Володимир за фахом – лікар-анестезіолог. У цивільному житті завідував відділенням інтенсивної терапії та реанімації районної лікарні. Сьогодні ж він – начальник лікувально-евакуаційного відділення в 30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького і в своїх повних 55 років вправно демонструє свій вишкіл.
“Я не Арестович, але можу вас всіх заспокоїти: будьте певні, що тут зібралися максимально вмотивовані люди. Нема тих, хто працює в півсили. Ми всі викладаємося на повну при виконанні поставлених задач,” – каже чоловік.
Мотивація кожного, хто взяв зброю до рук, – різна: хтось прийшов відстоювати власне місто, хтось помститися за полеглого товариша.
“У мене троє синів. Всі троє захищають Батьківщину. Мають вік 36-ти, 33-х та 20-ти років. Наймолодший – курсант ще. Я маю надихати їх. Якщо тато може у свої роки, то і діти зможуть. Вони мають татком пишатися. Все, що мені треба сьогодні, – це ранковий дзвінок зі словами: «Діти, як у вас там?», а мені відповіли «4.5.0., тату. Сподіваємося, у тебе теж»“, – ділиться чоловік.
Захиснику хотілося б, щоб Європа і весь світ розуміли, що ціна перемоги – дуже велика, і ми платимо душами за власну землю та можливість бути розвиненою країною. Боєць каже, що мотивації вистачає не лише у його підрозділу, а й у всієї бригади: вони готові, ризикуючи власним життям, рятувати побратимів.
Оперативне командування “Північ” / Operational Command “North”