Чернігівщина попрощалася ще з двома своїми синами-захисниками…

 

 

 

 

Учора, 9 червня, на Чернігівщині провели в останню путь двох земляків – сержанта Сергієнко Руслана та солдата Сугака Владислава.

Обидва – уродженці Чернігівщини, які воювали у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського та ціною власного життя боролися за свободу та Незалежність України!

Народився Сергієнко Руслан 27 лютого 1976 року у місті Батурин, де у 1993 році закінчив місцеву загальноосвітню школу. Після проходження строкової військової служби Руслан реалізував себе у сфері будівництва та дизайну приміщень.

Добрий, допитливий, чесний та відповідальний, любив життя та рідний край – саме таким Руслана пам’ятають рідні та друзі… Він був активним учасником Помаранчевого Майдану, а з початком бойових дій на сході нашої країни добровільно долучився до лав Збройних Сил та став на захист рідної Батьківщини.

24 лютого Руслан теж не лишився осторонь та вже втретє повернувся до військової справи, долучившись до 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Разом з побратимами на посаді командира автомобільного відділення він боронив Київщину, а на початку травня вирушив на Донеччину. Там Руслан давав гідну відсіч ворожим військам, але 27 травня під час виконання бойового завдання поблизу села Покровське Бахмутського району Сергієнко Руслан отримав важкі поранення.

На жаль, вони виявились несумісними з життям…

Сугак Владислав народився 19 лютого 2002 року в селі Карпилівка Срібнянського району. У 2017 році закінчив місцеву загальноосвітню школу, після чого вступив до Дігтярівського професійного аграрного ліцею. Навчання у ньому Владислав закінчив у 2020 році, здобувши професію “Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування: тракторист- машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва.

Водій автотранспортних засобів”.У жовтні 2020 року парубок пішов на військову службу за контрактом до 58- ї бригади на посаду водія протитанкового артилерійського взводу. Разом з побратимами Владислав захищав Батьківщину від російського загарбника, але 4 червня 2022 року отримав тяжке бойове поранення. За його життя боролися військові медики Дніпра, але 5 червня серце Владислава зупинилося. Йому навіки залишиться 20 років…

Учора наші земляки нарешті повернулися додому. Рідні та побратими провели Руслана та Владислава в останню путь, вшанувавши їх світлу пам’ять та поховавши на рідні землі.

Керівництво та особовий склад Чернігівського обласного ТЦК та СП висловлюють свої щирі співчуття родинам загиблих Героїв! Пам‘ять про них назавжди залишиться у серцях кожного з нас! Слава загиблим Героям!

Спочивайте з миром…

За матеріалами Чернігівський обласний ТЦК та СП

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

 

 

Вам може бути цікаво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.