Як ти ставишся до життя – так воно ставиться і до тебе

До Всеукраїнського Дня психолога

Формула життя відомого психолога, люблячої дружини, чудової мами та просто гарної людини з добрими очима, щирою посмішкою і великим серцем, яке обіймає і завжди допоможе тим, хто стукає в її двері, – Кричковська Тетяна Домініківна.

Заходячи до кабінету, ми відразу потрапляємо в атмосферу спокою, тиші, з квітами, картинами, кумедними, але такими знайомими іграшками, які нагадують далеке дитинство. Кожна річ гармонює одна з одною.

Народилася в Житомирській області Баранівського району, у селищі міського типу Довбиш. Як і в кожної дитини, дитинство було наповнене невимовною радістю та щасливими митями батьківської любові.

– Розкажіть, будь ласка, як почався Ваш професійний шлях?

– Закінчила вісім класів у рідному «куточку» , але, як співається у пісні, «Час рікою пливе…», і така доросла, але водночас дівчинка-підліток вирушила у 1980 році до Переяслав-Хмельницького педучилища, де здобула освіту вчителя початкових класів. У 1984 році розпочинається навчання в Київському державному педагогічному інституті імені Максима Горького (нині Михайла Драгоманова) за спеціальністю «Психологія і педагогіка (шкільна)».

Після закінчення була направлена до Ніжинського державного педагогічного інституту імені М.В.Гоголя, де працювала викладачем кафедри психології, а з 2002 року – кафедри загальної і практичної психології факультету психології та соціальної роботи. В 1995–1999 роках навчалася в аспірантурі при Київському Науково-дослідному інституті ім. Г.С.Костюка, лабораторія соціальної психології. З 2002 по 2009 рік займала посаду заступника декана з виховної роботи факультету психології та соціальної роботи…

В 2017 році перейшла на посаду практичного психолога до Ніжинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Марії Заньковецької, де й працюю на даний час. Окрім психологічного супроводу учасників освітнього процесу, займаюся викладацькою діяльністю на цикловій комісії менеджменту та культурно-мистецьких івент технологій.

– Пані Тетяно, я погоджуюсь з думкою про те, що психолог – дійсно важлива професія, адже це лікар зранених душ, який допомагає позбутися негативу, виступає як друг, що вміє вислухати. Коли тебе чують та розуміють – це безцінний скарб.

– Це дійсно так. Навіть сильній духом людині інколи потрібен уважний співрозмовник, бо довірлива бесіда допомагає виплеснути ті емоції, переживання, які турбують, заважають повноцінно працювати, навчатися, відчувати позитив і щастя від життя в цілому. І саме кваліфікований співбесідник, яким є психолог, цьому допомагає, бо своїм підходом, емпатійністю, тактовними запитаннями сприяє подоланню труднощів і негативних періодів, якими випробовує кожного з нас життєва доля.

– У кожної людини є своя улюблена сфера зайнятості, в яку щодня вона вкладає свою душу, своє серце та глибоку любов. Мені дуже подобається моя професія, і навіть, якби повернути час назад, я б ніколи не вибрала щось інше. Задоволення приносить і викладацька діяльність і практична. Ця робота дійсно дає можливість фахово, компетентно допомагати людям. До мене приходять і викладачі, і студенти, і батьки, й учні мистецької школи з різними проблемами, новинами, сумнівами. Ми разом у процесі спілкування, в довірливій бесіді це обговорюємо та спільно знаходимо шляхи вирішення тих чи інших складних питань.

– Чи були цікаві ситуації в професійному досвіді?

– Як і в кожній професії такі ситуації звичайно були, саме цим вона і приваблює мене як фахівця, однак, зважаючи на морально-етичний кодекс психолога, я не маю права розголошувати інформацію про своїх підопічних.

– Так, звичайно, я розумію. Пані Тетяно, на даний час у нас складна ситуація і в Україні і в світі. Дайте, будь ласка, кілька порад від професійного психолога, як заряджатися позитивним настроєм та як не зануритися в депресивний стан, де знайти отой промінчик світла в кінці тунелю?

 

– Заряджатися позитивом складно, але абсолютно реально. Якщо ти любиш своє життя, і бачиш хороші його сторони, то й життя обов’язково буде дарувати приємні миті. Щоб допомагати іншим, заряджатися позитивом потрібно щодня над цим працювати. Кожного ранку, прокинувшись, ти радієш новому дню, радієш теплому сонечку на блакитному небі, чистому повітрю, природі. Дякуєш Богові за те, що ти це бачиш, чуєш, у тебе є руки, ноги, ти рухаєшся і в тебе є можливість доторкнутися до цього небесного дарунка. Твої рідні з тобою живі й здорові. Як на мене, цього цілком достатньо, щоб відчувати радість від життя. А взагалі, щоб отримувати насолоду від життя і гарний настрій – це залежить від самої людини.

Якщо людина не любить життя, то з цим, звичайно, потрібно працювати, і це не дуже просто, бо вимагає терпіння, усвідомлення певних, не завжди приємних, речей про себе, пошук власних ресурсів, мотиваторів для руху вперед, докладання зусиль для подолання перешкод і вирішення проблем та багато іншого. Через пандемію люди обмежені у просторі, в переміщені в межах міста, країни.

Тому перша порада – це усвідомлення того, що ця глобальна проблема не вічна, рано чи пізно пандемія ослабне і мине. Ми повинні навчитися краще дбати про своє здоров’я, бути толерантнішими у відносинах з близькими, цінувати кожну мить життя. Також, щоб ізоляція не видавалася складним випробуванням, потрібно планувати, чим будеш займатися кожного дня. Коли ти чимось зайнятий, щось робиш, то в тебе просто не вистачає часу на погані думки. Цей час із користю можна використати і прочитати цікаву книгу, яку ви давно відкладали через брак часу, подивитися цікавий фільм, навчитися чомусь новому, навіть відкрити свої приховані таланти, реалізувати свої потенціали, адже на теренах інтернету величезна кількість різноманітних майстер-класів, вебінарів, які зможуть в цьому допомогти.

Я маю безпосереднє відношення до арт-терапії, яка, на мою думку, є одним із найефективніших засобів подолання негативних психологічних явищ, спровокованих наслідками covid-19. У перекладі з англійської арт- терапія означає лікування мистецтвом, тобто вона дає можливість допомогти собі та іншим через творчість вирішити власні психологічні проблеми. Виплескуючи через засоби ізо-, мандало-, гримо-, бібліо-, фото-, кіно-, музико- та інших видів терапії свої настрої, думки, бачення, мрії та сподівання, людина отримує продукт, створений власними ресурсами, отримує задоволення і насолоду від самого процесу творення. Завдяки творенню, у неї змінюється загальний психологічний стан, вона заспокоюється, стає врівноваженішою, збалансованою, впевненішою, з’являються нові продуктивні думки і плани, покращується загальний життєвий тонус.

Досить складною проблемою людей на самоізоляції є відносини з родиною. Як показує статистика, рівень домашнього насильства під час пандемії суттєво зріс. Виявляється, коли найрідніші люди залишаються на тривалий час разом та ще при цьому обмежені простором квартири чи будинку, вони не вміють продуктивно взаємодіяти один із одним, часто виявляють роздратування, злість, агресію по відношенню один до одного.

І тут можна використовувати техніки групової арт-терапії, які допоможуть налагодити контакти, навчать слухати і чути один одного, розуміти почуття свої та близьких, поважати особистісний простір кожного члена родини, бути терплячими й доброзичливими. Ще однією актуальною проблемою під час карантину є кібербулінг, тобто цькування, приниження особистості у соціальних мережах. Часто доводиться онлайн або по телефону консультувати батьків та викладачів, які запитують, як краще допомогти дитині чи підлітку в тій чи іншій ситуації, як із найменшими наслідками вийти з-під такого тиску однолітків. Я вже не говорю про так звані небезпечні квести чи сексуальні домагання через соцмережі, які мають місце і якими займається кіберполіція.

Щоб такі жахливі ситуації не траплялися, батькам потрібно спілкуватися зі своїми дітьми, спостерігати й обговорювати з ними, чим вони займаються, з ким спілкуються, що їм цікаво. Там, де у дітей чи підлітків довірливі відносини з батьками, звичайно, ризики набагато менші, ніж у ситуаціях, коли дорослі ігнорують або не помічають інтереси, почуття, стани, переживання своїх дітей. Звичайно, щоб уникнути цих негараздів, приклад своєю поведінкою повинні подавати насамперед старші родичі.

Ми не торкалися таких проблем, як панічні атаки, депресивні стани, суїцидальні думки, сексуальне та психологічне насилля, котрі мають місце та особливо загострилися під час пандемії і з якими також часто звертаються за допомогою. Почавши розмову про позитив, ми якось непомітно перейшли до проблем. Так ось, це – звичайно, робота не тільки батьків, адже більшість із них дбають про добробут своєї родини і у фінансовому плані, і у виховному, бо прагнуть забезпечити умови дитині для дистанційного навчання. І де одна дитина в сім’ї – це одна історія, а де двоє-троє дітей-школярів – це вже інша. У таких ситуаціях необхідна спільна робота батьків з психологами, соціальними педагогами, вчителями, класними керівниками, адміністрацією освітніх закладів, щоб вони в дистанційному режимі пропонували учням різноманітні завдання пізнавального і творчого спрямування для розвитку критичного мислення, креативності, для формування мотивації досягнення й успіху, морально-етичних цінностей, патріотизму, відповідальності за прийняті рішення тощо.

Позитив людина отримує не тільки тоді, коли вона щось бере для себе, а й тоді, коли віддає, дарує, ділиться з іншими, бо їй вдячні за це. Коли допомагаєш хворим, людям похилого віку, особам з інвалідністю або тим, хто опинився в складних життєвих ситуаціях, бездомним тваринам або просто турбуєшся про домашнього улюбленця, то часу зациклюватися на своїх негативних думках обмаль.

Головне правило подолання депресивних настроїв – це допомога тим, кому ще гірше у цьому житті. Яскравим прикладом для наслідування є відомий усім Нік Вуйніч – людина від народження без рук і ніг, але з величезним оптимізмом і любов’ю до життя, який надихає і заряджає позитивом кожного. Коли ти допомагаєш іншому, ти ростеш у власних очах, а відомий девіз «Добро врятує світ!» – це не просто пафосні слова, в них закладена величезна мудрість і загальнолюдська цінність. Будемо сподіватися, що ті, хто сьогодні потребує уваги, доброти, любові, в майбутньому стануть здатними випромінювати цей позитив, ділитися добром, надихати на творення!

Інтерв’ю провела Булка Іванна

Студентка Ніжинського Державного Університету ім. М.В.Гоголя ІІІ курсу

Філологічного факультету Спеціальності 061-Журналістика, видавнича справа і редагування

 

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *