Про рік, що минув, і не тільки. 25 запитань міському голові Ніжина

 

 

 

 

Він — лідер нашої громади. Йому це довірили. Він той, хто за окремими пазлами бачить цілу картину. Хто вміє мислити стратегіями й працювати з інформацією. Хто приймає рішення й не боїться брати на себе відповідальність за них. Він — міський голова.

А яка він людина, котра проводжає рік 2021?

40 хвилин розмови, і ось такі відповіді отримуємо.

  • На Ваш погляд, під яким гаслом пройшов 2021 рік?

-У Ніжина є майбутнє. Коротко й об’ємно водночас.

  • Важливою подією року, що минув, став…?

— Початок позитивних змін у нашому місті. Сподіваюся, що люди це вже відчули. Своє життя, свій 2021 рік я все ж прив’язую до нашого міста: я в ньому, я з ним.

  • Незабутня емоція 2021 року, яка вона?

— Емоцій було багато цього року. Та найбільше запам’ятається відчуття радості. Коли бачиш оновлену алею Шевченка, вулицю Гоголя, яка реконструюється, нові спортивні об’єкти, нові тротуари, новорічне вбрання центра міста, усміхнені обличчя ніжинців, щирий захват дітей – все це не може залишити мене незворушним.

Серце наповнює радість, бо ти реально бачиш результат своїх зусиль, результат зусиль десятків і сотень людей поруч з тобою. Знаєте, в останні дні року у мене багато зустрічей з дітьми.

І ось вже вдруге ми провели прийом міського голови для найменших наших громадян. Уже традиційно пишемо листи Святому Миколаю, діти діляться своїм баченням Ніжина майбутнього. Ми проаналізували попередні пропозиції маленьких ніжинців і можемо відзвітувати, що вже частину реалізували. Від скейт-парку, до фонтана й Ніжина – міста квітів. І це радість, коли будуєш дітям місто їхньої мрії, їхнього майбутнього.

  • Фільм, музика, книга, які зробили Ваш особистий 2021 рік?

— Багато часу на все це не маю, проте…

Музику найчастіше слухаю, коли їду в автомобілі. Іноді вмикаю вдома. Приніс і маленьку колонку до свого робочого кабінету, але скажу відверто: ще не вмикав її. Не виходить з вільним часом, коли можеш просто 5 хвилин побути наодинці з нотами.

Музичні жанри люблю різні: і сучасні хіти поп-музики, і класику слухаю. Цього року зачепила пісня Адріано Челентано, далеко не нова, «Arrivano gli uomini», що у перекладі означає «Прибуття людей». У ній йдеться про те, що є на планеті такі істоти, які називаються людьми. Зовні всі однакові, та різниця насправді величезна. Коли ці істоти виростають, вони поступово втрачають цінність багатьох життєвих речей. Адріано говорить: я так не хочу, я не такий. І я з ним згодний.

Моя книга 2021 року – «Время не ждет», американського письменника Джека Лондона. Вона про те, що любов — єдине почуття, яке може змінити «закони джунглів» на справжні людські цінності.

Про фільм скажу коротко – це британо-американський міні-серіал «Чорнобиль», створений і написаний Крейгом Мезіном та зрежисований Юганом Ренком. Дивлюся ввечері, по одній серії. Вражає, непростий, раджу знайти час для нього.

  • Ваш напій 2021 року?

— О-о, тут прорекламую. Ним став напій цього зимового сезону під назвою «Рум’яна вишня». Його вперше скуштував 19 грудня на Миколаївському ярмарку, в одній з торгових яток. Зізнаюся, можу після роботи вийти на наш ярмарковий майданчик і просто на вулиці, на морозі, скуштувати маленьку склянку цього напою. Рекомендую й припрошую, дуже смачно.

  • Найкращий відпочинок у 2021 році?

— Два особливі тижні, які провів разом з мамою, коли повіз її восени до санаторію на Закарпаття. Це вперше за багато останніх років нам вдалося побути разом так довго. Для мене це стало найкращим моїм відпочинком. Моя мама вже поважного віку, їй 74. І я дуже шкодую, що мало часу приділяю їй. Так сталося, що тата у мене практично не було, і все моє життя поруч зі мною лише мама. Вона проживає у Чернігові, інколи забираю її до себе в Ніжин, погостювати. Та робочий графік і тут краде дорогоцінний час спілкування з нею. Шкодую про це. Дуже.

  • Ваше місце сили у 2021 році?

— Храми Ніжина. Я — вірянин і саме у храмі Божому отримую особливу підтримку. Це особливий діалог, який іде перед іконами, й особливе, дуже важливе в житті, благословення.

  • За кого поруч з собою Ви вдячні року, що минув?

— В першу чергу, за рідних і близьких дякую. Дякую, звісно, моїй команді, яка поруч і в радості, і в тривозі. Бо цей рік я присвятив роботі як міський голова. І дякую всім ніжинцям, всій нашій громаді, яка підтримує сьогоднішній рух змін.

  • У минулому році Ви визначили б себе людиною цілі чи людиною дії?

— Думаю, дії. Хоча ці два моменти пов’язані між собою: ставиш ціль і дієш. Тільки, як не парадоксально звучить, саме дії дають наснагу ставити нові цілі. Звісно, цілі — це дуже добре. Та можна сидіти, склавши руки, і мріяти про ті самі цілі.

Я визначаю себе у 2021 році як людину дії. Ціль – безпечне, комфортне місто майбутнього Ніжин. А для цього ми діяли й діємо. Ніяких зупинок.

  • Продовжіть фразу: «Влада для мене це – …

— Це можливість змінити наше місто, нашу громаду, нашу країну.

  • Олександр Кодола часів народного депутатства й Олександр Кодола часу міський голова. Вони дуже різняться?

— Дуже. І справа не в статусі. Олександр Кодола часів депутатства — це час і зусилля, розділені між всім округом і парламентською залою в Києві.

Олександр Кодола — міський голова — це ніжинець, який живе в Ніжині й Ніжином. Я володію повною інформацією про місто, його проблеми й запити. У мене тисячі нових знайомих ніжинців, яких я знаю не за прізвищами, а в обличчя. У мене десятки зустрічей на день, коли люди просто підходять на вулиці зі своїми запитами, пропозиціями, словами подяки. Маю особливу енергетичну зарядку, якою дуже дорожу. Це коли просто на вулиці мене як міського голову впізнають діти і, вітаючись, щиро, по-дитячому, обнімають. Знаєте, буває так, що це дуже дивує моїх супутників. Та для мене це надзвичайно дорогий вияв довіри, який дає неймовірну наснагу діяти.

  • У 2021 році більше були політиком чи господарником?

-Однозначно — господарником. Тут і коментувати немає що.

  • У соціальних мережах Вас часто критикують, що займаєтеся самопіаром. А що насправді, чому знімаєте «відосики»?

— Запрошую усіх так «піаритися»: змінюйте Ніжин, робіть реальні справи й знімайте «відосики», фотографуйте. Чим більше нас таких буде, тим швидше розвиватиметься наше місто, наша громада. Спільна справа, спільні результати захоплюють та агітують до участі краще за всякі слова. Я людина публічна, я міський голова і я не соромлюся своєї роботи: розказую, показую, фотографую. Громада повинні знати, що і як я роблю, чи виправдовую я її довіру.

Я людина дії й звик багато працювати. І цілком логічно, я отримую насолоду, коли є результат моєї роботи, результат роботи всієї нашої команди. Я отримую насолоду, коли спілкуюся з людьми. Хоча це не завжди легко. До прикладу — прийоми громадян. Сюди йдуть не з радощами, а з проблемами й болями, яким по кілька років, а то й десятки.

Я завжди відкритий для спілкування. Немає жодного дня, коли б люди не зустрічали мене вранці чи ввечері по дорозі на роботу чи додому, на площі, у вестибюлі міськради. Коли люди шукають допомоги міського голови, значить це вже «болить нестерпно», на жаль.

І так, я знімаю «відосики», і буду це робити, бо люди мають вірити, що проблеми можна розв’язати. Що Ніжин можна змінювати. І для цього не потрібні десятки років. Для цього потрібно чути людей і працювати для них.

  • Стільки людей, проблем, питань. Як після такого дня відновлюєтеся?

— Абсолютного рецепта відновлення не маю. Іноді приходиш додому, падаєш у ліжко і, як кажуть у народі, «вирубаєшся». Ранок, прокидаєшся і — новий робочий день. Знаєте, раніше дозволяв собі лягати спати десь о 24 годині, а той до першої години ночі міг посидіти. А прокидатися треба приблизно о шостій ранку. Тепер змушую себе отримувати повноцінний сон і відпочинок – намагаюся лягти до 23 години, а в ідеалі — до 22. Визнаю, дотримуватися такого графіку складно.

Для відновлення, у літню пору полюбляю прогулянки після роботи, катання на велосипеді. Прагну фізичного навантаження. Воно і розслабляє, і тренує, і перезавантажує.

Я не виняток, людина абсолютно звичайна, тож також обіцяю собі у новому році змінити своє життя. Після новорічних свят планую більше уваги приділити спорту – тренажерний зал, можливо фітнес. Якось так.

  • Чи є якийсь особливий ритуал початку Вашого робочого дня?

— Прокидаюся, зарядка хвилин 5-10, склянка води, щоб запустити організм в роботу. І легкий сніданок. Люблю домашній сир з кавою або чаєм. І на роботу. Йду пішки, це добре налаштовує. По дорозі завжди зазирну на наші майданчики змін – вул. Гоголя, алею Шевченка. І не лише задля того, щоб перевірити, чи ведеться робота. Найголовніше — ти вловлюєш серед людей особливий ритм. Ритм, за яким змінюється наш Ніжин. І ти вже впевнений – сьогодні все вдасться, сьогодні буде день, хай і маленьких кроків, але кроків до цілі.

  • Від Вас і команди чекають вагомих і головне — швидких результатів. На що покладаєтеся?

— Власне, це і моя мета також – вагомі результати й без «блукання» у часі. Я отримав довіру понад 38 % виборців на проведення змін у громаді. Підвести не маю права. Покладаюся на себе, на свою команду, на досвід, на знання, на підтримку громади. На когось іншого покладатися немає сенсу. Наше життя, наша громада – це ми самі, наші рішення наші дії, наша наполегливість. Тільки це дає результат.

  • Вас часто бачать з телефоном в руках. Що для Вас означає цей гаджет?

— Це вже не телефон, це мій персональний комп’ютер, який завжди зі мною. Це пошта, інформація, новини, постійна комунікація з фахівцями, спілкування з величезним колом людей. Ось за 20 хвилин нашої розмови вже п’ять дзвінків і з десяток повідомлень. Робочий комп’ютер на столі в кабінеті простоює навіть на ввімкнений, бо все з собою і постійно. Такий ритм життя.

  • На чий дзвінок відповісте за будь-якої ситуації?

— Хотів би сказати мамин. Так було б «піарно». Але не стану, не можу. Буває так, що «скидаю» її виклик. Потім пізніше телефоную їй сам. Буває й так, що лише в кінці дня, а то й забуду, закрутившись в роботі. На жаль. Не можу сказати, що є такий дзвінок. Та й ситуації різні. Не будеш же говорити телефоном, коли ведеш нараду чи сесію. Це не правильно, некоректно і неможливо. Там, де є можливість, і це доречно – відповім на дзвінок. Немає можливості, зателефоную сам пізніше. До слова, мій номер є у багатьох ніжинців. І це звичайні прості люди. Або у когось взяли номер, комусь я дав його ще раніше. І мені багато телефонують. Буває і ввечері, і у вихідні.

  • Є гарні рядки: «і свого не цуратися, і чужому научатися…» Ніжинцям чого б радили не цуратися, а чого — научатися?

— Не цуратися, в першу чергу, того, що ми ніжинці. Цим треба пишатися, як і нашим містом тисячолітньої історії. Я б не хотів, щоб ніжинці мали якийсь синдром «меншовартості», бо поруч Чернігів, бо поруч столиця – Київ.

А навчатися порадив би тому, як повернути Ніжину славу перлини Лівобережної України. Брати наснагу у наших предків, а кращий досвід — у наших колег, інших міст України, Латвії, Польщі. У мене особисто, навіть попри карантинні обмеження, багато комунікації з міськими головами Чорноморська, Ірпеня, Бучі, Сум, Черкас, Хмельницького, Володимира. Комунікую з нашими закордонними друзями. Треба вивчати досвід, застосовувати те, що краще, те, що наше, те, що ефективніше. І залучати міжнародну, грантову підтримку. Це нормально, поки свої можливості не такі великі, як хотілося б.

  • Який стереотип про міського голову Ви б хотіли зруйнувати?

— Що міський голова – це чиновник. Ніжинці — і ті, хто знає мене давно, і ті, хто познайомився особисто цього року — всі знають, що Олександр Кодола — це не чиновник у традиційному для простих людей сприйнятті цього терміну. Це, в першу чергу, ніжинець і така ж людина, як і всі інші.

  • Найцінніша отримана Вами порада?

— Найважливіший статус – залишатися людиною. Все інше тимчасове: посади, звання, нагороди. Колись я поділився нею з моєю товаришкою Ксенією Вільховською, однієї з керівників дитячого будинку- інтернату. Я часто там бував, коли був народним депутатом, там маю багато друзів. Потім були чергові вибори, я їх програв. А потім я отримав від неї запрошення, на відкриття інклюзивного дитячого майданчика, який встановлювали в закладі ще за кошти депутатського фонду. Я приїхав на відкриття вже не в статусі депутата, не маючи ніяких високих посад. Тоді ми згадали з нею ці слова: найважливіший статус – залишатися людиною.

Це найцінніша порада, нею керуюся в житті, й 2021 рік не став винятком. Як не стануть винятком і прийдешній, і всі за ним.

  • Ви згадали про друзів. Яке воно, спілкування міського голови, з друзями?

-Щире. Я дуже компанійська людина, друзів багато. Є ще з технікуму, вишу, академії, є з парламенту: і екс- , і чинні депутати. Багато друзів надбав вже і в Ніжині. Ті, хто працює зі мною, моя команда — за цей рік ми стали справжніми друзями. Зустрічаємося поза робочим часом, на вихідних. Їздимо на велосипедні прогулянки, часом ходимо у гості один до одного на фільми. Щире спілкування – це дуже приємно.

  • Про що думає Олександр Кодола поза робочим кабінетом?

— Про що? Про те, що багато справ, які треба обов’язково завершити цього місяця, цього року. Нічого не забути. Все встигнути. Зараз ще й чимало приємних святкових клопотів. Зустрічаюся з дітьми, які потребують особливої підтримки і уваги. Їх у нашій громаді майже 2 тисячі. Хочеться, щоб усі вони отримали подарунки на свята, отримали увагу й турботу дорослих, особливо, якщо поруч з ними немає рідних людей.

  • Чи багато подарунків готуєте на свята?

— Багато звичайно. Своєму сину Арсенію, йому влітку виповнилося сім років, він почав займатися дзюдо. Йому придбали кімоно. Обов’язково мамі подарунок. Ще — хрещеникам. Ще — друзям, ще — колегам. Про всіх треба подбати.

  • Тост, за який піднімали келих за святковим новорічним столом?

— За майбутнє Ніжина!

  • А що першим скуштували?

— Звісно, розпочав зі смачненького. Я люблю телячий язик у різних варіаціях його приготування. Тож розпочав з язика.

  • Продовжіть фразу: «У 2022 році я точно зможу зробити краще…

— Зробити кращим наше місто Ніжин. Для цього й працюємо!

Автор: Наталія Сокол

Фото Валерія Кичка, Андрія Якобчука

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

 

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.