Нині пальці Мельника протягом годинного концерту здатні видати 14 нот за секунду. Він навіть придумав назву для своєї техніки – “безперервна музика”. За словами піаніста, швидкість дозволяє розкривати справжній голос фортепіано.
Піаністи, які звикли грати Шопена, не зможуть наблизитись до безперервної музики. Тут важливо не просто виконувати завчений твір, а саме грати на інструменті,
– сказав Мельник.
Любомир народився у Мюнхені в сім’ї емігрантів із Західної України: тато родом з Коломиї, а мама – зі Львова. Саме мати навчила його грати на фортепіано. За освітою Мельник філософ. Навчання спершу у Коледжі Святого Павла, який є найбільшим католицьким коледжем в усій провінції Манітоба, аспірантуру закінчив в Університеті Квінс в Кінгстоні.
У 1973 році Мельник переїхав жити у Париж. Працював у Паризькій опері, яка допомогла вробити власний стиль. Там він акомпанував танцівниці Керолін Карлсон, вчився музикою реагувати на рухи її тіла, миттєво вигадувати нові мелодії. Такі експерименти й допомогли відійти від класичної манери. Тоді піаніст захопився мінімалізмом у музиці й почав відшліфовувати техніку безперервної музики. От тільки слухачі її не сприймали. На першому виступі його просто засвистали.
На першому виступі Мельника просто засвистали
Живучи в Парижі, він ледь зводив кінці з кінцями. Не було навіть що їсти. Голод загострював відчуття, однак, Мельник безперервно грав, так відволікався від думок про їжу. Минали роки, а шанувальників не було.