Роман Желєзко: Починаємо творити нову історію

 

«Ніжин має історію, якою може пишатись кожен його житель. Завдання істориків-краєзнавців – зробити історію цікавою та доступною абсолютно кожному», – вважає ніжинський краєзнавець Роман Желєзко.

Чоловік працює в Ніжинському краєзнавчому музеї ім. І. Спаського. Знає історію кожної вулиці, і чим вони жили в минулі століття, як реформувались і стали такими, якими бачимо їх сьогодні. Для жителів та гостей міста він відкриває цікаву книгу минулого, захоплює розповідями, закохує гостей у Ніжин назавжди. Написав не одну історичну статтю і навіть цього року випустив у світ книгу про ніжинське козацтво «Шаблею та пером: мандрівки лабіринтом таємниць козацького Ніжина». Лише за два місяця вона стала вельми популярною серед любителів історії не лише в Ніжині, але Чернігова та Києва.

Журналісти нашого видання поспілкувались з Романом, аби дізнатись про його цікавий життєвий шлях і як відкрив у собі краєзнавця.

Коли почав займатись краєзнавством, чому обрав цей напрямок?

Швидше краєзнавство обрало мене, ніж я його. Сталось це ще в роки навчання в Ніжинському міському ліцеї. Мене було обрано одним з учнів, який мав представляти ліцей та Ніжин у конкурсі наукових робіт Малої академії наук України (МАНУ). Пам’ятаю, як у 2004 р. мене запросили до кураторської кімнати для знайомства з моїм науковим керівником на час проекту – доцентом кафедри Історії України НДУ ім. М. Гоголя Ростовською Ольгою Василівною. Йдучи до кімнати, я був переконаний, що досліджуватиму улюблену стародавню всесвітню історію, з її казково вродливою Нефертіті, сміливим Олександром Македонським чи мудрим Арістотелем. Натомість, вже на порозі кімнати мене приголомшили фразою, що тут перевага надається темам з історії України. А ще краще – якщо вони пов’язані з Ніжином. Десятихвилинна нарада, моєю думкою там тоді не сильно цікавились, й керівництво ліцею та Ростовська О.В. спільно говорять, що гарно було б дослідити історію Ніжинського козацького полку  часів гетьманування Богдана Хмельницького. Шок і паніка. За одну хвилину мене перевели з однієї дисципліни в іншу. На той час я знав, що гетьман Б. Хмельницький був, але що Ніжин існував у тому ж 1648 р. – навіть не здогадувався. Зізнаюся, що й для мого наукового керівника це була нова тема. Чистий аркуш для нас обох. Знайомі краєзнавці навіть радили нам відмовитись, бо  матеріалів могло не вистачити на необхідні мінімальні 30 сторінок тексту манівської роботи. Втім, відступати було нікуди. Разом з своїм науковим керівником Ольгою Василівною, якого мені спочатку призначили лише на час проекту, ми розпочали мандрівку, що тривала не рік і не два, а цілих 15 років та вийшла далеко за рамки МАНУ. По маленьким крупицям ми збирали матеріал. У шаленій роботі, що забирала ледь не весь вільний час, нам вдалося написати не лише роботу в рамках МАНУ, а й потім курсову, дипломну, магістерську, незахищену кандидатську та ще низку суміжних наукових робіт з історії Ніжинського козацького полку. Я щиро вдячний Ользі Василівні за той шлях, який ми пройшли разом в стінах ліцею та Ніжинського державного університету, за допомогу, підтримку, розуміння та знайомство з історією козацького Ніжина, з яким я вже не збираюся розставатися. Адже Ніжин козацький був лише початком. Поступово я зацікавився історією мого рідного міста загалом. Неодноразово я виступав з доповідями на краєзнавчі теми на засіданнях Історичного науково-дискусійного клубу (ІНДК) при НДУ ім. М. Гоголя. Вирішальною ж подією в остаточному формуванні мене як краєзнавця стало приєднання у 2016 р. до колективу Ніжинського краєзнавчого музею ім. І. Спаського, де я отримав змогу не лише поглибити свої знання з історії Ніжина, а й застосувати їх на практиці шляхом проведення екскурсій містом.

Сьогодні я продовжую займаюсь історією рідного Ніжина, бо це наша мала Батьківщина, що формує нашу особистість, світогляд, життєві переконання. Неможливо вивчити історію України чи світу, якщо ти не знаєш історію свого рідного краю. А історія Ніжина вельми багата, цікава і, головне, повчальна. Безліч ключових подій історії України пов’язані з Ніжином. Це справжній підручник, який тільки треба вміти правильно читати, щоб вчитися на помилках предків, а не ставати їх соратниками за невдачами.

Молодий та перспективний, чому вирішив залишитись у Ніжині?

Залишився в Ніжині, бо це моя мала Батьківщина, земля предків. Одинадцять поколінь моєї родини жили тут, в козацькому передмісті Овдіївка. Є відчуття якогось обов’язку розкопати минуле свого кутка, м. Ніжина, що було поховано в радянські часи ледь не під бетонною плитою. Варіанти залишити Ніжин звісно були. Але Ніжин мене не відпустив. У 2012 р. році я навіть пакував валізки на Київ, бо збирався навчатися там в аспірантурі Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Іспити ще було не здано, але шанси на перемогу в мене були, тай здаватися просто так я не збирався. Хотілося дати «розумовий бій» столичним хлопцям. Бракувало ряду довідок та підписів з мого колишнього місця навчання – НДУ ім. М. Гоголя. Бігаючи з обхідним листом, я зайшов за вирішальним підписом до тодішнього ректора Олександра Дмитровича Бойка. Подальші події розвивалися як у класичному гангстерському шедеврі Маріо П´юзо «Хрещений батько». Ректор запитав мене: «Ну і куди ти зібрався?». Я невпевненим голосом відповів: «На Київ». Далі мені зробили пропозицію, від якої я не міг відмовитись – навчатися в аспірантурі мого рідного вузу та продовжувати свою стару тему – Ніжинський козацький полк. В якійсь мірі це буда доленосна подія, що визначила моє життя на наступні декілька років. Звісно, все було в моїх руках, особливо вибір, і я його зробив на користь Ніжина. З того чачу минуло вже вісім років. Я ніколи не жалкував за свій вибір та вдячний своєму науковому керівникові на час аспірантури Бойку О.Д. за той шанс залишитися Ніжині, за знання та навики, якими він ділився зі мною під час наших розмов. Дисертацію я не захистив, але я одержав досвід та чітке бачення того, що можу внести і свою цеглинку у фундамент відродження історії Ніжина, популяризації його як туристичного осередку всеукраїнського значення.

Яким бачиш туристичний розвиток Ніжина?

 

Працюю екскурсоводом, і можу стверджувати, що Ніжин цілком може повторити історію Батурина останніх років. Так, у нас немає Віктора Ющенка, але ми маємо нерозкритий пласт історичних та культурних пам’яток, які зачекалися на своє відкриття широкому загалу туристів. Вважаю, що  настав час не констатувати проблеми туризму в Ніжині, а нарешті вирішувати їх. Ніжин може стати туристичною Меккою якщо:

  1. Влада і бізнес розроблять спільне бачення розвитку туризму.
  2. Буде проведена реставрація історичного центру Ніжина, зокрема вул Гоголівської, в її історичному вигляді XVIII – ХІХ ст., з бруківкою, а не сучасною тротуарною плиткою.
  3. Розробити систему захисту пам’яток історії та культури та почати притягувати до відповідальності осіб, що здійснюють реставрацію старих будівель на власний розсуд.
  4. Створення нової сувенірної продукції, що розкриває історію та красу Ніжина і яка буде виготовлятися місцевими майстрами, а не талантами з інших регіонів України.
  5. Прокладення нових туристичних маршрутів містом.

Ваша книга «Шаблею та пером: мандрівки лабіринтом таємниць козацького Ніжина» досить швидко знайшла прихильників. Розкажіть, скільки працювали над книгою, і яку на Вашу думку вона має роль для Ніжина?

Безпосередньо робота над книгою забрала три роки, але ж матеріал до неї збирався ледь не два десятиліття. Книга є чимось новим для мене, таким, що я ніколи не робив до цього. Вона не є науковою статтею, яких я їх свого часу написав  близько 70 одиниць. Цікаво, але знаючи «секрети наукової кухні», коли наукові статті читають у журналах практично самі автори (перевіряють наявність помилок у тексті), припущу, що загальна кількість моїх наукових нудних статей може не набагато перевищує кількість читачів, які прочитали всі ті 70 робіт загалом. Тож, працюючи над цією книгою, я прагнув написати просто про складні речі. Просто, але цікаво для кожного. Цікавість мали формувати різноманітні дрібнички з історії Ніжина. Наприклад, відьми та козаки-характерники, життя та смерть, відвага та боягузтво, зрада та пожертва в ім’я Батьківщини, міцна оковита та запашна кава, сміливі козаки та мудрі козачки, гомін ярмарок та мертва тиша, коли кат підняв сокиру над головою…. Все це і не тільки, з історії Ніжина та Гетьманщини, Ви можете знайти на сторінках цієї книги.

Нам відомо, що цього року вирішили йти в міські депутати. Які переслідуєте цілі?

Ніколи не горів депутатством, але є сфери життєдіяльності міста, які мені цікаво розвивати. Серед них – туризм. Вважаю, що це «фішка» міста, адже він має багато яскравих і цікавих сторін. Обираючи партію, від якої йтиму, зважав на представлену програму. ВО «Батьківщина» представляє один з проєктів, що носить назву «Батурин-Ніжин-Качанівка». До нього мають долучитись провідні спеціалісти, краєзнавці, митці і разом ми допоможемо заграти місту новими барвами, на які з захопленням дивитимуться як гості міста так і самі його жителі.

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *