Маки на садибі музею знову розквітли. Тепер їх плекає Любов Арсентіївна.
Коли російські війська наступали на Київ наприкінці лютого 2022 року, село Веприк Ніжинського району, разом із навколишніми Новим Биковом і Новою Басанню, було окуповане.
На щастя, тут вороги не розмістилися на постій, а творили свої безчинства по сусідніх селах, пограбувавши і замінувавши їх при відступі.
Музей Фундації академіка Петра Тронька тоді опинився практично бездоглядним. Директор і засновник іще у середині лютого поїхали у відрядження. Родина доглядачів не витримала психологічної напруги, постійної артилерійської канонади, і виїхала у тилову Черкаську область. Музей могли будь-якої хвилини розтягти, понищити російські окупанти або мародери.
І тут визвалась допомогти Любов Арсентіївна, яка все життя прожила у Веприку, працювала у колгоспі, лікарні та школі, має серед односельців авторитет мудрої і щирої людини.Ризикуючи своєю безпекою, Любов Арсентіївна під час окупації оберігала будинок музею та його експонати, ночувала тут, щоранку обходила садибу, піклувалася про систему безпеки, огорожу, клумби, садок, підтримувала температурний режим і чистоту у приміщенні музею.
Активна громадянська позиція щирої українки у збереженні культурної спадщини на окупованій, а потім деокупованій території викликає наше захоплення і глибоку повагу.
Дякуємо Вам, дорога Любов Арсентіївна, за сміливість у важкий час, непідробну людяність, тепло душі і безмежну доброту!
Валентин Кондратюк, bilahata.net
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram