На Ніжинщині затримала ймовірного гвалтівника. Винен чи ні?

 

 

 

 

12 листопада ввечері оперативним Ніжинського відділу поліції, за підозрою у спробі згвалтування неприродним способом, затримали 50-річного Станіслава Багмута з села Богданівка Ніжинського району.
Ця історія набула резонансу. Чоловік у СІЗО. Вини не визнає. Слідство триває. Дружина підозрюваного Світлана Багмут розповіла про наболіле:
— Слідство не завершене. Тривають експертизи. Вироку немає, та в засобах масової інформації Станіслава вже нарекли маніяком. А в нього сім’я, діти. Його причетність потрібно ще довести. За що має страждати родина, коли у справі є стільки нестиковок, які не можна логічно пояснити? Хочеться, аби розслідування проводилося об’єктивно.
У провадженні дві потерпілі. Друга — це та, де начебто була спроба. Жінка нібито сама викликала поліцію. Як? Уявіть, сіла вона до чоловіка в авто. Їдуть. Здогадується, що її будуть гвалтувати. Набирає по мобільному поліцію і каже: «Мене будуть гвалтувати». Водій сидить спереду, все це чує і везе її далі? Замість того, аби втікати?
Слідів побоїв, які б свідчили про те, що він змушував її до орального сексу, немає.
Чоловік розповів мені так: невідомі раптово наскочили біля авто. Вони були в цивільному. Подумав, що бандити, вдарив одного ліхтарем, до того, як вони встигли його скрутити і повалити. Побили. Око кров’ю запливло. Потерпіла не чула, аби вони попереджали: «Ми поліція». Хоча правоохоронці кажуть, що говорили про це.
— Світлано, він писав заяву про побиття при затриманні?
— Так. Але невдовзі відкликав її. Бо поліцейські сказали: ти забираєш заяву, ми не відкриваємо на тебе справу по 345 статті (погрози або насильство щодо працівника правоохоронного органу). Він і повівся. А за кілька днів вони все одно інкримінували йому напад на поліцію.
Після затримання Станіслав години зо дві лежав обличчям вниз. Автомобіль, на якому їздив чоловік, зареєстрований на мене. Вони викликали призначеного безкоштовного адвоката, знайшли понятих, офіційно оглядали авто. Чоловіка туди не підвели. З часом, коли машину опечатували, мене покликали, як власницю. Заглянула до салону — чистенько, а на вулиці ж була грязь. У салоні все ціле, не побите, не потрощене. Не доведи, Господи, опинитися на місці жертви насилля. Але якби мене спробували згвалтувати, я б відбивалася, каблуками побила б панель, скло, рвала б і метала, очі б йому видряпувала, виривалася.
До речі, про машину. Одна з потерпілих у заяві написала, що невідомий чоловік, який на неї напав, був на автомобілі «Фольксваген». У нас «Сітроен Берлінго». Чому не шукають ту машину? І ще про авто. Начебто він вдарив жінку у живіт та кинув у багажник. Конструкція цієї моделі така, що між багажником і салоном немає перегородки. Жінка була при свідомості. Вона могла відкрити дверцята зсередини і вискочити. Або вдарити його по потилиці. Та чомусь цього не зробила.
Та головне, коли начебто Станіслав нападав на когось, він був удома. Я прокрутила в голові всі ці моменти. Навіть хотіла поговорити з однією з жінок. Зателефонувала їй, адже я теж хочу знати правду. Та вона відмовилася і повідомила про мій дзвінок у поліцію. Таке враження, що за суд вже все вирішили.
Коли був слідчий експеримент, я була присутня, як власник авто. Поняті і я стояли окремо. Потім прокурор і той, хто знімав все на відео, відвели потерпілу і про щось говорили. Після чого вона почала показувати і розказувати. Я не вигороджую свого чоловіка, прагну лише об’єктивного розслідування, — повторила Світлана. — Когось нібито він притис машиною до зупинки, аби не втекла. Але зупинка має дві стіни з великими дірками в боковушках, людина пройде, така конструкція. Можна вилізти. Там дуже високий бордюр, авто не переїде.
Нібито одну з жінок затяг в авто за шарф. Якої довжини мав бути той шарф, щоб в машину затягти? Багато хто їздить на роботу до Києва електричкою о п’ятій ранку. Люди встають посеред ночі, йдуть на автобус, попутки. Іноді на зупинці їх о третій ночі багатенно, а о третій дня щоб нікогісінько? Якби Станіслав когось примусово тяг в салон, бив, були б крики. Люди підскочили б на допомогу і роздерли його на місці. Та цього чомусь не сталося. І таких нюансів чимало. Кажуть, заходив до магазину, пив каву. А він кави взагалі не п’є, через високий тиск.
Станіслав має інвалідність після аварії. Сподіваюсь, слідство та суд розберуться по справедливості.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №6 (1760), 6 лютого 2020 року. Фото з сімейного архіву, gorod.cn.ua

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.

 

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь