Де у Ніжині можна помилуватися вітражним мистецтвом

 

 

 

 

Одним з найкрасивіших та найвишуканіших видів декоративно-прикладного мистецтва є вітраж. Вітраж (від лат. vitrum – скло) – це прозорі малюнки, орнаменти виконані зі скла або на склі. Найчастіше вітражі зустрічаються у монументальному мистецтві – майстри прикрашали вікна, двері, ліхтарі – речі, через які проходить світло.
Історія мистецтва створення вітражу починається ще з античних часів, а розквіт техніки припадає на часи Середньовіччя. В цю епоху вітражами оздоблювали храми. Найчастіше на склі зображали фігури святих або сцени зі Святого Письма.
Кольорове скло допомагало досягти ефекту піднесеності, підкреслюючи неземну природу зображуваного. З приходом епохи Відродження, релігійні сюжети зображувались рідше, натомість поширення набували світські. Так, свої домівки вітражами почали оздоблювати вельможі. Далі мистецтво вітражу поступово занепадає, а інтерес до нього відроджується у ХІХ ст. Саме в цей час було розроблено багато технік виготовлення кольорового скла, що робили вітраж набагато доступнішим. Окрім храмів ним почали прикрашати громадські заклади, такі, як театри, банки, вокзали, навчальні заклади, музеї.
В історії українського декоративно-прикладного мистецтва вітраж відомий ще з часів Київської Русі. До наших днів збереглися документи, що свідчать про те, що храми міст Холма, Галича та Перемишля були прикрашені кольоровим склом. Відомо, що у ХVІІІ-ХІХ ст. на території Україні були вітражні майстерні. Найстаріші вітражі можна побачити на Західній Україні, а саме у католицьких костьолах.
Особливого поширення вітраж набув у 60-80-ті рр. ХХ ст. У цей період художники все частіше звертались до цього мистецтва в оздобленні інтер’єрів. Найвідомішими українськими художниками-вітражистами вважаються В. Задороженко та В. Шаленко. Сюжети вітражів цих митців сповнені національного колориту, відображають традиції українського народу. З настанням 90-х рр. інтерес до вітража потроху вщухав, замінюючись іншими видами декоративно-прикладного мистецтва.
Існує декілька способів виготовлення вітражного скла:
свинцево-паяний (шматочкі скла у свинцевій оправі, які потім спаюють між собою); фацетний (зріз на зовнішній стороні скла, який додає вітражу особливого блиску при заломленні світла); розписний (скло розписується спеціальними вітражними фарбами); піскоструминне гравіювання (за допомогою кварцового піску, що випускається під великим тиском поверхня скла перетворюється на матову); комбінований (поєднує у собі декілька видів виготовлення віражного скла); «фьюзінг» (метод запікання сукупності шматочків різнокольорового скла на спеціальному безбарвному листі); «Тіффані» (техніка винайдена американським ювеліром – Луїсом Тіффані.
Ювелір придумав обертати частинки скла мідною фольгою, потім складав отримані фрагменти за ескізом, і спаював олов’яним припоєм).
У техніці «Тіффані» створює унікальні, неймовірно вишукані вироби митець Борис Шматок – випускник Львівської Національної Академії Мистецтв, художник монументально-декоративного мистецтва. Він виготовляє різнопланові вироби для оздоблення інтер’єрів та екстер’єрів будинку. Головною особливістю його робіт є те, що фарби, якими він розписує скло, митець виготовляє власноруч з органічних пігментів, за особливою технологією всесвітньо відомого голландського художника Рембрандта ван Рейна.
У Ніжині помилуватися вітражним мистецтвом можна у навчальних корпусах Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Фото цих чарівних елементів інтер’єру представлені нижче.
Аліна Овдієнко, науковий співробітник художнього відділу
НКМ ім. І. Спаського

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь