Ніна Хоменко: “Моя робота – моє життя!”

 

 

 

 

25 травня – День філолога

Філолог – не просто милозвучне слово, в ньому закладено глибокий сенс… У перекладі з давньогрецької філологія означає «я люблю слово». А філолог – спеціаліст в області словесності. Фахівцем у цій галузі стають, отримавши освіту у вищому навчальному закладі на філологічному факультеті.

Ніна Хоменко закінчила філологічний факультет НДУ імені Миколи Гоголя в 2002 році.

Від автора: Мені пощастило: ще з першого курсу навчання в університеті Ніна стала моєю подругою на все життя. Добра, щира, весела і надзвичайно розумна! Пам’ятаю, як легко Ніні давалося навчання! Хтось міг зубрити допізна, а їй було достатньо уважно пробігтися очима по тексту… І все, він уже відклався у неї в пам’яті!

Ніна – вчитель української мови та літератури, кваліфікаційна категорія “спеціаліст вищої категорії”. Вона – друг і порадник для своїх учнів, а вони для неї – друга родина.

Утім, про все Ніна Хоменко розкаже нам сама…

-З чого почалася любов до мови? 

-Я завжди знала, що стану вчителем української мови та літератури. Мене захоплювали уроки Броварець Ірини Григорівни, яка з п’ятого до одинадцятого класу прищеплювала нам любов до мови. Вона настільки цікаво розповідала теми уроку, доповнюючи їх різними історіями, наводила багато прикладів із життя, використовувала багато наочності, що українська мова ще зі школи стала для мене улюбленим предметом.

Вона мені дуже легко давалася, оскільки я ніколи не заучувала правил, а розуміла їх. Поки мої однокласники пітніли над виконанням вправ із підручника, я, впоравшись із ними за лічені хвилини, виконувала індивідуальні творчі завдання підвищеної складності. Це мені дуже подобалося, адже тут потрібно було не шаблонне мислення, а логічне.

Ще пам’ятаються майже всі мовно-літературні свята, організовані Іриною Григорівною. Їх можна з упевненістю назвати театралізованим дійством – яскраво, продумано до деталей, з музикою, танцями, піснями, з оригінальними костюмами…

Я дуже вдячна Ірині Григорівні за прекрасні уроки, незабутні виховні заходи, за тепло і любов до нашої мови та до нас, учнів. Моя вчителька – приклад для мене. Я пишаюся, що поєднала своє життя з чарівною, мелодійною українською мовою.

-То ж не дивно, що ти обрала саме філологічний факультет…

-У 1997 році я закінчила школу із золотою медаллю і вступила на філологічний факультет Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Перший курс навчання в НДУ

Де навчатимусь, не роздумувала, адже давно визначилася з вибором майбутньої професії. За дипломом я «Вчитель української мови, літератури та зарубіжної літератури».

-Студентські роки… Чи часто згадуєш навчання у Гоголевому виші?

-П’ять студентських безтурботних років пролетіли, як одна мить…

Товаришували ми вчотирьох (я, Валюша, Наталочка, Світланка).

Усі були різні характерами, зовнішністю, темпераментом, але нас єднала справжня дівоча дружба, яку не забуду ніколи. Ми встигали вчитися, розважатися, іноді бешкетувати. Вигадували щодня якесь цікаве заняття і мчали виконувати його – втілювати в життя. Перешкод не помічали. Стільки було енергії, стільки фантазії!!!

З Валентиною Пильник і зараз товаришуємо. Наталочка стала кумою, охрестивши нашого синочка Дмитрика. А от Світланка виїхала за кордон і не дає про себе знати. З 2002 року ми не бачилися.

Рік жили на квартирі з Лук’яненко Оленкою. Вона з Конотопа. Дружба триває по цей час.

-Що значить бути філологом?

-Філологія – це моє покликання. Я займаюся тим, що люблю.

– По закінченню університету ти стала на трудовий шлях…

-Після закінчення університету я вийшла заміж. Деякий час працювала вчителем зарубіжної літератури в одній зі шкіл Києва. Оскільки, зізнаюся чесно, зарубіжна – це не моє, та ще й проживати на квартирі на той час було дорого, то влаштувалася на роботу в Іржавецький НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІ ступенів учителем української мови та літератури.

Працюю в цьому навчальному закладі вже 18 років.

У нашому навчальному закладі прекрасний колектив на чолі з мудрою наставницею, директором  Баклан Катериною Миколаївною.

З упевненістю можу сказати, що школа давно стала для мене рідною, а учні – моїми дітьми.

-Як вдається знайти підхід до учнів?

-Кожен учень – особистість. Для кожного потрібно віднайти саме той ключик, який відімкне дитячу чисту душу, щоб записати туди гарні знання та добрі вчинки.

Тому підхід, звичайно, різний до всіх, але мета одна – заохотити, навчити, виховати.

-Яке місце в твоєму житті займає робота?

-Важливе. Моя робота – моє життя! Вільного часу дуже мало, адже щоразу на столі лежать неперевірені зошити, у голові безліч нових планів та ідей, постійна позакласна робота з учнями. Але я не скаржуся – я це люблю! Я жити не можу без цього.

