З часу повномасштабного вторгнення військовослужбовців Російської Федерації до України, в Ніжинському районі найбільше постраждали мешканці сіл Новий Биків, Нова Басань, Велика Дорога, Рубанка, Дмитрівка, Голінка, Макіївка, Галиця, Терешківка, Гайворон, Шняківка та Смолове, не оминула біда і смт Лосинівка.
Анастасія Зима, студентка ВСП «Ніжинського фахового коледжу НУБіП України», мешканка смт Лосинівка згадує ту тривожну і водночас трагічну для всього українського народу дату:”24 лютого 2022 року було для мене особливим – це мій день народження. Зранку мене мали привітати друзі, готувалась приєднатись в ZOOM на навчання.
Нічого не передбачало біди. О 5:40 мене розбудила мама: «Настусь, почалась війна». По тілу пробігли мурашки. Спросоння ще не вдалось усвідомити всю серйозність ситуації. Відчувалась напружена атмосфера в будинку, обидва телевізори працювали, транслюючи новини про знищення аеропортів та інших будівель, в які влучили снаряди, не один раз згадувалося й про Ніжин. Важко було повірити в те, що дійсно відбувалось. Йшов час, вже були зібрані речі екстреної необхідності, підготовлено як укриття погріб. 25 лютого в с. Велика Дорога заїхали російські війська, вони прямували до Ніжина, але отримали гідний опір і повернулися назад.”
Село Лосинівка знаходиться обабіч магістрального шляху. Сюди з Великої Дороги росіяни нагнали техніки, їх кількість була такою, що не вміщувалась по вулиці, тому вони Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку 11 виламуючи ворота залишали її на подвір’ях садиб. Вважали, що таким чином можуть вберегти її, адже наші військовослужбовці не обстрілюють мирне населення. “1 березня о сьомій ранку ми почули сильний гул від проїжджаючої техніки. Колона налічувала 78 одиниць ворожої техніки з позначкою “О”, туди входили: «бтри», «танки», «урали», «тигри», «уази», «бензовози», «газони з мед. допомогою», рухались на великій швидкості. Перша колона навела найбільше страху на жителів Лосинівки, їхала так, мов заблукала, зовсім не центральними вулицями, а вуличками, в яких явно не очікуєш «орків». Проїжджаючи військові стріляли по сторонах, наводячи жах на жителів, стріляли по димоходах та телефонних вишках, по інтернет коробочках. Не обійшлося і без жертв, до одного із односельців приїхав знайомий, що дивився на рух колони. «Оркам» не сподобалась його поведінка, підстрелили, від тяжкого поранення чоловік помер.
” Щодня через селище проїжджали колони, в основному їхали зранку, після обід та ввечері, але точного графіку не було. Для власної зручності вони розмістили блок-пости на в‘їзді та виїзді з Лосинівки, залишивши там військових поліцейських. Одразу, коли росіяни облаштовували базу на електропідстанції, щось на ній вкрутили і по всій ОТГ не було світла, а пізніше і води. Ми боялися, оскільки Лосинівка потрапила під окупацію ворога, то будемо виживати в несприятливих для життя умовах, але згодом ситуація дещо змінилася. Військові поліцейські зайшли до “Маленької кишені” під приводом щось купити за гривні, та попросили зв‘язатися з селищною владою, щоб працівники підстанції відновили світло. ”
Об 11 годині, місцеві жителі разом з представниками влади зокрема, головою ОТГ, очільниками місцевих підприємств, депутатами зібралися та пішли на зустріч з окупантами для перемовин. В результаті військові дозволили електрикам зайти в приміщення біля їх блокпосту та відремонтувати світло. Згодом окупанти встановили певний порядок пересування по населеному пункту, запроваджувалась комендантська година з 18:00 до 6:00, визначались рекомендації поведінки на блокпостах та при зустрічі з колонами.
По Лосинівці заборонялось переміщалися автомобілями, тільки на велосипедах. При кожному контакті з жителями перевіряли телефони та на наявність зброї. Втікаючи від війни та з великих міст в селище повернулось чимало людей, що збільшувало потреби у харчових продуктах, проте їх запаси у магазинах не поновлювались. Люди стояли в величезних чергах за хлібом, олією, цукром, борошном, а коли їхала ворожа колона, ініціативна група Лосинівки сповіщала про небезпеку, люди ховались, хоча були й такі, що залишались та йшли за контакт з окупантами. З часом росіяни освоїлись, грабували магазини, аптеки, відбирали увесь наявний товар та ліки. Траплялись випадки мародерства, окупанти проникали на подвір’я та відбирали техніку. Часті обстріли провокували пожежі, проте рятівникам не давали без дозволу виїжджати на виклик, їх клали обличчям на асфальт погрожували повбивати.
Від мирного життя не залишилось нічого. Одного дня прозвучало попередження, що якщо хтось ослухається вимог, які ставились раніше, наше селище зрівняють із землею. Згадується випадок вбивства нашого місцевого ветлікаря поза межами Лосинівки. Чоловік працював у сусідньому селі, вранці як завжди, виїхав на роботу автомобілем. Колона росіян, що рухалась назустріч, без жодних причин розстріляла його автомобіль. Перед днем коли окупанти покидали Лосинівку, нам влучили снарядом з ГРП, тим самим лишивши все ОТГ на неділю без газу.
Відступати росіяни не готувались, тікали, слава богу, не лишаючи по собі мін. На згадку про їх перебування видніються лише окопи біля блок-постів. “За 23 дні в окупації ми спостерігали страшні моменти життя, по вечорах не раз чули й бачили ворожий вертоліт, що привозив тяжко ранених до с. Великої Дороги, бачили проліт снарядів, запуски сигнальних ракет, обстріли з автоматів трасуючими кулями, запуски дронів, ми чули як над нами свистіли кулі. Зараз не віриться, що з нами таке відбувалось, ми сильні, ми втримались.
Джерело: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «ВІТЧИЗНЯНА НАУКА НА ЗЛАМІ ЕПОХ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ» 18 травня 2022 року Вип. 78
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
