20 років віддала лікарській справі ніжинка Катерина Кононяко. Та коли йшла цим нелегким шляхом, навіть не уявляла, на яку дяку від держави заслужить вона та її колектив.
А все почалось ще в юні роки. Катерина навчалась спочатку в медичному училищі, а потім – в інституті.
«Це досить цікаві були роки в моєму житті. Студентське життя багате на свята та пригоди, але тільки не в медиків. У нас тільки – книги, конспекти, практика, і зовсім не багато відпочинку. Тоді я хотіла і думала, що буду займатись хворобами серця. Але так вийшло, що моїм направленням стали захворювання шкіри. Маю сказати, що це дуже важлива галузь в медицині і що-що, а ці хвороби ніяк не приховаєш і вони швидко дають про себе знати», – ділиться спогадами Катерина Володимирівна.
Після здобуття освіти жінка одночасно викладала в медучилищі та працювала в Ніжинському шкірно-венерологічний диспансері. Та все ж відчувала, що її покликання практичне – лікувати людей. З 2002 року Катерина Кононяко працює лікарем в Ніжинському шкірно-венерологічному диспансері.
Стільки років на одному місці – це любов до професії чи, можливо, інші переконання?
Це відповідальність перед своєю справою. Гадаю, ти мусиш бути професіоналом у своїй справі. Чула досить часто, що роботу потрібно змінювати кожні 5 років. Для своєї цікавості і різноманіття – може й так. Але, якщо хочеш дійсно стати професіоналом і робити свою справу якісніше, витрачаючи менше часу, то кожен наступний рік грає роль. Особливо це проявляється у нас, лікарів. Для нас досвід – це ключ до точного діагнозу пацієнта. Зокрема, ми, лікарі, кожні 5 років проходимо курси і здаємо іспити, здобуваючи категорію. Наразі маю вищу. 20 років пролетіли швидко, а як буде далі – покаже час.
З якими складнощами зараз стикаєтесь в професії?
Головні складності почались після медреформи. Ми й до цього не могли похизуватися життям у достатку, а тепер і загалом вимушені виживати. Зарплати скоротились ледь не вдвічі. Є надія, що, можливо, реформа запрацює все ж в іншу сторону – покращень для нас, медиків. Ми віддаємо своє життя такій важливій справі, так – в першу чергу, задля блага і здоров’я людей, але ж як і всі, хочемо мати достатню заробітну плату. Зараз же люди не поспішають до нашої лікарні, адже розуміють, що попередньо мають отримати направлення від сімейного лікаря або сплатити 70 грн за прийом. Раніше наші пацієнти і так дотримували хвороби до «кінцевої» стадії, а зараз і тим більше, нажаль. Проте, 30 червня, коли нас, можна сказати, закрили, ми й не уявляли, який ажіотаж буде через місяць. 24 липня нас попросили вийти неповним складом на роботу. До нас вибудувалась така черга, що ми не встигали приймати пацієнтів. Без стаціонару важко надавати людям повноцінну допомогу. Вважаю, такий крок оптимізації вкрай неправильним.
З якими хворобами найчастіше звертаються до диспансеру?
Зараз найпоширенішими хворобами в Ніжині є псоріаз, екземи та алергічні реакції.
З чим пов’язуєте це?
Це все нервовий стан людей, переживання, обстановка в країні, й Ніжині зокрема. Хочеться побажати людям все ж зберігати душевний спокій. Це складно, але дуже дієво у профілактиці не лише захворювань шкіри, а й будь-яких інших. Наша шкіра – це як індикатор внутрішнього психологічного і фізичного здоров’я.
Що б Ви як лікар порадили ніжинцям?
Не тягнути. Зробити перший крок до кабінету лікаря важко, але потім лікування протікає швидше і з мінімальними розтратами. Хворобі не можна давати час.
Які у Вас плани на найближче майбутнє?
20 років допомагаю людям, сидівши в кабінеті лікаря. Тепер планую вийти за його межі і почати більш глобально працювати на благо людей, які живуть разом зі мною в одному місті. На цих місцевих виборах балотуюсь в депутати.
Проблеми медицини в Ніжині мені добре знайомі. Будучи лікарем кожвендиспансеру, в не найкращих умовах, намагались надавати людям якісне лікування. Тепер же готова в ролі депутата активно захищати інтереси медпрацівників та приймати проекти рішення, направлені на розвиток медичної галузі.
І наостанок, якого кредо дотримуєтесь у своєму життєвому шляху?
Потрібно постійно йти вперед, а обертати голову лише для того, щоб подивитись, чи потрібна комусь допомога на шляху.
Спілкувалась Марина Волинець
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.
