Неподалік від міста Ніжина, в урочищі Ветхе, існував православний чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці, або Ветхоріздвяний. Проте це не єдина його назва. У значній кількості джерел він згадується як Георгіївський, що походить від назви старовинного кам’яного храму, заснованого на честь св. Великомученика Георгія, а також Красноостровський, від розташування монастиря на красивому високому пагорбі на лівому березі р.Остер. У давні часи територію, яку він обіймав, оточували два земляні вали, що дозволяло місцевому населенню використовувати обитель як фортецю і притулок під час нападів поляків.
Починаючи від Богдана Хмельницького, який своїм універсалом від 22 листопада 1654 року закріпив за монастирем містечко Мрин з навколишніми селами — Салтикова Дівиця, Блистове, Волосківці, Стольне, Мильники, Талалаївка та іншими, дарованими обителі ніжинським полковником Іваном Золотаренком. Також згадується 1660 року у грамоті московського царя Олексія Михайловича.
У володінні монахів було і безліч млинів на Острі, що були спалені
запорожцями кошового отамана Івана Брюховецького під час Чорної ради 1663 року у Ніжині. Незважаючи на значні земельні володіння та працелюбність монахів наприкінці XVII століття господарське життя Ветхоріздвяного Георгіївського монастиря занепало.
1716 року, рятуючи фактично зниклий монастир, митрополит Рязанський і Муромський Стефан Яворський, за погодженням із гетьманом Іваном Скоропадським, приєднує Ветхоріздвяний Георгіївський монастир до володінь новозбудованого в Ніжині Благовіщенського монастиря.
На монастирському цвинтарі поховано ніжинського війта Петра Тернавіота та першого директора Ніжинської гімназії вищих наук імені князя Безбородька Василя Кукольника.
Після більшовицького перевороту 1917 року й встановлення радянської влади Ветхоріздвяний Георгіївський монастир було закрито, а пізніше перетворено на притулок для безпритульних, а згодом віддано на потреби місцевого колгоспу.
Перед Другою Світовою війною залишки будівель монастиря і могильних склепів з монастирського цвинтаря були повністю розібрані місцевими мешканцями для будівництва власних господарських споруд.
Нині на території колишнього монастиря збудовано пам’ятну капличку.
Джерело: kraychernigiv.blogspot.com
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
