Про унікальність Ніжинського музею Юрія Лисянського. Цікаве інтерв’ю

 

У 2023 році Ніжин буде святкувати 250-річчя від дня народження Юрія Федоровича Лисянського – українського мореплавця, географа, письменника, океанографа. Ніжин.Сіty поспілкувався з Олександром Морозовим – науковим співробітником музею імені Юрія Лисянського, директором бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, членом національної спілки краєзнавців України.

– Олександре Сергійовичу, знаю, що Ви займаєтесь дослідженням життєвого шляху Юрія Лисянського. Чому саме він?

Я ніколи не думав, що буду займатись Юрієм Лисянським… Ніжинці насправді мало що знають про нього. Що нам відомо? Моряк, народився у Ніжині, батько був священником, здійснив навколосвітню подорож… Ось, мабуть, і все!…

Пам'ятник Юрію Лисянському у НіжиніПам’ятник Юрію Лисянському у Ніжині

Особисто для мене головним поштовхом стала книжкова виставка до 240-річчя від дня народження Лисянського, яку ми зробили в бібліотеці університету у 2013 році

Під час підготовки ми зрозуміли, що у колекції нашого Музею рідкісної книги збереглося чимало книжок, присвячених і самому Лисянському, і його навколосвітній експедиції. Є декілька унікальних книг, які, за розповідями «старожилів» бібліотеки, були подаровані самим мореплавцем!. Про це навіть писали місцеві газети, але ні довести, ані спростувати це твердження ми не могли: дарчих написів на них, звісно, ніяких не було… Ось у мене і з’явилося бажання з’ясувати, чи дійсно ці книги – подарунок Юрія Лисянського. Півтора року копирсання у ніжинських архівах виявились не даремними: вдалося знайти листування Лисянського з дирекцією Гімназії Вищих Наук князя Безбородька, з якого випливало, що ці книги дійсно він подарував у 1824 році. Загалом було два комплекти видань, і у мене є підозри, що один комплект був особистим дарчим написом Юрія Федоровича. Але, на жаль, цей комплект пропав з бібліотеки ще у ХIХ столітті… Куди саме він подівся – ніхто не знає. На сьогодні зберігся лише один комплект – двотомник дорожніх нотаток Юрія Лисянського «Подорож довкола світу» та атлас до нього – «Зібрання карт та малюнків до подорожі капітана Ю. Лисянського» (Санкт-Петербург, 1812). Водночас пощастило натрапити на інші документи, у яких розповідається про родину Лисянських.

Згодом ми порівняли цю інформацію з тією, що вже була опублікована в монографіях, й зрозуміли, що багато чого про видатного першопрохідця з Ніжина ми насправді не знаємо. Відтоді я розпочав відшукувати всю наявну інформацію. У нас був певний позитивний досвід: у 2018 році ми, спільно з ніжинськими ентузіастами, відкрили меморіальну кімнату Ю. Лисянського у Музеї рідкісної книги, де тепер постійно експонуються подаровані мореплавцем книжки. У листопаді цього року виповнюється 250-річчя друга й соратника Лисянського по навколосвітнім мандрам – Адама Йогана фон Крузенштерна. Цю подію будуть святкувати на батьківщині адмірала, в Естонії. Отже, ми вирішили, що нам у Ніжині треба зробити теж саме, оскільки у 2023 році своє 250-річчя відзначатиме і Юрій Федорович Лисянський. До речі, ювілей нашого земляка потрапив до національного календаря пам’ятних дат і буде відзначатися на державному рівні.

– Цікавих фактів, пов’язаних з Юрієм Федоровичем, чимало. Чи знаєте Ви щось особливе?

Є такі дуже цікаві, але промовисті дрібниці… Наприклад, з’ясувалося, що у навколосвітній подорожі Крузенштерна супроводжував його улюблений пес – рудий спаніель! А щодо Лисянського, то у нас була напівжартівлива дискусія, чи варто у нашу музейну експозицію вміщати люльку.

Чи палив наш земляк?

Адже ж відомо, що моряки зазвичай палять тютюн, але немає жодного зображення Лисянського з люлькою! Але зовсім нещодавно ми знайшли в мемуарах інших учасників навколосвітньої мандрівки, що Лисянський дійсно палив люльку! Для мене це був дійсно цікавий факт, про який я не знав.

– Мені відомо, що Ви займаєтесь створенням меморіального музею Юрія Лисянського. Що саме Вас надихнуло на цю нелегку справу?

Мабуть, усе-таки сама постать Лисянського. Якщо ближче познайомитися з документами, мемуарною літературою, архівами, то стає зрозумілим, що у цієї людини був надзвичайний життєвий шлях.

Якщо про навколосвітню експедицію Крузенштерна-Лисянського зняти кіно, то вийде бестселер не гірше, ніж «Пірати Карибського моря»!

Там були справжні морські пригоди! Наприклад, виникали збройні сутички з американськими індіанцями на Алясці! Або, під час відвідання Маркизьких островів, Лисянському довелося спілкуватися з ніг до голови татуйованими представниками місцевого племені канібалів…

Гіпсова копія ритуальної маски з АляскиГіпсова копія ритуальної маски з Аляски

Ці дикуни-людожери показували мандрівникам дбайливо збережені черепи з’їдених ними ворогів… До речі, Лисянський був першим дослідником, який склав словник їхньої мови. Були й справжні катастрофи. Одного разу під час жорстокого шторму вітрильники «Нева» та «Надія», якими командували Лисянський та Крузенштерн, наблизилися один до одного на небезпечну відстань, яка складала лічені сантиметри… Аварія ледь не сталася через помилку матроса, який переплутав команду капітана і у невірному напрямку повернув штурвал. Члени експедиції ледь не загинули разом з обома кораблями, і Лисянський в гніві дав гучного ляпаса бідоласі – винуватцю пригоди. Були й відкриття нових загадкових земель, коли корабель Лисянського у жовтні 1805 року сів на мілину біля нікому невідомого острова. Юрій Федорович був першим європейцем, який уперше ступив ногою на його берег та наніс на карти. Тепер цей острів носить його ім’я і входить до складу заповідного Гавайського архіпелагу (США)… Траплялись також непорозуміння поміж членами екіпажів. Нерідко суперечки між офіцерами закінчувалися викликами на дуель. Були й, на жаль, смертельні випадки через хвороби або банальну неуважність та порушення техніки безпеки матросами… На «Надії» трапилося самогубство: за два тижні до завершення експедиції не витримав і застрелився молодий офіцер. Мали місце й психологічні проблеми, оскільки перебування замкненого чоловічого колективу у обмеженому просторі, в екстремальних умовах, що тривали практично три роки, виявилось дуже непростим. Лисянський з Крузенштерном не стали винятком: між двома друзями та капітанами виникали суперечки, які згодом призвели до певного охолодження стосунків. Але, незважаючи на непорозуміння, вони на все життя зберегли повагу та шанобливе ставлення один до одного!

На основі щоденників учасників подорожі можна написати гарний пригодницький роман, який буде надзвичайно читабельним. Можна навіть сподіватись на літературну премію! Думаю, це в нас ще попереду. Письменники вже працюють!

– Ви досить довго вивчаєте літературу, пов’язану з мореплавцем –Лисянським. Чи виникало у Вас бажання написати про моряка особисто?

Виникало. Вже більше року виношую в голові ідею книги. Я хочу написати документально обґрунтовану науково-популярну біографію Юрія Федоровича Лисянського, бо все те, що написано зараз – це белетристика. Тобто, про нього писали переважно письменники, а не історики. Вони не мали у своєму користуванні архівних документів. Думаю, сьогодні це завдання ми можемо виконати. Тим паче, дата – 250 років до цього нас спонукає.

– Олександре Сергійовичу, чи планували Ви відкрити музей Лисянського раніше? Якщо так, то яка причина невдачі?

Ну, власне, ми не є авторами цієї ідеї. Про створення меморіального музею Юрія Лисянського ніжинські музейники та історики-краєзнавці говорили ще з кінця 1980-х років. Напередодні 1000-ліття Ніжина, яке відзначали у 1993 році, місцева влада підтримала цю ініціативи і записала її у свої плани на майбутнє… Але проблема полягала у тому, що в будинку, де мешкала родина Лисянських, та у церкві Іоана Богослова, де батько-священик Федір Лисянський власноруч у 1773 році похрестив свого новонародженого сина – майбутнього навколосвітнього мандрівника, розташовувалася Ніжинська філія Чернігівського обласного архіву. Щоб зробити музей треба було кудись перенести архів – а це тисячі й тисячі дуже цінних історичних документів! Справа з переселенням архіву тривала понад 25 років і, нарешті, у минулому році архів отримав нове місце для розташування, а церква була передана релігійній громаді. Тепер у храмі відновлюються богослужіння.

Що стосується будинку Лисянського, то у грудні 2019 року депутати ніжинської міської ради одноголосно підтримали його передачу на баланс Ніжинського краєзнавчого музею під створення меморіальної експозиції видатного українського мореплавця. Власне, відтепер цим ми й займаємося.

– Чи є ті, хто допомагають Вам у створенні музею?

Безумовно. Без волонтерів та меценатів створити сучасний музей практично «з нуля» дуже складно. Поки що штат музею Лисянського (а це за своїм статусом є відділ Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського) складається з одного наукового співробітника. Також над цим, певною мірою, працює практично весь колектив краєзнавчого музею. Активну позицію займають міський голова та депутати Ніжинської міської ради. Особливо велика наша вдячність директору краєзнавчого музею Дудченку Генадію Миколайовичу, який дуже багато зусиль, у першу чергу адміністративних, докладає до цієї справи. У нас є також низка громадських активістів, які допомагають музею розшукувати нові цікаві експонати. Адже в Ніжині дуже важко з морською атрибутикою, без якої наш музей просто неможливий. Ми співпрацюємо з іншими музеями та архівними установами, військово-сторичними товариствами, Асоціацією ветеранів Військово-Морських Сил України, окремими ентузіастами…

Шабля Шабля

 

Ми хочемо не тільки відтворити побут родини священика – нащадка ніжинської козацької старшини ХVIII-ХІХ століття, але й цікаво розповісти про подорожі, наукові відкриття та морські пригоди його видатного сина-мореплавця.

Можу сказати, що нам вже вдалося отримати деякі унікальні експонати, завдячуючи допомозі небайдужих ніжинців.

– На Вашу думку, чи популярним буде музей серед ніжинців?

Мені б дуже хотілось, щоб він був популярним. Я вважаю, що для сухопутного Ніжина тема морських пригод є дуже цікавою, тим більше, що у нас дійсно є багато цікавого, про що варто розповісти!

– Є інформаціє, що влітку проходили археологічні розкопки на території будинка Лисянських. Чи було виявлено цікаві речі?

Так, безумовно. Археологам вдалося простежити історію садиби. Знайдено дуже багато залишків посуду, і не тільки часів Лисянського, але навіть ХІІ-ХІІІ століття! Отже, вже у той час тут жили люди. Деякі тарілки нам вдалось відновити за їхніми фрагментами. Тепер можна уявити, яким посудом користувалась родина Лисянських. Чимало знахідок мали сліди перебування у пожежі. Відомо, що 1797 року в Ніжині була велика пожежа – місто горіло майже два тижні. Нам вдалося натрапити на сліди цієї нищівної катастрофи…

Дуже цікавими, на мій погляд, є фрагменти пічних кахлів та уламки старовинних скляних кухолів XVIII століття.

– Чи з’являється останнім часом якась цікава література, нові публікації, пов’язані з Юрієм Федоровичем?

Безперечно. За останні три роки в Україні надрукували декілька дуже цікавих книжок. Одна з них – це власне праця самого Ю. Ф. Лисянського, його мандрівні нотатки «Навколосвітня подорож на шлюпі «Нева»», видані київським видавництвом «Темпора» наприкінці 2019 року. Ми пишаємося, що в основу цього видання покладено ніжинський примірник книжки Лисянського – його власноручний дарунок з нашого музею… Також у Ніжині була перевидана дуже цікава монографія під назвою «Тричі перший. Видатний мореплавець та географ – Юрій Лисянський». Автор книги – Віктор Шевченко, професор кафедри географії Київського університету, який певний час також працював у нашому Ніжинському університеті імені Миколи Гоголя. Він, практично уперше в Україні, 2003 року власним коштом видав книжку, у якій не тільки подав біографію Ю .Лисянського, але й першим назвав його саме українським мореплавцем. У 2020 році ми перевидали цю книгу в кращому поліграфічному виданні. Буквально два тижні тому у Києві, у Київському яхт-клубі, відбулася презентація дуже цікавого літературного видання – першої вітчизняної белетризованої біографії нашого земляка Юрія Лисянського. Відомий письменник-мариніст Антон Санченко назвав свою вікі-повість «Круз та Лис. Напередодні». До речі, автор книги – сам досвідчений моряк. Він активно допомагає нам «розкручувати» (у гарному сенсі цього слова!) тему Лисянського в Україні. Я знаю, що книжка вже є у декого з ніжинців, і є вже перші захопливі відгуки. Зберігаючи інтригу, не буду розкривати сюжет, а запропоную читачам особисто познайомитися з цим твором і самостійно скласти про нього уявлення!

Скажу тільки одне: книга для гурманів, не пошкодуєте!

– У колекції майбутнього музею Лисянського вже є велика кількість експонатів. Чи є такий, який Вам подобається найбільше?

Таких у мене декілька. Один з них – це модель (детальна реконструкція) шлюпа «Нева», на якому здійснив навколосвітню експедицію Юрій Федорович Лисянський. Про цю модель ми мріяли дуже давно і шукали майстра, який візьметься за роботу. Пам’ятаю, що у 2004 році ми таки знайшли майстра, який погодився взятися за «Неву», але він запросив надзвичайно значну суму за роботу… Ми були змушені відмовитися від співпраці. Але два роки тому нам вдалося познайомитися з дуже цікавою людиною – киянином Валентином Степановичем Яковенком, ветераном Військово-Морського Флоту, справжнім моряком і майстром, як кажуть, «золоті руки»… Він погодився зробити модель «Неви» для ніжинського музею. Працював майже півтора роки: вивчав архівні матеріали, розробляв технічні креслення, власноручно виточував усі деталі… Майстер категорично відмовився від оплати праці, аргументуючи її як подарунок для музею.

Ми дуже пишаємось нашою «Невою». Це, безумовно, один з ключових експонатів нашого музею!

Олександр Морозов та Валентин ЯковенкоОлександр Морозов та Валентин Яковенко

 

"Нева"“Нева”

Інший, зовсім не показний, але дуже цінний предмет – це справжній компас кінця XVIII століття, призначений для топографічної зйомки та складання карт, виготовлений відомою берлінською фірмою майстра навігаційного обладнання на прізвище Елкнер. Нам його пощастило придбати у звичайного торговця кольоровими металами. Відтепер ми маємо справжній навігаційний прилад часів Юрія Лисянського!

КомпасКомпас

Мабуть, варто виокремити ще один експонат

Козацька люлькаКозацька люлька

Коли влітку у садибі Лисянського розпочалися археологічні розкопки, то першою цікавою знахідкою археологів стала… Щоби ви думали? Справжня козацька люлька! Досить символічно, оскільки Юрій Федорович Лисянський походив з ніжинської козацької родини!

Експонати майбутнього музеюЕкспонати майбутнього музею

– Можливо на останок Ви хотіли б щось додати від себе?

По-перше, хочу порадити ніжинцям обов’язково прочитати книжку «Круз та Лис. Напередодні» Антона Санченка. Автор, наскільки я знаю, вже активно працює над продовженням повісті. Будемо сподіватись що він напише захоплюючу трилогію про нашого земляка та його пригоди. По-друге, закликаю ніжинців долучитися до поповнення музею Юрія Лисянського цікавими експонатами. Ми хочемо створити сучасний, захоплюючий, інтерактивний, естетичний та пізнавальний музей, у якому буде цікаво і дорослим, і дітям.

Спілкувався ОЛЕКСАНДР ВОРОНУХА

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *