Агроном, який пише картини: ніжинський митець розкрив свій талант у 53 роки

 

 

 

 

58-річний Володимир Полуда – ніжинський художник. Цікаво, що писати картини він почав уже не в юному віці, а саме – 5 років тому… Але це не завадило Володимиру Васильовичу і поціновувачів знайти, і визнання здобути: митець удостоєний багатьма подяками та грамотами і має звання народного майстра образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Ніжина.

Довідка: народився 2 липня 1962 року в с. Припутні на Ічнянщині. Батько – Василь Лукич працював головою колгоспу, мати – Валентина Василівна, вчителька німецької мови. Після школи здобув спеціальність вченого-агронома в Полтавському сільськогосподарському інституті. З 1985 по 1987 рр. працював агрономом по захисту рослин в с. Крути, 1988 по 1996 р. – агрономом в Райсільгоспхімії. Потім начальник Хімбази. З 1996 по 2002 р. – інженер з маркетингу на Ніжинському механічному заводі. З 2002 року працює в охоронних структурах в Києві.

Творчість: спочатку малював графічні роботи. З 2015 займається пейзажним живописомпортретами. Малює олійними фарбами. Деякі роботи експонуються в музеях України. «Козак Мамай в сучасних умовах» експонується в музеї Марії Заньковецької, с.Заньки. З 2017 року – постійно діюча виставка робіт в рідній школі с.Припутні. Постійно діюча експозиція в ІА «Інтерфакс-Україна». 2019 рік – персональна виставка в Ніжинському краєзнавчому музеї.

Володимире Васильовичу, здобута Вами спеціальність вченого-агронома не надто пов’язана з мистецтвом… Як Ви до цього прийшли, можливо, якість події у Вашому житті розбудили талант до творчості?

– Знаєте, малювати люблю з дитинства, брав до рук і олівці, й гуаш. Але то було по-дитячому, для себе… У школі, інституті й армії завжди малював стінгазети. Пробував перемальовувати портрети з фото друзів. Але це все було несерйозно. Поштовхом став подарунок доньки 5 років тому: Юля подарувала мені олійні фарби і сказала: «Малюй, тату!». Так і пішло…

Та й батько мій, Василь Лукич, гарно малював, то багато чому мене навчив. А фарби, знаєте, дороговартісні, то батько й спонсором моїм був спочатку. Тато – це мій перший критик і перший поціновувач. Йому незабаром 90 років виповниться, в селі, можна сказати, найповажніша людина…

-Що Ви зобразили на першій, намальованій власноруч, картині?

-Це була робота олійними фарбами, вона й досі прикрашає мій будинок. Осінній пейзаж.

-Розкажіть, як працюєте, у якій техніці.

-Пишу олійними фарбами, займаюся графікою. Не так давно почав створювати портрети олівцем і вугіллям. А от з акрілом чомусь «не подружився», намалював цими фарбами 4 картини, поки досить. А щодо напрямків, то їх у образотворчому мистецтві дуже багато… А мені подобається все, якщо зроблено гарно, тому намагаюся працювати в різних напрямках. Та найбільше мене вабить імпресіонізм. Малюю не тільки пензлями, а й пальцями рук.

-Чи є у Вас улюблені місця в Ніжині, які надихають творити?

-Так. Наше місто взагалі багатогранне, тут є де «розгулятися» творчості… Мене надихають наші старовинні храми, монастирі, водойми, Остер, неповторна ніжинська природа. Є чимало задумів, які так і «просяться», щоб їх втілили в життя…

– Якою, на Ваш погляд, має повинна бути гарна картина?

-Щоб таку намалювати, треба багато і різнопланово працювати, зрозуміти матеріал, з яким працюєш, відчути ці фарби, розчинники, олії… Якщо є розуміння й навики, то руки працюють самі. І (це суто моє бачення), щоб намалювати гарно, треба працювати швидко і експресивно, тоді виходить цікаво.

– У Вас були кризові моменти у творчості? 

– Ні. Але чув про вичерпання себе з приводу ідей у інших митців. У мене ж ідей завжди вистачає, аби був час їх втілити. А якщо криза, треба сідати і працювати, щиро, не абияк. Тоді й криза мине.

-Чи малюєте на замовлення?

-Небагато, але замовлення є. Трапляється, просять намалювати сімейні портрети.

-Поділяєте думку, що творчі люди – особливі? Якщо так, то чим вони вирізняються?

-Ми всі – неповторні, важливо відчути й розвивати саме свої природні нахили. Якщо ти сам задоволений тим, що робиш, то і людям навколо це подобатиметься, будь то поезія чи картини. А щодо особливостей… Творчі люди бачать трішки більше, ніж нетворчі… Красу помічають, неочікувані ракурси… Хтось пройде повз зів’ялої квітки, а інша людина її намалює, бо у всьому є прекрасне…

-Ви знайшли своє призначення в житті?

-Так. Воно є в житті кожного, але, на жаль, не всі його знаходять, часто займаються не своїми справами. Я почав знаходити себе у зрілому віці й пам’ятаю, як я відчув, що малювання – це моє. Воно і надихає, і самооцінку підіймає, та й жити з ним цікавіше.

Спілкувалася Валентина Пильник

Фото зі сторінки художника та сайту poluda-art

 

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

 

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь