Світ, і Україна зокрема, вперше переживає життя в ізоляції. І треба сказати, люди намагаються з цим успішно справлятись. Важливий досвід у ці часи переживає й українська освіта. Наразі, через карантин, батьки і діти опинились у полоні своїх комфортних домівок. Та це не привід зупиняти навчальний процес і воно перейшло на дистанційний процес.
Про досвід дистанційного навчання журналісти сайту «Нежатин» поцікавились в учительського колективу ЗОШ №17.
Наталія Миколаєнко, вчитель початкових класів.
Як працювати з малими дітьми в такий спосіб?
Не секрет, що для багатьох тема дистанційного навчання була актуальна ще до початку карантину. І на мою думку, воно має як свої плюси, так і мінуси. За цей короткий проміжок часу зрозуміли, що все хоч і не просто, але посильно. Головне – мати всім бажання. Не секрет, що нове завжди сприймається з напругою. І мені здалося, що до цього процесу на початку не стільки були закриті діти, як батьки. Адже велике навантаження лягає саме на їхні плечі. Діти молодшої школи ще не в тому віці, коли здатні робити все добровільно і самі. Ця робота змусила нас всіх за короткий час самоорганізуватися. Першочергово виникла проблема — батьки не є досить авторитетними у плані освіти. Коли вони кажуть дітям йти робити уроки, то це сприймається не так серйозно, яйби це сказа вчитель.Також на сьогодні не всі батьки вміють дружити з технікою. Хвилюються за надмірне перебування дітей за комп’ютером. Є також страх залишити дітей наодинці з нею.
Чи сприймають діти та їх батьки віддалений режим роботи?
Всі по різному, але я вдячна батькам, що на сьогоднішній день вони всі включилися в роботу, знайшли з дітьми спільну мову, налагодили зв’язки через електронну пошту, вайбер-групу, фейсбук-групу. Цікаво проходять дистанційні уроки через сайт svitdovkolaorg . Практикую голосові повідомлення, відеопрезентації, посилання на відео.
Дітям подобається додатково працювати на онлайн платформах Vchy.com.ua, tamiyklas.com.ua. Дітям цікаво спробувати щось нове, почути голос вчителя на відстані, переглянути ті відеоуроки та озвучені презентації, що надсилає вчитель, поспілкуватися голосовим повідомленням у вайбер-групі, якісно виконати і надіслати на електронну пошту вчителю свої роботи . А потім з нетерпінням чекати його аналізу зі смайликами, цікавими порадами та побажаннями. А для цього щоденно необхідний зворотній зв’язок. Ми приклали для цього максимально всі зусилля, бо зрозуміли, що не маємо права втрачати час і можливості.
На ура підхоплюються дітьми онлайнквести, челенджі на тему здорового способу життя,здорового харчування, психічного та емоційного їхнього стану, відеореклами прочитаних творів, вироби власними руками.
Порівняйте їх поведінку і тягу до навчання у цей час і у звичайних умовах.
У цей час для всіх нас, звичайно, не вистачає живого спілкування: ти не бачиш поглядів дітей, їх реакції на сприйняття матеріалу, а вони сумують один за одним. Та головне, що всі з розумінням відносяться до ситуації, й відповідально ставляться до процесу здобуття онлайн-освіти. Маємо прекрасну можливість продовжити формування життєвих компетентностей, педагогіку партнерства в складних життєвих ситуаціях. І взагалі, шукаємо в усьому позитив, та віримо, що незабаром зустрінемось і все буде добре! Головне – бути здоровими.
Наталія Алексеєнко, вчитель української мови та літератури
Чи є серед учнів старших класів хвилювання, адже це їх останній навчальний рік?
Ситуація, що склалася, змусила хвилюватися усіх: і учнів, і батьків, і вчителів. Такого тривалого карантину ми ще не переживали, тому, звичайно ж, старшокласники, особливо випускники, дуже хвилювалися. Але МОН дещо послабило напругу тим, що скасувало ДПА для дев’ятикласників.
Як проходить процес дистанційного навчання?
Дистанційне навчання стало великим випробуванням для усіх учасників навчального процесу. Педагоги опанували нові методики та програми, учні активно долучилися до експериментів. Старшокласники самі пропонували варіанти дистанційного навчання, наприклад, дев’ятикласники висловили бажання працювати у Google Класі.
Як підходять учні до виконання завдань?
Ставлення учнів до навчання не змінилося: той, хто працював сумлінно під час звичайних уроків, і зараз старанно вчиться. Когось стимулюють батьки, які зараз вдома і можуть контролювати навчальний процес. Але, аналізуючи надіслані учнівські роботи, хочу зазначити, що відсоток тих, хто виконує завдання, високий. Особливо подобається школярам працювати з тестами (98% виконаних робіт), сподобались старшокласникам і уроки онлайн. Діти раді були бачити один одного, наживо спілкуватися з учителем, отримуючи потрібні консультації.
Антоніна Шепетун, вчитель математики
Як починається Ваш робочий день?
За весь мій період вчительської діяльності я вперше зіткнулась з новим для мене видом навчання – дистанційне. Це навчання новий етап розвитку моєї особистісного та творчого зростання.
Кожного ранку за чашкою ароматної кави я планую свій день та з нетерпінням чекаю нових відкриттів в навчальному процесі для моїх учнів. Всі мої плани уроків на дистанційному навчанні не відрізняються від планів уроків в класній кімнаті: вони наповнені змістовністю, чіткістю та послідовністю викладення навчального матеріалу.
Чи легко працювати з учнями онлайн? З якими труднощами найчастіше стикаєтесь?
Звичайно, без новітніх технологій та самоосвіти мені було б не просто у підготовці матеріалів для уроків. Для себе я обрала платформу «Google Клас» та запросила всіх учнів приєднатись та навчатись на цій платформі. Спочатку труднощі виникали дуже часто, адже діти не зовсім готові були до дистанційного навчання. Карантин вони розцінювали як передчасні канікули та завдання не хотіли виконувати згідно з указаним графіком. Але нема тієї вершини, яку не можна підкорити. Заручившись підтримкою батьків, ми отримали результат. Проаналізувавши динаміку відвідування та виконання завдань, тестів, контрольних робіт, можу з впевненістю сказати, що діти змогли також підкорити свою вершину під назвою «дистанційне навчання». За цей період отримала досить багато позитивних відгуків дітей та їх батьків: їм подобається цей вид навчання, вони з задоволенням виконують завдання. Але їм не вистачає звичних видів уроків, коли ти можеш бачити своїх однокласників, сміятись з ними на перервах та сперечатись щодо того, хто сильніший та спритніший у світі. Тому я для себе опанувала ще одну платформу «Zoom» – тепер наші уроки проходять в форматі on-lineуроків.
Звісно, що я і мої колеги сумуємо за звичним для нас ритмом навчання та проведення уроків біля дошки зі шматочком крейди в руці. Але вчитель – це та людина, яка повинна передавати новому поколінню всі накопиченні знання століттями в тому вигляді, в якому потребує від нього це покоління.
Цікава думка і директора школи, адже це не просто і не менш відповідально керувати процесом в режимі «Онлайн».
Тетяна Власенко, директор Ніжинської загальноосвітньої школи I-III ступенів №17
Як бути директором “онлайн-школи”?
У перші дні оголошення карантину ми навіть не усвідомили всіх викликів, які постануть перед школою. Сьогодні слід зазначити, що карантин стовідсотково змінить усіх учасників освітнього процесу. Ми набуваємо нових компетентностей, знань, вмінь, аналізуємо власні можливості та здібності. Я, як директор освітнього закладу, не виключення. Бути директором “”школи-онлайн”” нелегко, навіть значно важче. Мій робочий день розпочинається, як завжди, о 8-ій годині в стінах рідної школи, а закінчується пізно ввечері вдома. При цьому я постійно перебуваю біля ноутбука, комп’ютера або з телефоном у руках.
Маючи 16 класів, ми із завучем приєднані до всіх навчальний класних груп. Бачу, аналізую, як здійснюється дистанційне навчання кожним із колег в розрізі всіх класів. Велику увагу приділяю зворотному зв’язку з учнями, батьками (переглядаю відповіді, малюнки, поробки, проєкти, вчитуюсь в їхні запитання, уточнення, пропозиції. Звісно ж, якщо це все не адресовано на електронну пошту вчителю). Щопонеділка ми проводимо організаційну онлайн-нараду, у ході якої здійснюємо обмін досвідом, консультуємось, ділимось лайфхаками, знахідками. Щочетверга отримуємо й узагальнюємо інформацію від вчителів щодо виконання навчальних програм, використаних технологій, аналізуємо, пропонуємо, наполягаємо. Багато часу доводиться приділяти опрацюванню нових практик, освітніх цифрових технологій.
Розумію, що дуже важко колегам. Ми вчимо і самі навчаємось. Дистанційні уроки — виклик для всіх педагогів, яким не доводилося робити цього раніше; для батьків, які дома організовують та допомагають своїм дітям; для учнів, яким не вистачає спілкування з друзями. В когось дистанційна робота організована значно краще, а комусь потрібна підтримка і, найголовніше, допомога. Тому в полі зору кожен вчитель (надсилаю інформації, поради, програми, телефоную особисто).
Як налаштований колектив і чим його підбадьорюєте?
Не для кого не секрет, що карантин — це складний період, який вимагає переналаштування та мобілізації ресурсів, який оголив нерви вчителям, батькам, учням. Знаю — ще багато маємо проблем. Але якщо спокійно та виважено будемо підходити до їх вирішення, все в нас складеться добре. Тому переконана, що в цей непростий час усі учасники освітнього процесу повинні об’;єднатись, підтримати один одного. Оце і є справжнє педагогічне партнерство. Не слід нікому нервувати! Любіть, поважайте та бережіть рідних, один одного! Ми прийняли цей виклик і достойно його витримаємо.