Автор: Ніна Хоменко має багато відзнак, Грамот і Подяк як від місцевого відділу освіти, так і від голови Чернігівської облдержадміністрації і Міністерства культури України. Дві Подяки дирекції НВК занесені до Трудової книжки за підготування учнів до багатьох творчих конкурсів та перемог у них (2019, 2021). Є Грамоти Носівського райво (2008, 2012), Грамоти Носівського відділу освіти (2016, 2019 років).

Київ, 2018 рік

Подяка Голови Чернігівської облдержадміністрації. 2019 рік.

2019 рік. Подяка відділу освіти та Подяка дирекції НВК із занесенням у Трудову книжку за підготовку Пентюк Ангеліни до конкурсу Т.Шевченка “Єднаймося ж, брати мої” та перемогу в ньому.

Хвалитися цим не любить, але із задоволенням розповідає про досягнення своїх учнів.

-Хочу зізнатися, що наші учні надзвичайно талановиті. З ними приємно працювати, адже відчуваю їхню віддачу, зацікавлення предметом, безвідмовність, наполегливість.

Щороку ми з учнями беремо участь у різноманітних конкурсах, і не лише мовних.

Запальна дитяча енергія заряджає мене і дає наснагу працювати, не помічаючи втоми. Я знову переконуюся, що зробила правильний вибір.

У багатьох конкурсах перемагаємо.

Найактивніші такі учні: Аріна Варич, Даша Буток, Вероніка Щербина, Ярослав Цимбал, Аліна Баняс, Женя Стременна, Владислав Вакулік та Мар’яна Росада.

Ці учні – моя опора, гордість і надія. Активні, цілеспрямовані, всебічно розвинені, творчі.

-Чи помічаєш помилки у мовленні інших?

Звичайно. Помилки у мовленні помічаю одразу, але не завжди виправляю їх. Бувають

такі ситуації, коли можу своїм виправленням образити людину. Якщо ж це стосується моїх рідних, то вказую на помилку.

-Які помилки дратують, а які веселять?

-Звичайно, найбільш відчутні помилки у наголошуванні. Це дуже ріже вухо і трохи нервує. Найтиповіші такі: випадок, квартал, подруга, загадка, вірші, разом, жалюзі. Неприємно чути вислови: «я рахую» (вважаю, думаю), «бачив об’яву» (оголошення), «за виключенням» (за винятком), «приймати участь» (брати участь), «я вибачаюся» (пробачте, перепрошую), «дві гривни» (гривні), «це являється» (є) та багато інших.

Я не можу сказати, що якісь помилки мене звеселяють. Іноді дивують, іноді вражають, але не звеселяють. Боляче, коли помилок припускаються вчителі, які передають свої помилки учням.

Зараз модно користуватися словом «навзаєм». Я дуже його не люблю. Такого слова немає у нашій мові, воно штучно створене, але поширюється швидкими темпами.

Фемінітиви – то окрема тема розмови. Іноді таке можна почути! Замість слів виходить нісенітниця. Нещодавно, наприклад, прочитала у фейсбуці допис якоїсь учительки. Вона написала, що поруч на світлині – колежанки. Такого слова в українській мові взагалі нема, хіба просторіччя. Мабуть, вона мала на увазі «колеги». Та від цієї лексеми спільного роду не утворюється фемінітив. Є слово «коліжанка», яке вживається на позначення подруги, товаришки, але теж не літературне, а розмовне.

-Розкажи про своє хобі…

-Люблю квіти.

У мене їх дуже багато: на клумбах, на підвіконнях.

Коли квіточка зацвітає, то годинами милуюся. Найбільше люблю орхідеї, троянди.

Обожнюю випікати тортики, печиво, пиріжки, хліб.

Експериментую з рецептами.

Від автора: на свята і класні заходи Ніна Миколаївна часто пригощає учнів домашньою випічкою: пиріжками та іншими смаколиками, уміє і справжній коровай спекти…

Зустрічали свято Стрітення зі здобними “жайворонками”

Коровай до Дня рідної мови

-Як проводиш час із родиною?

-У мене чудовий чоловік Сергій, двоє діток – Вікуся і Дмитрик.

Віка закінчує навчання у Ніжинському обласному педагогічному ліцеї – теж буде філологом. Дмитрикові 5 рочків, відвідує дитячий садок.

Ми подорожуємо, відвідуємо цікаві місця, музеї, виставки. До карантину щотижня кудись їздили, а зараз – рідше. Найбільше запам’яталася поїздка до Качанівки, Батурина, Сосниці, Пирогова. На згадку завжди купуємо сувеніри.

Частенько всі разом виїжджаємо до лісу.

-Українська мова – важкий предмет?

-Так, мова – це важкий для вивчення предмет. Дуже часто змінюються мовні норми, правила. Неологізми стають загальновживаними словами, з’являється щось нове і незвичне для нас. Але ми повинні йти в ногу з часом, змінювати своє бачення, розумітися на новинках, частіше користуватися словником.

Важко п’ятикласників привчати до правильної вимови та наголошування слів. Але завдяки повторенню та старанності учнів завжди маємо позитивні результати.

Спілкувалася Валентина Пильник

 

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

 

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь