Юна ніжинка Дарина Ігнатенко пише вірші. У них – наше життя, наше важке сьогодення, весна, яку в нас вкрали, і наша омріяна неминуча перемога.
Дарині – 15 років. В ці дні у наших діток мало відбутися свято Останнього дзвоника.
Та, на жаль, жорстока війна розпорядилася інакше…
Цей вірш Дарина присвятила шкільним рокам і цьогорічному випускному…
Мирного неба! Перемоги!
З Україною у серці!
***І сум, і радість огортає
-Дзвіночок жалібно лунає.
Нас кличе в рідний, теплий клас,
Де вчитель знов чекає нас.
Де йшли невпинно наші роки,
Нові знайомства та уроки,
Плітки, веселощі й навчання,
Пригоди мить, себе пізнання.
Завжди нас тепло зустрічали,
Страшного лиха ми не знали
Та все ж хотіли швидше літа,
Закінчення шкільного цвіту.
Нам було важко та цікаво
Ми все оцінювали здраво,
З нас виросли якісь та люди,
За це ми вдячні завжди будем!
І ось дзвенить шкільний дзвіночок
Для когось це новий ривочок
У неймовірне майбуття –
Те світле, радісне життя.
У них попереду навчання,
Нові надії, хвилювання.
Тепер дорога їх терниста
Хоча у школі тепла й чиста.
А в когось довга ще дорога,
Щоб вийти з юності порогу
Для них цей дзвоник ніби свято
Веселощів чека багато.
Канікули! Нарешті! Знову!
І завтра не підуть до школи…
За літо зможуть відпочити,
Щоб краще нові теми вчити…
Останній дзвоник чути всюди,
Збираються навколо люди.
Немов, нове щось всіх чекає,
Лиш радість й щастя сповіщає.
Ти линь, дзвіночку, дай нам сили!
Усе, що сильно так просили
Хай збудеться в новому році
-В щасливому земному кроці.
Дарина Ігнатенко, 10 черв. 2022
Фото з інтернету
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
