Ексклюзивне інтерв’ю з хлопцем із Ніжина, студентом Київського національного університету театру, кіно і телебачення

 

27 березня – Міжнародний день театру, який відзначається щорічно. Це не просто професійне свято митців сцени, це свято мільйонів глядачів.

Зазвичай інтерв’ю пишуть з провідними акторами, кумирами, які вже давно завоювали прихильність та симпатію свого глядача.

Але цього разу журналісти «Нежатин» поспілкувалися з досить юним театралом, який, як то кажуть ще не художник, а тільки навчається.

Тож, знайомтеся – хлопець з Ніжина, 21-річний Андрій Горкавенко, випускник Ніжинської мистецької школи, студент 4 курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення іменi І. К. Карпенка-Карого

Доброго дня, Андрію. Скажи, чому саме кіно і театр: з чого все почалося?

Доброго дня! Все почалося з моменту, коли я потрапив до школи мистецтв. Мама відвела мене туди малого до класу театрального мистецтва. Ми там гралися в акторів і одночасно вчилися грати на сцені. Для мене це було як хобі і дуже подобалося.

Поступово виступаючи, я дорослішав. Потім із вчителькою Кобзар Ольгою Віталіївною ми виступали на святах та різних заходах. З нею, можна сказати, почалися вже великі проєкти. І коли прийшов час обирати куди йти до університету, батьки та Ольга Віталіївна підтримали ідею йти на режисера театру в “Карпенко”. Так я і потрапив сюди. Було тяжко, але все вдається, коли є підтримка.

Тому, мабуть, початком моєї кар’єри в театрі була школа мистецтв та підтримка батьків. Також я вдячний своїй вчительці – Горянській Ірині Петрівні, бо завдяки їй моя сценічна мова при вступі в “Карпенко” була однією з найкращих.

Ти зараз навчаєшся в Києві, в одному з престижних вузів. Чи були вже у тебе якісь невеличкі ролі в кіно, в театрі, чи можливо зйомки кліпів, реклами і т.п.

Так, я зараз на 4 курсі режисури драматичного театру. З кіномистецтвом поки що не стикався, бо за навчанням не було часу.

Але на перших курсах ми робили покази на публіку наших екзаменів. І ще була одна вистава, яку ми робили з майстром, це була “Ханума” у нашому навчальному театрі.

Зараз я займаюся виставою, назву якої не можу сказати, бо це моя дипломна робота. Я ставлю її з акторами для показу в травні місяці.

 

Чи вдалося вже побувати на одному знімальному майданчику з відомими людьми? Якщо так, то з ким?

Ні, на знімальних майданчиках я не був, але працював з акторами (Богдан Бенюк, Володимир Кузнєцов, Софія Пісьман, Олександр Данильченко та ін.)

А в тебе вже є моменти студентського життя, які  найбільше запам’яталися: можливо якісь проєкти, зустрічі, знайомства з цікавими людьми?

Так, зараз в мене є мультиплікаційний  проєкт який зветься “All in”. Це багатосерійний мультиплікаційний серіал, який ми робимо з друзями. Він  орієнтований на глядачів 15-35 років.

На сьогоднішній день він у стадії розробки, так як бюджет в нас, скажімо так,  майже нульовий і ми працюємо на ентузіазмі, але маємо надію знайти продюсера, який би нам допоміг.

А ще ми з товаришем бавимося переозвучуваннями роликів та вигадуванням різних ідей для фільмів або ж кліпів. Та і взагалі, “Карпенко” –  це місце, де ти отримуєш те коло знайомств,  яке в майбутньому допоможе піднятися і піти тими сходами, які собі запланував. Ну принаймні, мені б хотілося  в це вірити.

Після закінчення університету, уже будуєш якісь творчі плани: є ідеї, які хочеться втілити в життя?

Хочеться спробувати зняти хороший фільм і поставити не одну виставу: ось мабуть це і є мрія (посміхається – авт.). А зараз планую втілити в життя наш мультиплікаційний проєкт.

Фото з архіву

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *