8 жовтня – День юриста України.
Фахівці правознавці, досконально знайомі з юридичними науками, чинним законодавством і маючи практичну діяльністю в області права, завжди були затребувані в цивілізованому суспільстві. Причина гранично проста – цивілізоване суспільство прагне регулювати всі свої внутрішні і зовнішні взаємини, керуючись загальноприйнятими правилами – пише dilovamova.com – Розібратися в цьому всьому «порядку» простій, не пов’язаній з юриспруденцією людині, все частіше і частіше стає не під силу. На допомогу приходять кваліфіковані юристи.
Журналісти «Нежатин» поспілкувалися з людиню, яка не лише знає тонкощі юриспруденції, а й навчає цьому інших.
До вашої уваги – інтерв’ю з кандидатом юридичних наук, доцентом, викладачем Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя Мариною Ларченко.
Марина Олександрівна закінчила юридичний факультет Дніпропетровського національного університету за спеціальністю “Правознавство” та отримала кваліфікацію юрист. З грудня 2000 року працює викладачем у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя. У 2009 році захистила кандидатську дисертацію та отримала науковий ступінь кандидата юридичних наук. У 2011 році отримала вчене звання доцента. Закінчила докторантуру Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Доброго дня! Сьогодні в Україні відзначають день юриста. У вас досить солідні регалії в плані юриспруденції і, мабуть, не зовсім доречно вас називати просто юристом. Але ж, не всі народжуються фахівцями з вищою освітою. Розкажіть, чому вибрали саме юридичний напрямок, з чого все почалось?
Доброго дня! Я з раннього дитинства захоплювалась детективами. Читала усе підряд і мріяла ходити з кобурою щоб раз за разом перемагати злочинців, які стають усе більш винахідливими. Десь у третьому класі остаточно визначилась з майбутньою професією. Мабуть, сталось як з Володимиром Зеленським, який повністю увійшов у роль Голобородька і не зміг відмовитись від президентства. Після школи я одразу вступила на бюджет на юридичний факультет Дніпропетровського національного університету. Викладацькою діяльністю займатись не планувала, одразу влаштувалась в міліцію, але пропрацювала недовго, саме тоді у 2000 році розпочалось реформування правоохоронних органів. Якось з середини це все виглядало не настільки привабливо, як було в детективних романах. У тому ж році випадково потрапила до НДУ ім. М.Гоголя. Була зима і туйки між корпусами покрились снігом, саме тоді я була тут уперше і це місце мені сподобалось настільки, що я прийняла рішення переїхати в Ніжин щоб працювати в НДУ. Тут саме шукали юриста, який міг би працювати повний робочий день. Мене запросили на роботу, тоді я відчула, що це моє.
Чи не планували (а може зараз в планах) стати адвокатом?
Я ніколи не вважала себе педагогом, не вивчала педагогічних наук. Мій фах – кримінологія, кримінальне право та інші дисципліни кримінально-правового циклу. Весь цей час (21 рік) у мене є юридична практика з господарських, цивільних та інших правовідносин. Є наукова діяльність, я встигла закінчити аспірантуру, захистила кандидатську дисертацію, потім докторантуру, опублікувала близько 170 наукових та навчально-методичних праць. І я не хочу бути адвокатом. Моє покликання – завжди бути неупередженою стороною в спорі щодо права. Адвокат завжди повинен бути на стороні клієнта, я так не можу. Я повинна бути на стороні закону і справедливості. Це таке вроджене відчуття нетерпимості до всього, що не узгоджується з власною совістю. Тому до мене звертаються, коли потрібна неупередженість і справедливість.
Ви – викладач у Ніжинському університеті. Скажіть, чи не важко навчати когось тому, що ти досконало знаєш сам?
В університеті не завжди все було гладко. Я 17 років працювала заради отримання можливості навчати юристів, а не вчителів історії та правознавства. Це стало можливим лише після отримання університетом статусу класичного. Педагогічний ЗВО юристів готувати не може. У цій справі знайшлись однодумці з числа моїх колег по кафедрі, були і ті хто весь час намагався зупинити процес ліцензування нової спеціальності, що відбувався у 2016 році. Тоді ми запевняли всіх, що наша мета – відродження традицій Ніжинського юридичного ліцею (1840-1875), коли Ніжин був єдиним містом в Україні, де готували юристів і багато випускників отримали світове визнання. І ми перемогли – у 2017 році був перший набір, який отримав дипломи юристів улітку 2021 року. З 2017 року і зараз я є гарантом Освітньо- професійної програми Право в НДУ першого (бакалаврського) рівня. У 2020 році при нашій кафедрі було відкрито також магістратуру з Права. А у 2021 році наша бакалаврська програма була на 5 років акредитована Національним агентством з якості вищої освіти. Мені подобається моя робота, я б навіть сказала, що дуже її люблю, тому це завжди легко. Але справжнє задоволення є лише тоді, коли вчаться студенти, які мотивовані стати професійними юристами. І останнім часом таких вступає все більше.
Чи можете розповісти цікаві випадки зі своєї практики, якщо такі траплялися?
Практична діяльність юриста завжди пов’язана з перемогами та поразками. Це – зустрічі з різними людьми. Деякі з них можуть чомусь навчити, а деякі – вчать, як робити не варто. Одного разу, очікуючи судового засідання в коридорі суду зустріла групу жінок, що спілкувались з представником якихось комунальних служб і доводили останньому, що вони не повинні сплачувати за комунальні послуги взагалі, адже згідно статті 13-й Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є власністю народу України. А вони і є той народ, тоді з якого дива їм сплачувати борги за надані комунальні послуги, що є належними їм по праву природними ресурсами… Цікаво, що представник комунальної служби не став якось аргументувати їм свою позицію і в очікуванні гіршого зробив вигляд, що погодився. Продовження дебатів, очевидно, відбувалось уже під час судового засідання.
Чи є у вашому житті люди, на яких ви рівняєтесь, і досі чомусь вчитесь – кумири, наставники і т.п.
В певних ситуаціях я завжди згадую свою маму, у неї і досі загострене відчуття справедливості і вона в пошуках правди здатна дійти дуже далеко. Певною мірою саме від неї у мене наявне прагнення йти до своєї мети не зважаючи ні на що. Вже під час роботи в університеті я познайомилась ще з однією людиною, яка стала для мене прикладом у юридичній професійній діяльності. Це Валерій Дмитрович Бережняк, що багато років пропрацював суддею, а потім і очолював Ніжинський міськрайонний суд. Зараз працює викладачем нашої кафедри. Валерію Дмитровичу вдалося зберегти принциповість, відчуття справедливості, а також надзвичайну людяність. Він – приклад людини, що працювала в судовій системі в непростий час, але не зрадила собі. Цьому мені б хотілось у нього навчитись.
Що любите, чим захоплюєтесь поза межами роботи, чим живете?
У мене багато захоплень. Зараз я навчаюсь на денній формі магістратури в іншому ЗВО зі спеціальності Кібербезпека, в науковій діяльності поєдную кримінологічне моделювання та прогнозування злочинної поведінки з розробкою засобів протидії злочинності у кіберпросторі або такої, що з ним пов’язана.
Завжди любила математику, її закони є непорушними, в юриспруденції так не буває. Захоплююсь комп’ютерними науками, зокрема, криптологією. Маю доньку, яка вчиться на графічного дизайнера та мріє малювати фотороботи злочинців.
Також усе життя люблю тварин, зараз маю двох котів і пса Пончика (англійський бігль). Мені здається, що вчитися праву потрібно йти лише тоді, якщо ти відчуваєш, що ніяка інша діяльність не зробить тебе щасливим. Інакше – в нашій професії немає чого робити, бо поганий юрист – це ще гірше, ніж поганий лікар.
Наприкінці хотілося б привітати усіх юристів зі Святом. Особливо згадати своїх колег, своїх викладачів, випускників нашої ОП, що вже отримали дипломи юристів, а також своїх опонентів у судових справах, що розглянуті і що тривають зараз. Усім хочу побажати професіоналізму та вірності в улюбленій справі.
Спілкувалась Тіна Кошелевська
Фото з архіву
