Ніжин – одне з наймістичніших міст України. Містика тут панує всюди: у вузьких вуличках грецького кварталу, незвіданих досі підземеллях, у понівечених радянською владою храмах, колоритних передмістях, де Микола Гоголь шукав персонажів для своїх творів, у невидимих для людського ока водах безсмертної ріки Вир. Як і кожне поважаюче себе містичне містечко, Ніжин має свій Будинок з привидами, розташований у центрі грецького кварталу (ріг вулиць Небесної сотні та Гребінки).
Уже з першого погляду розумієш, що потойбічні мешканці невипадково обрали цей розкішний двоповерховий будинок своєю оселею в Ніжині. Незважаючи на свій більш ніж 200-літній вік, цей будинок й досі вражає своєю архітектурою, величними стінами, скрипучими дерев’яними сходами, кованими металевими ґратами та віконницями. Сусідами ж привидів були не хто інші, як монахи чоловічого Благовіщенського монастиря. Чорне та біле, життя та смерть, стриманість та розбещеність, молитва та веселі пісні. Як вживалися ці, на перший погляд взагалі несумісні, сусіди? Правду знають лише німі стіни монастиря та Будинку з привидами. Знають, але ж нікому не скажуть.
Скільки привидів мешкає в тому будинку у ХХІ столітті? Як і коли вони там оселилися? Які їх імена? Кількість цих запитань без чітких відповідей постійно збільшується, обростаючи все новими фактами та подробицями, які невпинно виринають у допитливій людській уяві. Все ж, прийнято вважати, що господинею цього будинку є привид на ім’я Анастасія. Вночі вона блукає підвалом і коридорами будинку, інколи заходить до квартир сучасних мешканців, грається з їхніми маленькими дітьми. Дорослих мешканців Анастасія тримає в страху і напрузі своїми криками та гуркотом предметів. Небагатьом щастило бачити силует Анастасії, що розвіюється зі світлом в мороці коридорів, як ранковий туман під сонячними променями. Саме вона є господинею будинку, бо за однією з легенд її живцем замурували в одній зі стін цієї споруди. Така страшна смерть була карою за непоправний, на думку ніжинської громади, гріх нерозважливої красуні. Невипадково, за версією дослідниці слов’янських імен Галини Лозко «Анастасія» перекладається як «оживлений мрець». Як часто навідуються інші привиди на гостини до Анастасії сказати важко. Але, якщо зважити на те, що М. Гоголь обрав легенди про ніжинську нечисть для основи свого твору «Вій», незвичні потойбічні гості цілком могли навідуватись до сумнозвісного будинку.
Лише згадка про Будинок з привидами під час екскурсії стародавнім Ніжином привертає пильну увагу гостей міста. Особливо, коли я згадую про Анастасію та запитую: «Чи є серед екскурсантів дівчата з таким же ім’ям?». У декого моя розповідь викликає сміх, а в декого страх. Далеко не кожен наважиться підійти до стін будинку, не говорячи вже про те, щоб зайди в середину. Втім, затяті сміливці були і будуть завжди. Сотні гостей Ніжина відвідали оселю Анастасії лише у 2017-2020 роках. У кожного, хто побував у ніжинському будинку з привидами назавжди в пам’яті закарбувалися свої, лише його особисті, враження та спогади.
Металева хвірточка на вході до подвір’я, якою грається вітер. Здається, що вітер не хоче нас впускати, закриваючи хвірточку назад та шепочучи: «Не заходь». Хоча, можливо, це й не вітер, а невидима для людського ока Анастасія власноруч не впускає непроханих гостей до свого будинку. Людська фантазія не знає меж. Соратником вітру, чи Анастасії, є пес, який немов міфічний Цербер на воротах до царства Аїда, своїм гавкотом теж нагадує гостям, що їм тут не раді й краще залишитись по той бік хвіртки.
Почасти здається, що міцність ланцюга, яким прив’язаний пес, тримається лише на чесному слові котрогось з давно померлих єврейських купців Ніжина. Сміливці, яким ці перестороги не є завадою, все ж заходять до будинку ніжинських привидів. Містика присутня вже на першому кроці. Час в стінах цього будинку, особливо при вході, зупинився. І зупинився давно. Як влучно підмітили гості з м. Одеси, руйнації й хаос у цьому будинку нагадують навіть не післявоєнний час Другої світової війни, а розпал революції 1917 року. Справжній, повністю готовий майданчик для зйомок фільму жахів: обдерті стіни, моторошні сутінки, тріск старезних сходів, масивні двері, що ведуть до незвіданого підвалу.
«Чи можливо жити нормальним життям, коли в тебе у будинку мешкає привид?» Запитання не з простих. Втім, тутешні ніжинці з впевненістю скажуть Вам, що жити в ніжинському Будинку з привидами ще й як можливо. Деякі родини взагалі живуть тут поколінням, з тих часів, коли у 1920-их роках більшовики роздали кімнати цього будинку під окремі квартири пролетаріїв. Буваючи в стінах цього будинку доволі таки часто, я вже не помічаю простих речей, на які звертають увагу гості Ніжина, що вперше переступили поріг оселі Анастасії. Мова йде про домашній затишок, який несуть аромати вечері, яка щодня готується мешканцями будинку. «Аромат смаженої домашньої картоплі». Ці слова уважного туриста стали центральною тезою і враженням однієї екскурсії, що закарбувалася в пам’яті всіх її учасників. Адже кожен в такі моменти згадує те, з чим саме в нього асоціюється домашній затишок.
В абсолютно кожному будинку є свої таємниці, скелети в стінах, загадки, які ваблять невідомістю їх розгадок. Містична Анастасія надійно береже таємниці своєї оселі. Хто зна, можливо саме Ви станете тим, хто не лише побачить її на яву, а й привідкриє завісу таємниць ніжинського Будинку з привидами.
фото сайту НЕЖАТИН
Роман Желєзко – екскурсовод,
завідувач відділу історії м. Ніжина
Ніжинського краєзнавчого музею
ім. І. Спаського
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Думав щас таких матів начитаюсь… 😁Здивував.