Своїм досвідом дистанційного навчання поділились і батьки ніжинських учнів. Зараз вони як ніколи зрозуміли. Наскільки важлива і потрібна робота вчителя.
Анжеліка Тимченко, директор Ніжинського молодіжного центру
Наш син Єгор навчається у 2-А класі 9-ої школи. Всі завдання вчителька Юлія Петрівна надсилає списком у вайбер і за потреби дає батькам роз’яснення. Проблем в тому, щоб додатково мотивувати його до виконання домашніх завдань та всіх видів уроків немає потреби, бо йому подобається вчитися. Уроки в оновному вчать разом з бабусею, так вже звикли, бо я багато працюю. Моя частинка — це креативні види робіт та англійська мова. Ми на вихідних намагаємось при вивченні мови говорити англійською, сказав минулого разу, що йому до вподоби, як я пояснюю англійську. Цього разу будемо дивитись відео англійською, які скинула вчитель, та вивчати нову тему. Також в планах детально вивчити можливості по он-лайн підготовці до конкурсу “Колосок”, яке також надала Юлія Петрівна. Єгор вже має 2 золотих колоски, тому він зацікавлений в подальшій участі в конкурсі, адже все, що пов’язано з природою, то його улюблена тема. Окрім того, нещодавно разом з ним знайшли на Ютубі канал НУШ для 2 класу і вже перевірили відеозаняття з Мистецтва. Будемо їх підключати, бо дитині сподобалось.
Галина Бондаренко, викладачка Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя
Мої діти вчаться справно. Шкільну програму засвоюємо згідно з виставленими на сайті школи завданнями самостійно. Висилають вчителям виконані завдання. Але я думаю, що це не ефективна форма роботи. Та і приходиться змушувати й нагадувати про виконання домашніх завдань по декілька разів. А от додаткові заняття з англійської проводять вчителі “step by step” у Skype, то дітям дуже подобається живе спілкування. Пробуємо дивитися відеоуроки на Ютуб. Звісно, сумують за друзями. Обмеження на вихід з дому дають про себе знати, вони нудяться, хочуть на вулицю. Зараз більше малюють, вирізають, купили матеріалів для виготовлення листівок, то будем творити.
Пастор протестантської церкви, учасник «Молитовного майдану» Володимир Леонтьєв
У нашій родині троє учнів 2, 4 та 6 класу, тому можемо у всій красі оцінити дистанційне навчання. Вдячні учителям за організацію, адже вони докладають всіх зусиль, аби він був якомога комфортнішим. Дуже зручно працювати в програмі Classroom, де всі завдання розписані: що і як робити. До прикладу, наша старша донька Мар’яна всі завдання виконує вже сама. А от молодшим дітям Марку та Матвію потрібна увага. Що ж до проблем, які виникають – це більше уваги, яку ти маєш приділяти урокам, більше часу і не вистачає вчителів. Зараз, думаю батьки мене підтримають, дуже оцінили — як добре, що є вчителі, котрі навчають наших дітей. Головною проблемою з початку цього процесу було саме правильно зорганізуватись: як упорядкувати розклад дня, бо все ж домашня атмосфера не дуже зручна для цього, адже дітей вона розслабляє звісно. Та вже зараз звикли і ввійшли в русло. Діти дуже сумують за школою, однолітками. Проте думці про ймовірне навчання літом не раді, їх це обурює. Та в цій ситуації є «плюс»: діти зрозуміли, що гаджети потрібні не лише для ігор, а й дуже допомагають у навчанні, і їх потрібно використовувати для цього. Хотілось би, аби в майбутньому діти й батьки все ж отримували цей досвіт роботи в Classroom, адже тут зручно отримувати завдання, розклад і т.д., у порівняні з Вайбером. Мушу сказати, що й для себе знайшов у даному процесі користь. Коли з Матвійком робимо уроки, то й сам вивчаю правила граматики української мови. Я декілька років тому свідомо і принципово перейшов на спілкування українською мовою, але я не мав нагоди вчити її у школі, адже народився і провів дитинство у Середній Азії. Тепер, разом з дітьми вивчаю ці всі правила граматики та лексики української мови.
Вікторія Коломійченко, журналіст
У мене дві доньки – 9 і 13 років. Старша навчається у 8-му класі, вчить уроки ті, що задають вчителі у Вайбері. За уроками проводить багато часу щодня. Виконані завдання надсилає на електронну пошту вчителям. Вони виставляють оцінки, їх не багато, але є. І це великий стимул. Сам процес навчання у старшої доньки я не контролюю, адже вона в мене самостійна. Лише доповідає мені щодня, що робила і які оцінки отримала. Що до меншої — вона вчиться у 3 класі. Також завдання отримуємо по Вайберу і всі вони є на сайті школи (ЗОШ №10). Тут вже без батьків вона не справиться. Робимо уроки разом, їх багато. Найважче у цій ситуації — знайти час для роботи з дитиною. Адже часу потрібно багато. А так, по троху справляємося. А вже кінцевий результат побачать вчителі, мабуть, вже наступного року.
Дізнавалась Марина Волинець
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.