – найдавніші пам’ятки на території України. Деяким курганам Бронзової доби приблизно 5 000 років. І саме на півдні України, згідно з дослідженнями істориків Марії Гімбутас і Девіда Ентоні, зародилася «курганна культура», тобто традиція поховань у курганах. Потім ця традиція разом з людьми та їхніми астрономічними знаннями поширилася на схід до Алтаю і на захід аж до Ірландії.

«У Європі кургани як історичні пам’ятки дуже цінують, із них зробили відомі туристичні місця. Курган Ньюгрейндж в Ірландії є пам’яткою національного значення. Курган дає змогу визначити дату зимового сонцестояння. Курган Сілбері-Хілл у Британії є об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Кельтський курган Хохдорф у Німеччині є туристичним об’єктом і має поблизу музей. Список можна продовжувати довго…

На жаль, в Україні за останні 100 років 90% курганів знищено сільським господарством та археологічними розкопками «під нуль». Найвеличніші скіфські кургани України – Куль-Оба, Олександропільський курган, Товста Могила, Огуз – знищені. В курганах Бронзової доби золота немає. Проте і вони регулярно зникали з історичного ландшафту України. Аграріям було простіше розрівняти тисячолітню пам’ятку плугами, ніж оминати її кожного року, і як додатковий бонус отримати додатковий центнер зерна», – розповідає Олександр.

Щоб зберегти кургани Безводівки та допомогти іншим людям, небайдужим до збереження історичної спадщини, як пояснює пан Кликавка, було створено Всеукраїнський рух «Хранителі курганів». Рух об’єднує десятки активістів із різних областей України та десятки курганів, які тепер під їхнім захистом. Тільки на Чернігівщині маємо п’ять хранителів: у Седневі, Носівці, Нових Млинах, Хорошому Озері та в Безводівці. Метою громадської ініціативи «Хранителі курганів» є збереження та відновлення історичного ландшафту, спонукання аграріїв, чиновників та співвітчизників до дотримання Закону України «Про охорону культурної спадщини».

«Ми проводимо інформаційну роботу і пояснюємо важливість курганів, їх значення та необхідність захисту. Дедалі більше охочих долучитися до «Хранителів курганів», тому ми плануємо створити регіональні осередки та громадську організацію «Хранителі курганів».

Департамент культури та туризму Чернігівської ОДА та його керівництво підтримують мене в захисті курганів Безводівки. Впродовж року п’ять курганів було переведено з категорії «рілля» до категорії «пам’ятка». За такі досягнення мені було надано повноваження громадського інспектора з охорони культурної спадщини. Проте не всі кургани в Безводівці повернули народу України. Необхідно створити історико-культурний заповідник «Обсерваторія Безводівка», щоб пишатися своїми курганами, як це роблять в Ірландії, Британії та інших цивілізованих країнах», – резюмував Олександр Кликавка.