До редакції Gorod.cn.ua звернувся Олег Зацнов житель села Кобижча Бобровицького району. 17 років тому він одружився з двома дітьми Шмань Зою Михайлівну, яка з села Рудка Чернігівського району. Прожили душа в душу всі ці роки, діти виросли, вивчилися, пішли працювати. Зоя останні 9 років працювала в супермаркеті Києва, їздила туди на електричці. Кобижча знаходиться між Києвом і Ніжином. Також подружжя підробляли на життя тим, що продавали на ринку Дарниця продукцію з городу.
На початку 2018 го року 47-річна Зоя Михайлівна почала скаржитися на болі в тазу. Звернулися в місцеву лікарню, там лікар направила до Чернігова, бо запідозрила онкологію. Так і вийшло 24 квітня в Чернігівському обласному онкодиспансері був поставлений невтішний діагноз – рак матки. Потрібна була операція (вирізали 2 пухлини) а потім опромінення і курс хіміотерапії. Всього Зоя пройшла 84 сеансу опромінення і 6 курсів хімії.
– Останню ми ледве пережили, – каже Олег. Попередні 5 хіміотерапії були середні, а це так звана «червона», її так і лікарі між собою називають, вона вважається найсильнішою. Ціна такої «хімії» – 18 000 гривень, до неї ще необхідні ліки на 4000 грн, Щоб підтримувати організм. Ці ліки в звичайних аптеках не продаються, лікарі їх видають пацієнтам під замовлення, якщо платити нічим – то ліки не отримаєш.
– Після неї Зоя вже не змогла пересуватися самостійно, а нас виписали через 3 дні і роби що хочеш. Мені допомагає з дружиною її молодша 24-річна дочка Наташа, але у мене теж здоров’я вже не те, тому дуже важко.
– З дому продали все що можна, мої старенькі «Жигулі», робочі верстати, порося, килими, будинок мій виставили на продаж, але зараз такий час, що ніхто за нього не питає, жодного дзвінка не було.
– Родичі нічим не допомагають, хоча у нас їх і немає майже. З рідних допоміг лише Саша – старший син Зої, дав 4 тисячі на операцію, він працює на будівництвах і заробітки від випадку до випадку, тому оплатити всі лікування – не в змозі. До її начальства я звертатися не став, кому вона там треба – звичайний продавець…
– З усіх народних, обласних та міських депутатів, кому я писав відгукнулися лише двоє – Валерій Давиденко (нардеп) і Сергій Сергієнко (депутат облради) – спасибі їм велике! Давиденко з Носівки, а це наші краї, домовився щодо операції, її зробили дешевше, ніж говорили спочатку, а Сергієнко дуже допоміг нам з двома останніми хіміями. Ось це дві людини, хто реально допоміг. А звичайні люди, хто 10-кою, хто 20-кою, а й на тому спасибі. Пам’ятаю, писав нардепу молодому К., що відповідає за Ніжинський район. Як подивишся його Фейсбук, кожен день фото викладає своїх виступів у Верховній Раді і як допомагає то школі, то дитсадку. Так, жодного разу не відповів, а потім і заблокував. Мені тоді один журналіст знайомий сказав, що й не відповість, бо якщо він тобі 500 гривень дасть, цього ніхто не побачить, а йому піар потрібен. Ось побудував дитячий майданчик – це бачать сотні, допоміг раковій хворій разово – цим не похвалишся. Писав ще депутату М., він колись говорив, що мій батько (я в другому поколінні аграрій, батько був головою колгоспу) для нього як учитель по життю. Так від нього у відповідь теж тиша. Та й коли ставлю пости про Зою у себе на сторінці або десь в групах, друзі-знайомі, ніби не бачать і не чують, сумно від цього. Я розумію, що життя зараз важка, але коли ніхто і добрим словом не підтримує від цього руки опускаються.
– Після останньої хімії сказали пройти ще повну томографію. Проходили її в Ніжині, бо там ціна 2000 грн, А в Чернігові понад 3 тисяч. До цієї процедури треба купити ще ампулу, вміст якої, змішавши з водою треба випити перед скануванням, ціна ампули – 800 грн. Як ми Зою до Ніжина довезли, я і сам не знаю. Вона ж неходяча практично, а на вулиці мороз й слизько. 27-го грудня треба на Чернігів знову їхати, вони за результатами томографії скажуть чи необхідна ще хімія.
– Зоя зараз на знеболюючих уколах і таблеток купу виписали. 1 укол коштує 200 грн., Таких треба 2 на добу. Гроші у нас закінчилися, продавати вже нічого, просимо людей допомогти хоча б на це знеболююче, через те, що я не
можу дивитися на те, як мучиться дружина, – зітхає Олег.
На фото чоловік Зої – Олег Зацной
– До цього з такими проблемами наша сім’я ніколи не стикалася. Тільки зараз зрозумів, що таке медицина в нашій країні і скільки вона коштує. Я людина ще старої радянської закалки і у мене досі в голові не вкладається, як це так виходить, що живемо начебто в сучасній капіталістичній країні, а як біда приходить в будинок і у тебе грошей немає, то держава нічим не допомагає. Бігаю з простягнутою рукою, щоб Зою врятувати, по людях. Адже одному страшно залишатися під кінець життя.
Публікуємо нижче карту Приватбанку, на яку небайдужі жителі області можуть переказати кошти для Зої Шмань.
4149439004762252 Приват Банк на ім’я Шмань Зоя Михайлівна.
