Йдучи захищати Чернігів, вони не знали, що опиняться в одному батальйоні. Про батька – професора Ніжинського університету – писали раніше.
ЧИТАТИ: Від професора Ніжинського вишу – до воїна-захисника: історія Сергія Лепявко
Тепер познайомилися з сином.
Богдан у перші дні вторгнення російських військ на Чернігівщину рятував рідних: допомагав мамі, сестрі, племінниці. Батько пішов до військкомату двома днями раніше, син наздогнав потім. Брат також воює, але ще з 2014 року і в іншому місці.
– Я прийшов до військкомату, описав свою компетенцію, сказав, що можу робити, чим бути корисним. Але опинився на посаді помічника гранатометника. До цього ніякого військового досвіду не мав, – розповідає хлопець. – Батько казав, що піде в тероборону. Але потім ми зустрілися на базі батальйону: ні він, ні я не знали, де опинимося.
Богдан зізнається, що переживав за батька, особливо, коли пропав зв’язок, а частина була розкидана по ротам на різних напрямках. Вони були у різних ротам, а Богдан зокрема – у групі «різаків» – гранатометників, які готувалися до міських боїв. Про них згадував і їх побратим https://www.facebook.com/kommander.nord/posts/2162033680644085
Тому Богдан безпосередньої участі у боях не брав, але разом із іншими був готовий зустріти російського ворога на вулицях міста на визначеній ділянці.
Вони так само укріплювалися, переміщалися та відчували на собі весь жах обстрілів. Більше того, його група встигала ще й навчатися бойовій справі поміж обстрілами. До них приїжджали більш досвідчені військові, зокрема з 1 окремої танкової бригади, навчали тактичній медицині, топографії, коригуванню артилерії, вправлялися і з новими зразками озброєння, які на той момент вже почали надходити в підрозділи ОК «Північ».
До війни Богдан активно займався громадською діяльністю. Тому в силу своїх дружніх та робочих контактів мав можливість підтримувати зв’язок з волонтерами та допомагати своєму підрозділу в забезпеченні, навіть у найскрутніший період оточення Чернігова. З ризиком привозили все: від дрібних побутових речей до дорогого спорядження.
– Відповідно маю широку мережу особистих контактів. Частина з моїх колег, друзів почали волонтерити, возити з-за кордону, – розповідає військовий і розказує, що вже вдалося, – …кілька автомобілів, кількасот бронежилетів, рації, розгрузки, ноутбуки, принтери, взуття, поки була потреба – продукти харчування.
Наразі підрозділ укомплектований та забезпечений, але співпраця Богдана з волонтерами та друзями триває. Адже тільки спільно ми можемо подолати ворога та отримати перемогу. #Вірю_в_ЗСУ#захисники_Чернігова#ок_північ
Оперативне командування “Північ” / Operational Command “North”
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
