Все ближче новорічні свята, але настрій багато в кого на нулю. Чи нормально це – дозволити собі відчувати свято? Та і не хотіти його – теж норма?
Про це журналісти Нежатин запитали у психолога Тетяни Красновид.
– Дуже суперечливе питання. У обох випадках це нормально: і відчувати святковий настрій, і не мати його. Кожного дня звідусіль до нас надходить позитивна і негативна інформація, радість переплітається з горем.
До прикладу, читаючи соціальні мережі бачиш статтю про статистику народжуваності діток у Ніжині і не можеш не посміхнутися, бо відчуваєш, що життя продовжується, незважаючи ні на що, але через декілька секунд гортаєш стрічку і бачиш сумну новину про прощання із Героєм, і серце розколюється навпіл.
У мирному житті зіткнення радості й горя були завжди, але тепер болючі емоції виникають частіше, зважаючи на війну…. емоції концентровані.
-Нерідко виникає думка, чи доречно взагалі думати про святкування, коли наші захисники мерзнуть в окопах?..
-Щоб допомагати нашим захисникам, ми маємо бути в тонусі і мати внутрішню сили. Коли людина здійснює щорічні ритуали з прикрашання домівки — це як своєрідний зв’язок із предками, ти отримує заряд енергії, яку можна спокійно витрачати на волонтерство і добрі передріздвяні справи (наприклад, спекти різдвяні смаколики для захисників, щоб підняти їхній настрій, бойовий дух) .
Також, важливо, який сенс кожен із нас вкладає в слово “святкування”.
Коли людина усвідомлює надвелику цінність цьогорічних свят, що нашим захисникам не солодко, що є родини, які чекають своїх рідних, а є ті хто, на жаль, не дочекалися… Свято сьогодні можливе лише завдяки нашим захисникам. До речі, десь в інтернеті просторі бачила фото, на якому наші воїни зробили ялинку із куль, чи хтось із хлопців одягнув новорічну шапку, таким чином підбадьоривши побратимів.
Сьогоднішні події в Україні змінюють і зміст святкувань, адже свято зараз — це не про велике застілля та гучні танці (це буде також але після перемоги). Зараз свято — прикрашання ялинок, незламності, побажання близьким не багатства, а мирного неба і перемоги, передача випічки та всіх необхідних речей для наших воїнів щоб зігріти їх.
Свято — це про допомогу ближньому і віру в дива.
І обов’язкова умова цьогорічних святкувань: донат для ЗСУ!
–Якщо настрою немає, як можна налаштувати себе?
-Свято — як зв’язок з нашою внутрішньою дитиною. А свята чекають всі діти. Тому для підняття святкового настрою можна спробувати прикрасити домівку невеличкими святковим дрібничками. При цьому адаптувавшись під сьогоднішні події в країні, створити власними руками прикраси до ялинки у жовто-блакитних кольорах, чи просто подивитися фільм/мультфільм про новорічне диво, зустрітися з друзями.
А ще, можна долучитися до добрих справ: привітавши подарунком дітей які не мають батьків, допомогти в плетінні маскувальних сіток, виготовленні окопних свічок чи просто купити якусь новорічну дрібничку/смаколик з благодійної ярмарки...
-Чи небезпечне різке скасування свята? Як наша психіка може відреагувати?
– Щоб не зійти з розуму, нашій психіці потрібен перепочинок, а свята — найкращий час для цього. Тому скасовувати для себе свята не потрібно, адже це традиції і зв’язок поколінь, можливість перезавантажитися і з новими силами ринути в боротьбу і створення міцного тилу для воїнів.
-Діток, звісно, не можна залишати без свята. Розкажіть, як краще зараз організувати новорічні дні для малечі.
-Так, найбільше чекають різдвяних свят наші діти. І незважаючи ні на що, ми маємо зробити так щоб війна не затьмарила їхнє дитинство.
Можна разом з дітьми прикрасити ялинку, спекти імбирне печиво, відвідати майстер-клас зі створення новорічної іграшки, сходити на різдвяну виставу до театру, відвідати кіно.
Також можна разом з дітьми попросити у Бога захисту нашим захисникам і перемоги!
Адже щира віра творить дива!
Спілкувалася Валентина Пильник
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
