Люди: житель Чернігівщини вирощує смородину розміром з … вишню!

 

 

 

 

Юрій Шкварницький зі Сновська вирощує чорну смородину в себе на городі. 97 дорослих кущів. Ще два рядки пророслих пагонів. Ягода розміром з вишню чи виноградину. Каже, вирощував і полуницю, але перестав. Є трохи порічки.

Велику чорну смородину Юрій продає влітку. А навесні — її пагони з корінчиками. Охоче пояснює, як їх посадити і доглядати, щоб уже через рік були ягоди.


Така смородина у Юрія Шкварницького (ягода минулого року, з морозилки)

Способи розмноження:

1. Кореневою системою. Викопуємо кущ і ділимо на 2-3 частини. Беремо лопату і розрубуємо. Це робиться або восени, або ранньою весною.

2. Простий спосіб — відводком. Пагін треба пригнути до землі, пришпилити проволокою або прикласти камінчиком і присипати землею. Якщо зробили це навесні, на осінь вже буде нова рослинка. Відрубуєте гілку, що з’єднує з материнським кущем, у молодої рослинки вже сформована коренева система.

3. Живцювання (черенкування). Нарізати пагони 20-40 см. Занурити кінчики на 10-15 сантиметрів у розчин з води, в яку додати чогось поживного: трохи перегною, трохи попелу. Залишити на зиму в теплому приміщенні (можна в погребі, можна на підвіконні в квартирі. За зиму вона випускає бруньки і виростають корінчики. Навесні — готові сажанці.

— Спочатку садив по чотири сажанці в одну ямку, — перебирає гілочки Юрій Євгенович. — Згодом зрозумів, що для формування куща достатньо трьох. Якщо для дерева треба один, вертикально вкопаний саджанець, то кущ доцільно садити з кількох пагонів. З одного — повноцінного куща доведеться чекати років п’ять. Хоча в той же рік, як посадиш, ягід в будь-якому разі не буде. Будуть через рік. Кущ вигонить нові пагони, розростеться. Старі пагони через три роки треба відрізати: вони тягнуть з куща енергію, ягоди дрібнішають, врожайність падає. Нові хай ростуть ще три роки.

Всього кущ смородини здатен жити 15-18 років.

— Коли не пізно саджати?

— Та хоч і влітку. А краще всього навесні і восени, коли вегетаційний період ще не розпочався, або вже закінчився. Можна протягом всієї весни і всієї осені (якщо морозів нема). Дорослий кущ смородини витримує до 30 градусів морозу. Але боїться весняних приморозків. Цьому ніяк не зарадити, хіба накрити кущ агроволокном. Я свої так рятував, — радить Юрій. — Саджати краще по місячному календарю. Культуру, яка росте донизу (картоплю, буряк, моркву), садять на старий місяць. А на молодий місяць щ все, що росте догори. Є ще більш розписані сприятливі дні. Але дуже багато й інших факторів. Наприклад засуха. Смородина дуже добре приймається, аби. тільки був полив. Кущ від куща має бути десь півтора метра. Вони не мають бути зарослі, лишнє треба вирізати. Смородина любить сонечко.

Викопуємо яму сантиметрів 60 в діаметрі. Глибина сантиметрів 40. З урахуванням того, що коренева система розвиватиметься, і вона повинна звідкись брати поживні речовини. Бажано туди всипати відро глини, вона буде затримувати вологу. На неї (або без неї) покласти перегній. Нема перегною — покласти сіна, сухого листя, або вкосити трави. З пів-мішка закидати. Потім засипати землю.

Пророслі гілочки розкласти корінцями до. центру і прикопати під нахилом 30:45 градусів. Верх, сантиметрів 10-15 гілочки, має залишитися зовні. Штиркати гілочки в землю не треба, бо і слабенькі корінчики, і бруньки пообриваються.

Коли порівнялися з поверхнею грунту, зверху бажано чимось замульчувати. Тим самим сіном чи тирсою, але не свіжою. Коренева система смородини практично зверху.

Поливати кожного дня не треба. Достатньо раз на тиждень, але так, щоб на кущ перепадало відра два води. Ну може на щойно посаджену відра вистачить.

Бура, синя, фіолетова і навіть зелена

— Смородиною зайнявся п’ять років тому. Полуниці дві сотки насадив. Згодом зрозумів, що ради їй не дам, фізично не вправлюся, і Смородини більше ста сортів. Маю на увазі саме чорну. Великі — це Рубен, Тетянин день, Добриня, Чорний принц, Спогад, Катюша, Зелений серпанок…

— Це та, що зеленого кольору? (Є смородина, ягоди якої залишаються зеленими при достиганні).

— Ні, тільки м’якіть трохи зеленіша, ніж в інших сортах. Сама ягода фіолетово-коричнева. Чорна смородина буває і синя, і фіолетова і бура, в залежності від сорту.

Ягоди з моїх кущів дуже крупні, від 1 до 5 грамів. До півтора сантиметра в діаметрі, а то й більше. Розміру звичайної вишні (не шпанки). Кущ у висоту метр-метр двадцять. Ягода ранньостигла, солодка.

З ягід смородини, крім варення, компотів, роблять фарбу фіолетових тонів. А з листя добувають пігментну фарбу жовтого кольору.

Порічка — народна назва смородини червоної і білої. Зараз селекціонери повиводили багато сортів. Є й рожева.

Крім смородини в мене є ще йошта. Ягоду вивів німецький селекціонер років 17 тому, методом схрещення агрусу і смородини. Кущ разів в 3-4 більший за смородину, до двох метрів в висоту, неколючий. Листя подібне до агрусу, без смородинового запаху. Ягоди в більшості випадків витягнуті, темно-фіолетового або бордового кольору. Дехто каже: «Кислятина!» Неправда. Доволі солодка, з кислинкою. Добра в компоти, на заморозку. Вино чудове виходить. У мене врожай поки що не дуже. Цвіте надто рано і весняні приморозки гублять.

Зі свого куща йошти набираю ягід 2-3 кілограми. А з одного смородинового куща — до п’яти кілограмів.

— Кущі «смородини золотистої», в нас називають «барбарисом». Ні запаху смородини ягода не має, форма інша, за смаком відрізняється, квіти абсолютно інші.

— І все ж це смородина. Золотиста смородина має засохлий «чубчик» як у барбариса. Але вона фіолетово-чорного кольорі А барбарис — червоний, ягода витягнута, смак кислий. А «Золота» смородина більш солодка.


Джміль на смородиновому кущі

Шкодять люди і тля

Смородина добра ще й тим, що особливого догляду не потребує. Можна не сапувати, як полуницю.

— Оце хіба що сторожову вежу б поставив. Та ще й з кулеметником, — жартує Юрій Євгенович. — Прийшов навесні минулого року на город, а 14 крайніх кущів зрізані. Хтось на пагони порізав. Ну жалко тобі тих 5 гривень, попроси, я так дам. Тільки не паскудь, — обурений чоловік. — Або прийшов красти — будь людиною, зріж по гілці з кожного куща. Зі 100 кущів ого який оберемок буде! А ні, треба вщент обрізати – перепаскудити 14 кущів.

Ще зі шкідників може з’явитися тля. Попутники тлі — мурахи, вони її розносять. Тля висмоктує в рослини соки. Є дідівський метод: у воді розвести мило або шампунь, обприскати рослину, і по милу притрусити попелом. На три тижні від тлі захищені. Або в магазині купити хімікат від тлі.

Ягода сухого обриву. Тобто, від плодоніжки відділяється непошкодженою. В старих сортах за плодоніжкою відривається часточка ягоди, витікає сік. Поки додому довезеш, вона вже вигляду не має. Ця — довго має гарний товарний вид. Беремо з дружиною хто стілець, хто перевернуте відро, і оббираємо. Всю китицю взяв, пальцями ягоди у відро зняв, і далі пішов.

Смородину Плюща покрали?

Біля хутора Мотронівка, що в Борзнянському районі, поряд з музеєм-заповідником Пантелеймона Куліша «Ганнина пустинь» стоїть двоповерховий особняк. Це в минулому була дача колишнього голови Верховної ради України, секретаря Ради нацбезпеки і оборони, Героя України, уродженця Борзни Івана Плюща. Будувалася, коли оновлювався, був на ремонті музей. Восени 2011 року тут висадили тисячу кущів смородини, трьох сортів. Обгородили парканом. В сад на практику проходили студенти Борзнянського сільгосптехнікуму. Говорять, смородина непроста — кожен кущик коштував 10, а то й 15 доларів.

Івана Степановича не стало влітку 2014 року. З тих пір маєток два чи три рази перепродавали. Кажуть, останні власники були не дуже хазяйновиті, кущі й рослини викопували й виносили, офіційним і не дуже способом. Що залишилось від смородинового саду Плюща?

— Ми не маємо до саду ніякого відношення, — здивувався директор «Ганниної пустині» Юрій Блоха. Ще за життя Івана Степановича, я був особисто з ним знайомий, заходив, дивися на сад. Тоді за ним доглядали працівники підприємства «АГРОІНВЕСТ». Зараз там теж бувають наймані робітники, але хто такі, звідки — не знаю.

— Наші студенти там бували хіба за життя Івана Плюща, — намагається пригадати викладач Борзнянського радгоспу-технікуму Віталій Вахнюк. — Потім там працювала моя колишня студентка, іноді зі мною консультувалася. Але й вона три роки як звільнилася. В саду дійсно росли рідкісні, нові сорти ягід. Що зараз з садом, не знаю. Не чув, щоб після смерті Івана Степановича там щось садили. А оновлювати смородину потрібно раз на сім років.

Та, але трішечки не та

їхня красна смородина — наша порічка

У російській мові є червона, чорна і біла смородина. У нас є порічка. Чи одна й та сама це ягода?

— Червона смородина — це і є червона порічка, — пояснює 66-річна Надія Сутченко, викладала плодівництво в Борзнянському сільгосптехнікумі 25 років. До того вела агрономію. — А біла смородина — це жовта порічка.

У способах посадки між смородиною і порічкою різниці нема. Різняться хімічним складом. Смородина набагато цінніша за порічку. У чорній смородині багато вітаміну С, після лимону на другому місці. В порічці теж є, але не в такій кількості.

Зате червона смородина багатша на пектин (в чорній його менше). Пектин служить протектором проти важких металів і радіації. З червоної порічки добре виходить желе.

як краще закривати

Щоб зберегти корисні властивості смородини, варто перетерти з цукром. Розтерта смородина з цукром пропорцією 1:2 — це живе варення, але не дуже красиве на вигляд. А якщо нагріти до 80 градусів і стерильно закрити, то можна брати одну частину цукру до одної частини ягід. Варення виходить дуже красиве. Також можна закрити варення п’ятихвилинка, щоб збереглося більше вітамінів. Теж 1:1 — цукор і ягода. Під металеву кришку.

Желе виходить добре з порічки. А як змішати, то ще смачніше: з білої смородини желе не дуже красиве, тому додають чорну. З чистої порічки ні желе, ні компот не мають аромату.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №20 (1774), 14 травня 2020 року

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь