Життя довжиною в сторіччя: Ніжинська школа №1 відзначила ювілей. ФОТО

 

 

 

 

Ніжин – древнє місто. На його території міста розташована низка історичних споруд, які приховують в собі вікову історію й однією з таких будівель є заклад загальної середньої освіти №1 (директор Світлана Піменова). Вже 100 років ця школа привітно відчиняє свої двері для діточок та творить справжнє диво. Диво – під назвою «Знання».

Повідомляє сайт НЕЖАТИН

У п’ятницю, 22 листопада, в актовому залі Ніжинської ЗОШ №1 пройшов урочистий захід присвячений саме 100-річному ювілею школи. Яскраві кульки, різні прикраси та квіти створювали святковий настрій у всіх, хто прийшов відсвяткувати цю подію. Педагогічний колектив радо і гостинно зустрічав всіх гостей. Учні школи для випускників провели цікаву екскурсію коридорами та кабінетами школи. З ностальгією колишні учні згадували свої шкільні роки, на мить повертаючись у ті щасливі дитячі роки.
Привітати вчителів та учнів навчального закладу завітали почесні гості, які прийшли не з пустими руками, адже 100-річний ювілей – це знаменна дата.
Так, зі словами привітання до всіх присутніх звернувся міський голова Анатолій Лінник, який наголосив – Ніжинська ЗОШ №1 завжди була першою і має надалі тримати цю планку. Теплі слова висловив колективу закладу на чолі з директором Світланою Піменовою народний депутат України Валерій Зуб. Привітав школу з такою поважною датою та побажав довгої й цікавої історії начальник управління освіти Станіслав Крапив’янський. До його вітань долучився голова Ніжинської міської організації Профспілки працівників освіти й науки України Володимир Сорокін.

Урочистою частиною стало відзначення грамотами різних рівнів  колективу навчального закладу, який є серцем школи і який старанно, професійно і з любов’ю веде юних ніжинців “Країною Знань”.

Дивовижний будинок — школа! Тут все: дитинство і зрілість, юність і романтика, наука і творчість, мрії й реальне життя. Педагогічний та учнівський колектив приготував чудову концертну програму, аби порадувати та здивувати гостей. Їм це вдалось, адже оплески не вщухали й посмішки рясніли на обличчях присутніх. Особливо у випускників, які з теплотою згадували свої шкільні роки, і як колись й самі виступали на першій у своєму житті сцені.
Зорепадом проносяться роки, летять, аби ніколи не повернутись. Та в пам’яті живуть і не тьмяніють сторінки 100-річної давнини.

Історія Ніжинської школи №1 починається з приватної гімназії П.І. Кушакевич, що була відкрита в 1884 році в двоповерховому будинку по Гоголівській вулиці №4. Нині в цьому приміщенні знаходиться школа №7. Спочатку в гімназії навчались дівчатка привілейованих верств населення міста. Згодом тут навчались дівчата інших верств населення.

Гімназія давала загальну середню освіту. Крім того, навчали хорошим манерам. Педагоги викладали французьку та німецьку мови.

Після  жовтневої революції, з 1919 року в будинку по вулиці Гоголівській №4 була відкрита єдина трудова семирічна школа №1, де навчались діти робітників, селян та службовців. Дівчата та хлопці опановували різні професії, а після закінчення школи працювали на заводах та підприємствах міста.

Це двоповерхове приміщення було збудоване ще в XVII столітті греками, які населяли тоді Ніжин. Потім, пізніше добудували інші будівлі. З них зберігся тільки один будинок, де тепер знаходиться шкільна майстерня. У двоповерховому будинку  знаходився грецький магістрат (міська управа), значно пізніше був окружний суд і вулиця називалась Суддівською. З 1919 року, після Великої Жовтневої революції, в цьому будинку знаходилась єдина трудова семирічна школа№7 з українською мовою навчання. У 1936 році був збудований новий будинок по вулиці Шевченка №56 (тоді вона йменувалась Франка), де зараз навчаються діти школи №2. У цей новий двоповерховий будинок  була переведена школа №7, набрано було 8-10 класи. Це вже була середня школа. А у будинку по вулиці Бібліотечній (нині Гребінки) з 1937 року навчались  учні школи №2. Наша школа залишалась за адресою вул. Гоголівська №4.

На початок 30-х років XX ст. Це вже перша середня школа. У ній працювали досвідчені педагоги, які давали учням міцні знання з усіх предметів. За хороші показники в навчанні та суспільно  корисній праці в ці ж роки школі було присвоєно звання зразкової. З 1935 року по 1940 рік директором школи був  В.Д.Шевченко, який зумів згуртувати колектив учителів та учнів, школа вважалась кращою у місті.

У 1940-1941 навчальному році, директором школи був В.О.Пирогов. У цьому році школа ім.Т.Г.Шевченка підтвердила звання зразкової, отримавши перше місце в соціалістичному змаганні серед шкіл республіки. Десятикласники ретельно готувались до випускного. Але радісний настрій випускного затьмарювало відчуття воєнної загрози.

Школа в роки війни

Під час фашистської окупації 1941-1943рр. школа №1, як і всі великі школи міста, перетворилась на госпіталь. Діти в окупованому німцями місті не навчались. Уся молодь міста в тому числі й випускники нашої школи включились  у роботу по захисту своєї землі: відвантажували снаряди, допомагали колгоспникам у збиранні врожаю. У суворий час випробувань, коли нашу землю топтали фашистські орди, вчителі та учні  нашої школи допомагали Червоній Армії. Після Другої світової війни випускники школи №1 віддали багато сил, знань і умінь для відбудови нашої країни, для виховання і навчання підростаючого покоління для розвитку медицини, науки та культури міста.

Школа в повоєнні роки

Після звільнення міста Ніжина від фашистських загарбників почався другий етап у розвитку першої школи.

Місто було напівзруйноване. У приміщенні школи №1 знаходився госпіталь для поранених бійців та офіцерів Радянської Армії, тому міська влада для першої школи віддала будинок по вулиці Бібліотечній (Гребінки). І ось перший, після тимчасової окупації 1943-1944 навчальний рік. Директором була Ф.М.Полянова. Школа містилась по вулиці Леніна (нині Небесна Сотня), бо приміщення по вулиці Гребінки, 4 не було готове до   прийому учнів. У школі не було ні меблів, ні навчального обладнання. Замість класних дошок ставили віконниці, збиті парами; замість парт – незграбні столи на козлах; замість стільців – ослони та обрубки колод.

У цей перший рік після  окупації особливо тяжко було працювати. До школи було прийнято понад 400 учнів. Склад учнів за віком був різний. Поруч з восьмирічною дитиною в першому класі сидів учень 10-11років, а у 8-9 класах були учні років 18-20, підручників  було обмаль, учні писали   на газетах, використовували різні клаптики паперу. Великі прогалини були в навчанні учнів. Багато дітей потребувало одягу, взуття, з харчуванням теж  було важко.

У напруженій роботі минули 1943 – 1946 навчальні роки. Школа росла, збільшувалася кількість учнів: 1944-1944рр. – 426 учнів, 1944-1945 рр. – 458 учнів, 1945-1946рр. – 570 учнів, 1946-1947 рр. – 717учнів. З 1943 по 1947 роках школа №1 була школою змішаного типу. Надходив 1947-1948 навчальний рік. Під школу відбудовувалось зруйноване приміщення. Уже дихав осіннім повітрям серпень, а ремонт приміщення ще далеко не був закінчений, хоч міські організації дуже старались якнайшвидше його зробити. 27 серпня 1947 року остаточно передали школу. Але майже в усіх кімнатах були купи обваленої штукатурки, цегли, трісок, не повністю засклені вікна, тому до роботи долучився педагогічний, учнівський та батьківські колективи школи. Організовані бригади учителів, учнів та батьків притупили до роботи. У чистих кімнатах розставляли меблі, вивішували розклади уроків і т.д.

1 вересня 1947 року навчання розпочалося вчасно. Директором школи стала досвідчений педагог, учитель української мови та літератури –  Є.Г. Усенко. Навчались з цього навчального року лише дівчатка. З 1947 року по 1954 рік – це жіноча середня школа №1, в якій було 18 класів, навчались поки в дев’ятьох кімнатах на другому поверсі, на першому містився ще дитячий будинок.

Перед колективом постало питання боротьби за піднесення якості навчально-виховної роботи, за високу успішність у школі. Звертали увагу на кадри, та підготовку вчителів до уроку. Поступово удосконалювали форми та методи навчання. Велику увагу звертали на позакласну роботу та якість знань учнів, зменшувалась кількість невстигаючих учнів.

Унаслідок систематичної роботи над собою, зростали ділові якості вчителів. Так, починаючи з 1946 навчального року, 6-8 учителів щороку виступали на науково-практичних конференціях при Ніжинському педінституті, брали участь у обласних методичних читаннях. Їх доповіді відзначені преміями. У 50-х роках школа брала участь у педагогічних читаннях при Академії  педагогічних наук у Москві, доповіді їх теж відзначені преміями.

20 учителів школи взяли участь у складанні збірника з досвіду роботи школи виданого державним навчально-педагогічним видавництвом «Радянська школа», затвердженого Міністерством освіти УРСР та рецензованого кафедрою педагогіки Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя.

Поліпшення ділових якостей учителів сприяло зростанню успішності. Наполегливо працював педколектив над створенням матеріальної бази, яка сприяла б удосконаленню навчального процесу. Учителі допомогли створити  методичну бібліотеку. Виготовили власними силами ряд наочних матеріалів. Цим був покладений початок заснування педагогічного кабінету, який зростав з кожним роком. На початку 1948-1949 навчального року, шкільне приміщення було повністю відбудовано й відремонтовано. На нижньому поверсі розміщувались тепер навчальні кабінети, їдальня, кухня, бібліотека (цей вигляд зберігається й донині).

Подвір’я школи також вимагало старанних рук. Тому шкільний колектив зайнявся й упорядкуванням садиби. Посадили алеї берізок, бузку, розпланували клумби. На звільненій від руїн площі посадили фруктовий сад. Любов учениць до своєї школи сприяла піднесенню якості навчання й виховання. У поглибленні знань учениць, у розширенні їх кругозору, в розвитку інтересів до знань та допитливості велику роль відігравали предметні гуртки, які організовували тематичні вечори. З 1949-1950 навчального року в школі працювала  легкоатлетична, шахово-шашкова, волейбольна, лижна секції. У цьому ж році школа зробила перші кроки до  краєзнавчої роботи. Велику увагу педагогічний колектив школи приділяв естетичному вихованню: оздобленню класних приміщень оформлення залу, сцени, фасаду. Вся ця робота з роками вдосконалювалась.

Школа в 50-ті та 60-ті роки

З 1954 року наша школа є навчальним закладом змішаного типу. Хоровий колектив, який був окрасою естетичного життя першої школи, поповнився хлопцями. Змінювався репертуар, більше співали класичних та народних пісень. Ця робота зупинилась наприкінці і в 50-х років, бо не було професійного керівника. Та з 1962 року вчителем музики та співів почала працювати молода вчителька Л.С.Кирдан, яка згодом організувала ансамбль дівчат. Репертуар ансамблю був настільки хороший, що згодам став кращим у місті Ніжин. В 60-х роках в колектив школи влились нові вчителі, які продовжували її традиції: П.Г. Логінова, Л.Ф.Томек, О.С.Спірна, А.М Козлова. П.Г.Логінова очолила драматичний гурток, який було визнано кращим з кращих у місті. Слід додати, що багато випускників школи 50-60-х років закінчили наш педінститут, працювали в місті і в першій школі в тому числі. Це: Г.П.Винник, Л.С.Пилипенко, яка закінчила школу №1 з золотою медаллю, а з 1977 року працювала завучем в рідній школі №1.

Школа в 70-ті та 90-ті роки

У 70-80-х роках учні школи, в рамках освітньої республіканської реформи, працювали в колгоспах, заводах, фабриках міста. Праця дітей разом з дорослими стала прекрасною школою, де загартовувався характер. Табір праці та відпочинку був вперше створений у нашій школі.

У 80-х роках збільшилась кількість класів і кількість учнів: від 19 до 22 класів, а учнів від 580 до 702. В 90-х рр. ця тенденція збереглась і кількість учнів сягала майже тисячі. Навчання організовувалось у дві зміни.

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь