41-літній Лілії Пастуховій з Ніжина, яка працює медсестрою в столичній лікарні № 10, не раз доводилося рятувати людські життя. Але одно справа, коли поруч є необхідне устаткування, ліки і колеги-медики. І зовсім інше – коли під рукою нічого.
Але 10 травня в електричці Ніжин – Київ Лілія Сергіївна не розгубилася і зуміла врятувати життя чоловікові, у якого стався напад епілепсії.
Героїчний вчинок так і залишився б непоміченим, коли б не Жанна Васильєва з Макарівки (Бо-бровиччина). Вона була очевидицею порятунку і вирішила написати про це у Фейсбук.
Признається: не для лайків, просто хотіла подякувати незнайомій медсестрі за врятоване життя. Хай і не своє, а зовсім сторонньої людини.
“Сьогодні, 10 травня, їхала на роботу електричкою Ніжин-Київ, яка в 05.15 виїжджає з Ніжина. Заснула. Прокинулася від страшного крику і звуку, ніби щось впало.
На підлозі, в проході між сидіннями, лежав чоловік років шістдесяти. До нього підбігли дві жінки. Одна з них швидко визначила, що це напад епілепсії, і тут же стала надавати невідкладну медичну допомогу. Інша їй допомагала. Це сталося між станціями Ялынка і ДВРЗ. Викликали “швидку” на станцію Дарниця.
До появи медиків чоловік вже майже прийшов в себе і намагався піднятися. Його вивели на платформу.
Чому я про це пишу? А тому, що цій жінці (вона сказала, що працює медсестрою) ніхто навіть не подякував! Ні родичка, яка їхала разом з цим чоловіком, ні медики на станції. А вона врятувала життя людині! Тому я хочу подякувати їй особисто – за те, що не залишилася осторонь. Таких людей повинна знати країна”! – написала Жанна на своїй сторінці.
Її повідомлення відразу ж стало “вірусним” – його розповсюдили більше 1000 користувачів. Завдяки цьому ми і зуміли знайти ту саму медсестру. І попросили її про все розповісти.
– Та який там героїчний вчинок. Роздули з мухи слона. Я зробила те, що повинна була зробити. Головне, що людина жива-здорова, – скромно відповідає Лілія Сергіївна. – Зазвичай я виїжджаю електричкою в 4.30 ранку, але цього разу чомусь поїхала пізніше. По дорозі вирішила трохи подрімати. Навпроти сиділи чоловік і жінка, розмовляли. Чи то вони подружжя, чи то брат і сестра – я не знаю. Біля станції Ялинка я прокинулася, подивилася, де їдемо, і знову заснула. Мене розбудив крик: “Епілепсія”! Я аж підскочила.
Дивлюся – на підлозі лежить той чоловік і його сильно трясе. Кинулася до нього і перевернула на правий бік. Потім зняла з нього шарф (у вагоні було прохолодно. – Авт.) і розстебнула комір сорочки. Шарф і ковдру (які чоловік з жінкою поклали на сидіння, щоб не сидіти на холодному) я підклала йому під голову.
Щоб утримати чоловіка, довелося сісти на нього. Колінами я притиснула його руки, і, щоб він не бився об залізні сидіння, тримала його голову.
Паралельно стала розпитувати його супутницю: як довго у нього зазвичай триває напад, як сильно підвищується тиск, скільки після цього він спить (оскільки часто після нападу епілептикам дають відіспатися). Але жінка тільки повторювала: “Не знаю”.
Потім я ще щось хотіла у неї запитати, зирк – а її вже немає у вагоні. Кудись втекла. Якась інша жінка дістала металеву ложку і сунула її потерпілому в рот, щоб він не прикусив язик. Не усі фахівці рекомендують це робити, але що таке “зажований язик” я знаю не з чуток. Колись мені вже доводилося рятувати епілептика. Одним словом, чоловіка трясло хвилин 10, потім поступово відпустило. Проте я все одно притримувала його голову і руки. Зазвичай в такій ситуації треба виміряти тиск і вколоти магнезію, але нічого цього у мене з собою не було. На станції Дарниця прибігла чергова медсестра і чоловіка вивели з вагону. При цьому жінка, яка була з потерпілим, рвалася їхати з ним далі (їм потрібно було до станції Видубичі).
Добре, що її все ж умовили зійти. Чесно кажучи, я дуже здивувалася, що мій, здавалося б, рядовий вчинок викликав такий ажіотаж.
Про свої, без перебільшення, подвиги Лілія розповідати не хоче. Тільки від її знайомих ми дізналися, що 10 років тому вона врятувала чоловіка у важкому стані. Тоді в одному із столичних гіпермаркетів вантажник з власної необережності отримав відкритий перелом ноги і став швидко спливати кров’ю. Лілія прийшла на допомогу, наклала джгут і тим самим стримала кровотечу до приїзду “швидкої”.
– Врятувавши цю людину з нападом епілепсії, Лиля, можливо, відпрацювала мій “борг”, – додає мама рятівниці Тамара Іванівна. – Два роки тому я їхала в електричці в Київ на роботу і у мене зупинилося серце. Коли б не медсестра, яка взялася мене реанімувати, то страшно подумати, що було б… Я досі як побачу її, так цілую руки і дякую. Такий ось збіг. Бог все бачить.
gorod.cn.ua, Олексій Прищепа, “Гарт” №21 (3033) від 20 травня 2021
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
