19 червня Україна попри війну святкує День медика. Наша редакція з цього приводу відвідала хірургічне відділення. Нам вдалось поспілкуватись із лікарями, які під час бойових дій тримали на собі найвищі навантаження поряд з травматологами.
Червневий сонячний день і ми в ординаторській хірургічного відділення Ніжинської центральної міської лікарні імені Галицького. Поряд лікарі: Олег Григорович Бойко, Олександр Іванович П’ятковський, Ігор Валентингович Галушко, Богдан Владиславович Логовець, Володиминр Олександрович Мороз, Юрій Юрійович Онопрійко, Іванна Євгенівна Лях.
Розпочалася наша бесіда із простого запитання…
– “Чому саме хірургія? Адже у медицині досить багато напрямків… А хірургічний один із найважчих, як не крути“!
– “Якщо чесно, в медицину я потрапив досить цікаво. Хотів бути льотчиком. Піти по стопам діда, який воював. Вступав до військового училища, але не вийшло… От так я замість військового став хірургом. Війна, а я не забираю, а рятую життя. А хірургія це ще і адреналін і неабияка відповідальність. Як у польотах!” – першим долучився до розмови Олександр П’ятковський.
-“Чому хірургія, навіть не знаю… Можливо, тому, що пігулкою можна допомогти на якийсь час, а от скальпель, можливо, комусь і здасться радикальним… Проте, його допомога ефективніша. Хірургія це ще і велика відповідальність. Напрямок сильних. І чи не основний у медицині! А професію лікаря обрав, бо ціную людське життя і дуже радий, що можу допомагати його покращувати і рятувати“, – зазначив заввідділенням Олег Бойко
– Серед вас є жінка. Молода, тендітна… Прямо скажу жінки в хірургії рідкість. Іванно чому обрали цей шлях Ви?
– “Якось прийшло само. Вчилась і зрозуміла, що саме хірургія то моє. Я, наразі, лікар-інтерн. Так вийшло що в нелегкий час прийшлось почати працювати і вчитись… Але є і свої плюси. У Вас у Ніжині лікарня досить високого рівня. І чесно скажу, я рада, що потрапила саме сюди. Лікарня, і хірургічне відділення зокрема, тут нічим не поступається столичним. І це радує. Адже, як по мені, щоб професіонально зростати треба працювати із задоволенням“, – поділилася Іванна Лях.
– Хірургія мирного часу і хірургія бойових дій кардинально відрізняються. Всі знають про те, що у найтяжчі часи Ви працювали не покидаючи робочі місця. У Вас був свій фронт, медичний! За що ми всі Вам вдячні нарівні з військовими! Згадайте себе тих, стомлених, сповнених адреналіну і зібраних як ніколи! Чим жили тоді? Що можете і хочете розповісти?
-“Важко згадувати і важко сприйняти. Але ми працювали. Працювали згуртовано, як ніколи. Буду щирим і відвертим, якщо скажу, що радий що нами не оволоділа паніка. Те що війна сприйняти було важко як усім. Але ми швидко зібрались. І, як ті ящірки, адаптувались під ситуацію. Дуже допомогло те, що ми в мирний час працюємо, як лікарня екстреної швидкої допомоги. Змогли, допомагали. Ви праві, працювати в мирний час це одне, а війна зовсім інше! Робити операцію хворому це одне. Там ти точно знаєш чи допоможеш і як. А бойові поранення сприймати нормальній, адекватній людині досить важко. І ти переосмислюєш… Ти розумієш, що рятуєш від того, що хтось хотів забрати. Ти лікуєш, збираєш до купи і розумієш, що це не природа, це не хвороба, а людина і зброя створили таке!” – поділився Олег Бойко
-“Було важко! Але я Гордий за нас. Ми змогли! Усіх поранених, ми вилікували. Померло лише двоє. Але то були безнадійні випадки. Люди потрапляли до нас уже на порозі смерті. Буває і таке… Лікарі не боги, а лише ті, хто допомагає з надією і вірою на Бога! Чим ми жили? Роботою, розуміли, що ось це наша війна! Війна за життя кожного пораненого, кожного пацієнта! Опіки, страшні поранення. Ночі без сну. Але воно було того варте! Адже ми рятували життя! По-своєму боролись із ворогом і перемагали!” – пригадав Олександр Пятковський.
Розмова вийшла цікавою і людяною. Ми побачили наших лікарів і медичних сестер з іншої сторони. Незважаючи ні на що, вони шуткують, піджучують один одного, а їх набутий у війні досвід залишив свій відбиток у кожного в очах! А, головне, що в кожного горить той вогник незламності, який притаманний сьогодні усім нам. Ми непереможні! Лікарі ви неймовірні! Медичні сестри ви, як помічники янголів! З наступаючим святом вас!
Спілкувалась Світлана Охріменко
