Минулого літа, приблизно в цю пору, в неймовірно красивому селі Кобижча Ніжинського району, в самісінькому його центрі, оселився лелека.
Буся, або Стьопа – так назвали гордого і красивого пернатого місцеві жителі. Лелека спокійно гуляв по асфальтованій дорозі між магазинів, де завжди гамірно. Люди його не лякали, птах завлюбки брав від них їжу, але не з рук: її потрібно було покласти поруч. Лелека дозволяв собою милуватися, розправляв крила, закидав назад голову… Однак дуже близько наближатися не дозволяв, ставав у загрозливу позу і шипів… Оселився Стопа на даху одного з магазинів.
У вирій з братами птах не полетів. Мабуть, сил не вистачить, або травми якісь мав, – розводили руками місцеві. І, коли настала зима, стало птахові ой як сутужно…
Зіщулений, мокрий і брудний, він переминав з лапки на лапку, і мерз на снігу… Літав по вулицях, наче чогось шукав…
Кобижчанці неодноразово пробували врятувати птаха, упіймати і підселити в теплий хлів, але Стьопа завжди втікав… Проживе у прихистку день-два, і полетить… І знову мерзне в калюжах.
Сувора зима, а потім війна. Де той птах? Рідко хто вже про нього згадував. Може, не витримав холодів та й загинув, спадало на думку.
Аж ось, днями, кобижчанці знову помітили у центрі села лелеку. Буся, Стьопа? Схожий… Відгукується на ці два імені. Ходить там, де ходив і перебував Буся. Їсть все саме те, що любив Буся .І веде себе так само. Мабуть це він?.. – губилися в здогадах…
Крапки над “і” розставив житель села Ігор Ярмоленко: “Його звати Арік. Він проживав у нас вдома з 10 січня 2022 року! Ми його годували, але 4 дні тому він полетів в центр. Зараз живе там. А в нас жив з курми разом”.
Родина Ігоря виявилася рятівниками птаха. І вдалося ж саме їм приютити і залишити в себе цього свободолюбивого непокору!
Ігор розказує, як вдалося “приборкати” лелеку:
“Кожен нормальний би теж приютив. Просто в той день, 10 січня, він прилетів до нас в сад. Потім мама дала йому риби. Так він і пішов до нас жити). В мами він був ручний. Нікого вдома не ображав, лише мене”.
Хочеться подякувати таким людям, за їхні щирі серця, за доброту, яке в них живе. Нехай все світле і добре повертається до вас сторицею!
А лелека наче й не проти нового імені… Хай Арік… Але живий, вільний і не голодний…
Валентина Пильник
Фото автора
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram.
