Як воно, жити без паспорта на Ніжинщині?

50 років без паспорта прожив у с. Зруб Ніжинського району Петро Маслов (4 лютого цього року йому виповнилося 70).

Через відсутність головного документа Петро Ісакович не зміг переоформити на себе батьківський будинок н не отримує пенсії. Він ніколи не був одружений, не має дітей.

Зруб, паспорт, Петро Маслов

8 липня ситуація змінилася: працівники Ніжинського міського відділу Державної міграційної служби України вручили Петру Маслову новенький паспорт громадянина України – у вигляді ID-карти.

Зруб підпорядкований Кукшинського сільській раді. Петро Ісакович народився в цьому селі, коли його сестрі виповнилося 5 років. Тут пройшли його дитинство і юність.
У 16 років він отримав паспорт радянського зразка і поїхав в Мрин (Носівський район) – вчитися в ПТУ.
– Через рік мені дали посвідчення водія і тракториста. Згодом я пішов в армію. Служив два роки в Карелії, водив машину.
Що найбільше запам’яталося? Дрімучі ліси і зграї комарів. Після армії я повернувся в 3руб. Відпочив кілька днів, а потім поїхав до Києва на пошуки роботи. В ті часи промисловість розвивалася і всюди були потрібні робочі руки. Мене взяли водієм на одне з підприємств, яке виробляло залізобетонні конструкції. Мої робочі будні проходили в напруженій роботі. А на вихідні я їхав до батьків у Зруб – допомагати по господарству, – розповідає Петро Ісакович.
В одну з таких поїздок сталося те, що докорінно змінило його подальше життя. Було це на Великдень.

Петро поспішав на зміну. У теплому вагоні електрички його трохи розморило – не помітив, як заснув. Поки спав, у нього вкрали портфель з водійським посвідченням, військовим квитком і паспортом.
– Я написав заяву в міліцію, але злодіїв так і не знайшли. Кілька разів звертався в ніжинський паспортний стіл, щоб виписали дублікат. Але у них там щось не виходило, і я махнув на все рукою. Якраз захворіли батьки, треба було повертатися додому… Я намагався влаштуватися водієм в радгосп, але мене не взяли: не було водійських прав. Оформили пастухом. Паспорт не вимагали …
Будинки роботи завжди вистачало: Петро Ісакович з батьками утримував живність, обробляв 50 соток городу. Жили на їхню пенсію.
Бувало, Петро допомагав односельцям, а ті платили йому грошима або продуктами. Іноді посилкою висилала гостинці старша сестра, яка осіла в Криму.
ЗАМІСТЬ ПЕНСІЇ – ЗАРОБІТКИ
У 1995-му помер батько (незадовго до цього він оформив на ім’я сина дарчу на будинок), а мати переїхала доживати до дочки в Крим. Вона пережила свого чоловіка на 5 років. Петро залишився у Зруб один як перст.
Виживати допомагало підсобне господарство і підробітки.
– Без паспорта я не зміг оформитися на пенсію, тому до цих пір перебиваюся випадковими заробітками. Один попросить дров нарубати, інший – двір викосити або картопля прополоти. Люди платять за це.
– На скільки вистачає таких доходів?

– Тільки-но кінці з кінцями зводжу. Хоча мені і допомагає моя двоюрідна сестра з Ніжина Валентина Билім. Останнім часом у мене почало здавати здоров’я – тисне в грудях і важко дихати. Доводиться купувати ліки …
НА «Опелі»

Зруб, паспорт, Петро Маслов

У січні за «безпаспортного» Маслова взявся 73-річний Леонід Дмитренко, який після виходу на пенсію переїхав жити в 3руб. Разом з главою Кукшинського сільської ради Олександром Пивоваром намітили план дій – і пішло-поїхало.
– Довелося трохи поритися в архівах, домогтися, щоб в судовому порядку була підтверджена особистість Петра Маслова і факт його проживання у Зруб. Підняли на ноги сусідів … Результат був успішним, – говорить глава села.
Судові витрати склали 800 грн. Заплатив Дмитренко.
Він же возив Петра Ісаковича до Ніжина на своєму «опелі» в районний суд, а потім – до відділу Державної міграційної служби України, щоб оформити і отримати паспорт.
… Це ще не кінець. Зараз в сільській раді готують для Маслова нові документи – для оформлення пенсії.
gorod.cn.ua, Ольга Іванченко, «Гарт» №29 (2989) від 16 липня 2020

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *